Ставши суверенною, Україна придбала як усі права, так і всі обов’язки держави. А держава не може бути абсолютно незалежною. Незалежність від чого? Від життя, сусідів, обставин можна бути незалежним лише відносно. Це витікає і з основних завдань держави — забезпечити права як свого народу (зовнішній приорітет), так і окремої людини (внутрішній приорітет). Тому держава аж ніяк не може бути вільною від об’єктивних як зовнішньоекономічних, насамперед , викликів і обставин, так і внутрішніх. Інша рiч як ті, кому випало бути елітою, виконують свої обов’язки перед суспільством.
Відповідно, є аксіомою й те, що громадянин країни не може бути вільним від усталених суспільних норм. Знов-таки, як складаються ці відносини, насамперед залежить від особистості. Якщо особистість сформувалася, то вона обов’язково зрозуміє свій діалектичний зв’язок із титульною нацією держави — українцями, її правами та обов’язками. А права нації вже безпосередньо пов’язані із зовнішньою діяльністю країни. Тобто внутрішнє і зовнішнє кола замикаються, перетинаються, рухаються, живуть. Всі і все взаємопов’язано. Відносно більш вільною є не просто собі людина, а особистість, у якої є свої власні чіткі критерії, є чітка й несуперечлива система цінностей, і відповідно до них — лінія, або варіанти поведінки. Відповідно, і відносно незалежною може бути й держава.
Але потенційно закладені в нас інтелігентність (навіть незалежно від походження) і духовність не стали рисами, що превалюють. Інтелігенція, на яку об’єктивно покладаються найвідповідальніші виклики часу, ще далеко не зрозуміла своєї виключної і вирішальної ролі у збереженні України.
Тільки там і тоді, коли ми як особистості або як національна держава виявляли системну послідовність, мудрість і самоповагу, нас всерйоз помічали й подекуди починали рахуватися. Ну не можна ж очікувати, що вас зрозуміють чи хоча б звернуть належну увагу, якщо ви, вибачте, тупо мовчите.
Ані парламентська, ані президентська традиції ще далеко не укорінилися в нас. Може саме тому несподівано «майкою лідера» у владі заволоділа її третя гілка — судова, почасти прокурорська (тут можливі тимчасові впливи). І наша внутрішня незалежність — як в особистому ракурсі, так й у вiдносинах із суспільством і державою — найбільш цивілізовано реалізується сьогодні саме тут. Прикладом слугує стягування моральної шкоди зі ЗМІ. Правовий потяг дуже на часі. Цей потяг потрібен і громадянам, і посадовцям, включаючи самих суддів. Він конче потрібен суспільству і державі. Цей потяг доповнити ще б і потягом до відповідної елітності як вектору стану, що домiнує, — і в побуті, і на державному Олімпі.
Доки ж похвалитися успіхами у зовнішньоекономічних, насамперед, відносинах особливо нічим. І рiч тут у нестачі особистостей, які виховані нести відповідальність як за свою долю, так і за долю навколишнiх. Отже, всім нам і повсюдно потрібні особистості — інтелігентні й духовні. Як засіб і проміжна мета до хоч би відносної незалежності, а комусь — і Волі.
