Цей тиждень приніс літо, пору, яку вважають кращою для відпочинку. Весна ж — час для багатьох звершень та починань. Що було в Україні? Закриття шкіл у Донецьку, провокації у Львові, студентські акції щодо нового закону про вищу освіту, безвізовий режим із Сербією тощо. А якою весна була для українців? Що хорошого і що поганого сталося в їхньому житті?
Дар’я КОЗЛОВА, координатор Всеукраїнського волонтерського проекту «Твори добро, Україно!», Донецьк:
— Останнім часом відбулося дуже багато подій. Починаючи з 1 травня волонтери нашого проекту багато працювали. 15 травня наші волонтери брали участь у соціальній акції, яка відбулась на черговому міському Параді наречених. Сам парад — це вже соціальна акція, спрямована на популяризацію сімейних цінностей до Дня матері та Дня сім’ї. Наші волонтери провели святкування для ста дітлахів-вихованців дитячих будинків сімейного типу. Всі дітлахи отримали солодкі подарунки.
У травні успішно завершилась програма «Діти-волонтери», яку ми реалізували в Макіївському інтернаті №5 для дітей із затримкою розвитку. У цю програму увійшло два заходи: свято для малечі та екологічна акція з висадки дерев. Одна група волонтерів готувала ігри для дітей, інша — саджала дерева. У цьому заході взяло участь дуже багато вихованців інтернату. Вони залюбки носили воду й висаджували саджанці. За таку активність та хороший настрій наші волонтери-активісти подарували 157 дітям листівки та портретні фотографії.
Крім того, ми взяли участь у Міжнародному фестивалі екологічного кіно «ЕкоЧашка». Наші волонтери допомагали організаторам провести фестиваль у Донецьку.
Зараз ми всіма силами допомагаємо матері одного з наших волонтерів, у якої виявили метастази в печінці. Вона пройшла вже третій курс хіміотерапії, яка, на жаль, не дала бажаних результатів. На операцію потрібно 15 тис. доларів. Наші волонтери власними силами, за допомогою ярмарків та виставок змогли назбирати лише 3 600 гривень. Ще одна людина потребує допомоги, це — студентка Донецького медичного університету, вона хвора на одну з форм гострого лейкозу, лікування якого потребує 13 тисяч євро. Наші волонтери роблять усе можливе, аби зібрати потрібну суму.
Звісно, в нашій роботі дуже багато хорошого, але, на жаль, є і свої «недоліки». Ми — не громадська організація, а лише волонтерський проект. Зараз займаємося реєстрацією громадської організації, але все це — плани на майбутнє. Звісно, нам не вистачає коштів, щоб ми змогли допомогти всім охочим. Із нами співпрацює благодійний фонд «ХЕСЕД», ми часто звертаємося по допомогу до фізичних осіб та приватних підприємств. Ми всім їм дуже вдячні за допомогу й завжди готові до нової співпраці. Ще один так званий недолік нашої роботи — велика плинність кадрів. Наша сила в тому, що ми волонтери. А волонтери часто приходять і часто йдуть, розуміючи, що це не зовсім їхній профіль. Причини можуть бути й особисті, й професійні. Звісно, до нас приходять і з нами залишаються, але це значно менше, ніж нам хотілось би мати. Нам дуже важливо, щоб люди приходили до нас і залишались із нами, адже разом — ми сильні й можемо зробити багато хороших справ.
Олена ЗАХАРЧЕНКО, письменниця, Київ:
— На цьому тижні ми провели презентацію моєї електронної книжки «Сім воріт». Ця книжка — перша в Україні, що видана видавництвом лише в електронній формі, спеціально для того, щоб читати з екрану, з рідера або слухати в аудіоверсії. Довкола неї одразу почалися різні дискусії та різні випадки. Наприклад, після прес-конференції сервер, де лежить книжка, атакували, і цілий день книжку неможливо було скачати. Зате потім, на презентації, зав’язалася дуже цікава дискусія про електронні книжки в Україні. Щоправда, висновок сумний — популяризацією таких книжок у нас займаються, в основному, «пірати».
Мені довелось багато працювати над її створенням. Попередні — паперові книжки — для мене були простішими: заніс рукопис у видавництво й чекаєш, коли подзвонять, якщо треба. А зараз було багато мороки й біганини. Але, з іншого боку, це великий досвід. Найбільше вражень від аудіоверсії книжки, яку, до речі, писали в студії одночасно з «Чорним вороном» Василя Шкляра.
Михайло ГЛУБОКИЙ, працівник Донецького обласного краєзнавчого музею, волонтер Донецького молодіжного дебатного центру, блогер, Донецьк:
— Хороше — це й проведення «Живої бібліотеки» в Краєзнавчому музеї, це й зустріч з онучками Прокоф’єва, це й подорожі в різні цікаві місця України, це й Спортивний День в одному з інтернатів міста, це й багато інших цікавих подій, які ми влаштовували, або в яких я брав участь. Чесно кажучи, єдине місце, де можу перевірити, що саме відбувалося на цьому тижні, — мій Твіттер. Мабуть, цей тиждень у мене пройшов під двома — подорожі та кіно. З останніх фільмів — «Інший Челсі» та ніч анімації, яку ми влаштовували в «Дебатному центрі».
Із останніх вражень — цікаві місця Шахтарська і... зоряне небо вночі в Шахтарську. Крім того, я відвідав Харків, Луганськ.
Дуже важливим досвідом для мене був візит онучок композитора Сергія Прокоф’єва у Донецьк, до яких я був приставлений перекладачем. По-перше, я спробував себе в ролі перекладача (а подекуди й екскурсовода) на серйозному рівні. По-друге, не кожен день маєш можливість поспілкуватися з нащадками такого великого композитора. По-третє, звісно, не кожен день маєш можливість поспілкуватися просто з цікавими людьми з Лондона. До того ж було цікаво порівняти наш неформальний рівень спілкування з онучками Прокоф’єва та формальний пафосний підхід офіційних представників влади. Дівчатам місто дуже сподобалось, особливо парк Щербакова, донецький «Ліверпуль», парк Кованих фігур та, звісно, «Донбас-Арена». Коли вони тільки приїхали в Донецьк, розповідали, що Лондон — дуже зелене місто і, швидше за все, одне з найзеленіших у Європі. Але після проведення декількох днів у Донецьку вони були здивовані тим, скільки в нас дерев. Дівчата казали, що в Лондоні не можна й уявити такого, щоб посередині міста була зона з майже дикою природою. Від самого свята вони взагалі залишилися в захваті: концерт було проведено на високому рівні, а феєрверк наприкінці виступів музикантів був значно кращим за феєрверки на щорічному святі Гая Фокса.
