Народження в дні «помаранчевої революції» української політичної нації мимоволі змусило мільйони співучасників цього історичного процесу епохальної важливості визначити для себе кілька етнооб’єднуючих пріоритетів. Серед них особливої актуальності набуло відстоювання територіальної цілісності Української держави без поділу країни на «правобережну» й «лівобережну», на різношерстні автономні феодальні вотчини, і, відповідно, категоричне неприйняття будь-яких проявів сепаратизму.
Тому таку однозначно негативну реакцію з боку як широкої демократичної громадськості, так і політиків, причому різних угруповань, викликали спроби посягань на територіальну цілісність України. Зібрання держчиновників та депутатів ряду південно-східних областей у Сєверодонецьку з антидержавними закликами до створення на базі Донецької та Луганської областей «Юго- восточного государства» завдяки своїй одіозності вже встигло набути рис карикатурного балагану з усіма ознаками кримінального злочину. Від його організаторів поквапилися відхреститися навіть особи з політичного оточення самого Віктора Януковича. Засудила прояви сепаратизму з боку місцевих органів влади та посадовців і Верховна Рада України, яка устами спікера дошкульно охарактеризувала таке політиканство як «воплі і соплі».
Скористатися з ситуації тимчасової політичної нестабільності в Україні задля підриву територіальної цілісності нашої країни намагаються й поодинокі антиукраїнські сили й у західних регіонах, зокрема на Буковині. Як уже повідомлялося, група виборців із Глибоцького району, румунів за національністю, звернулася до генконсула Румунії в Чернівцях із попередньо оприлюдненою на нечисленному мітингу громадськості в Глибокій заявою провокаційного характеру. Задекларувавши себе буцімто прихильниками кандидата в президенти Віктора Ющенка, автори звернення погрожують у разі ігнорування владою народного волевиявлення розпочати акцію з проголошення автономії Буковини аж до її цілковитого відриву від України. Зайве казати, що купка політичних спекулянтів не висловлювала ні позицію обласного виборчого штабу В. Ющенка, ні, тим більше, волю переважної більшості громадян краю, а також і румунської та молдавської національностей.
Історичні документи засвідчують, що позиція буковинців стосовно державної приналежності краю впродовж усього попереднього століття залишалася незмінною — бути в єдиній державі з усією Україною. Звідкіля ж тоді ростуть вуха заяви, озвученої містечковими сепаратистами з Глибокої? Очевидно, що в появі таких провокаційних заяв зацікавлені певні політичні кола «завжди вчорашніх» у сусідній Румунії, які все ще не можуть змиритися з післявоєнним статус-кво міждержавних кордонів у Європі.
Однак є й інші, значно потужніші сили за кордоном, а саме — на північний схід від хутора Михайлівського, — які марять розколом нашої країни по рубежу Дніпра, щоб у такий спосіб здійснити імперський принцип «поділяй і владарюй». Саме вони під час виборів президент а докладали чимало зусиль для втілення своїх політичних марень у життя. Сценарій московських політтехнологів, на думку деяких аналітиків, виглядав приблизно таким чином. Перемога (здобута будь- яким шляхом, і чим брутальнішим, тим краще!) провладного і проросійського кандидата мала б спровокувати радикальну опозицію в Галичині або загалом у Західній Україні до протистояння центральній владі. Загострення конфлікту врешті мало б підштовхнути місцевих політиків до сепаратизму у вигляді проголошення автономії чи навіть краще — цілковитої незалежності Західної України. За такого розвитку подій центральна влада звернулася б до Росії як одного з головних гарантів територіальної цілісності України. У кінцевому результаті Східна Україна в статусі Української держави вступила б до нового союзу «братніх республік» під омоформом Москви, а Західній свідомо відводилася б непевна роль самопроголошеної та ніким не визнаної державки, на кшталт Придністровської Молдавської республіки.
Та заїжджі політтехнологи, як це вже не раз траплялося останнім часом, дали маху. Спротив зловживанням і фальшуванням із боку влади виявила більша частина України: окрім західних областей, також центральні й північні. Та, мабуть, найдошкульнішого удару по планах чергового створення «двох Україн» завдали жителі нашої столиці, які у дні «помаранчевої революції» проявляли громадянську мужність і солідарність, утримуючи стольний град так само стійко та рішуче, як колись його боронили наші далекі предки у княжі часи. Такий провальний крах планів щодо розбрату змусив їхніх авторів переписувати сценарій похапцем, тож і переплуталися всі ролі: тим, хто ще вчора ратував «За єдину», московські суфлери «у кепці» підкинули ідейку про створення державного утворення з назвою, як у базарчика на московській околиці. Тому чесніше було б назвати його, слідуючи за історичною традицією, все ж «Юго-Западним краєм». Утім, схоже, й самі організатори зібрання у Сєверодонецьку заплуталися в географічних орієнтирах, і тому на черговому «з’ізді» представників місцевих рад у Харкові вже намагалися якомога подалі дистанціюватися від російського кордону.
А «базарчик», на якому вони вирішили приторгувати, є «блошиним», себто на ньому виставляють лише всілякий мотлох і непотріб. Й історичний також.
