Як правильно направити статеве виховання? Це одне з найскладніших питань педагогіки, і ним повинні займатись спеціалісти. Треба не переборщити як із заборонами, так і з повною відкритістю. Один із методичних ходів приблизно такий, який був використаний при введенні культури картоплі, — засадили поле і стали охороняти, але не дуже. І роль телебачення не в уроках техніки сексу, а у тому, щоб підтримувати ореол таємниці, а все інше повинна взяти на себе доступна і добре продумана література і підготовлені для спілкування з конкретною аудиторією спеціалісти. Дуже небезпечні для психіки підростаючої людини сцени поєднання сексу і жорстокості. Через інтерес до сексу підсвідомо формується агресивність, потяг до насильства, відбувається заміна сексуального задоволення задоволенням від знущання, вбивства, жорстокості. Відкритість породила таке явище, як сексуальні маніяки, що шукають сексуального задоволення на межі життя і смерті.
Взагалі треба досить обережно підходити до показу тих чи інших сцен у кіно. Зараз сильна тенденція натуралізму, тобто показу сцен «як у житті». Деякі фільми є фактично «оживляжем» літературного твору. Але це різні речі. Зробіть експеримент, краще уявний. Розкажіть казочку про хороброго лицаря, що переміг дракона, відтявши йому голови, і покажіть фільм з такими сценами, потоками крові й іншими подробицями, а потім порівняйте стан психіки дитини. Думаю, що різниця всім зрозуміла. Це треба враховувати при екранізації. Одна річ, коли ми прочитаємо «Гетсиманський сад» І. Багряного, і зовсім інша, коли все буде детально відтворено на екрані. Майстерність не у такому «оживляжі», а у розумінні психології сприйняття. Прикладом можуть слугувати «жорсткі» сцени «Сімнадцяти миттєвостей весни», наприклад епізод роздягання дитини, що жахає нас не змінами у її стані, а сприйняттям цих дій учасниками, в тому числі і самим екзекутором. Як вибудовувати сцени, що показувати — питання фахове, пов’язане з високим професіоналізмом, почуттям відповідальності майстра перед суспільством. До речі, у старих радянських фільмах були сцени досить жорсткі, але практично була відсутня «технологія жорстокості».
Кажуть, що заборонений плід солодкий. Діти все одно будуть дивитись такі фільми десь у компаніях та інших місцях. Але все ж таки це буде значно рідше, не на ніч і, найголовніше, підсвідомість буде формувати негативне ставлення до побаченого, тобто у значної більшості молоді не складеться підсвідомо позитивна реакція на жорстокість.
У сучасному суспільстві телебачення займає значне місце, і воно не може бути тільки ринковим або ринковим «ближньої дії». Чисто матеріальна шкода від непродуманого телебачення у не дуже далекому майбутньому може в сотні разів перевершити сучасні прибутки. Розплачуватись буде народ.
