Чудово, що українська література набуває свого розвою не лише на сторінках книг та в особах письменників, а ще й на мультикнижковому інформаційному рівні.
Сергій РУДЕНКО, головний редактор порталу «Буквоїд»:
— Ініціатива народження сайту почалася з бажання створити поле для комунікації між читачами, письменниками, видавцями та продавцями. Я, як людина, яка пише книжки, читає книжки й цікавиться літературою, зіткнувся з тим, що в Україні це інформаційне поле практично відсутнє. Якщо хтось розповідає про книги, то виключно видавництва, які видають і позиціонують свої книги. Ми ж створили сайт, щоб звести інтереси всіх: видавців, продавців, читачів, письменників в одному місці. Фактично, ми створили площадку для всіх зацікавлених осіб. Це абсолютно свідомий вибір, абсолютно свідоме розуміння того, що така площадка необхідна. Поки що вона є лише в інтернеті, проте, я сподіваюся, що за якийсь час ми зможемо говорити про паперову версію. Цим проектом займається три особи, це є приватна ініціатива, за якою не стоять великі «грошові мішки» чи західні корпорації. Щодо популярності, якщо про неї можна говорити по кількох днях існування в мережі, варто сказати, що інтерес є набагато більшим, аніж я очікував. Проект пішов дуже динамічно, мене це дуже радує, адже це означає, що ми потрапили саме в ту нішу, в яку потрібно.
Ми співпрацюємо і з письменниками, і з видавцями, і з книгорозповсюджувачами. А ще плануємо проводити раз на тиждень чат-конференції, де читачі зможуть задавати питання письменникам. Окрім того, в інфотеці будуть біографії письменників; там же будуть їхні контакти, фотографії. Окрім того, в інфотеці буде повна інформація про видавництва, книжкові мережі, книжкові інтернет-магазини. Також в нас на порталі буде електронна бібліотека сучасної української літератури.
Найближчі плани — залучити аудиторію, адже українці — це люди, які читають, які хочуть читати, які цікавляться літературою. Ми хочемо розповісти про літературне та книжкове поле, щоб людина, зайшовши на наш портал, змогла зрозуміти, що відбувається в українському книжковому світі — тобто те, що насамперед цікаво мені як звичайному читачеві.
Ваня ПОПАТЕНКО, вокаліст групи Black Jack:
— Останні новини групи Black Jack — вихід першого альбому, точніше двох альбомів — україномовного й англомовного; а також зйомки кліпу. Группа Блек Джек — це в принципі андеграунд, і той факт, що ми трохи вилазимо з андеграунду, — це дуже показово. Пісня, на яку ми знімали кліп «Mystereous Lady» — найпопсовіша по звучанню, проте вона найбільш андеграундна за сенсом. Ця пісня про дівчинку-привида, яка переслідує мене постійно, і написана вона як знущання над попсою. Фактично ця пісня ні про що, за правилами англійської граматики в ній поєднані непоєднувані речі, можна сказати, що це є театр абсурду під оболонкою якісного західного продукту. Ми затіяли зйомку кліпа, щоб розвиватися не лише як музична група, а й спробувати створити такий собі театр. Ми скористалися послугами дуже знаного кліпмейкера в Україні — Тараса Хімича. На його «рахунку» — кліпи для сестер Тельнюк, «Гайдамаків», «Тартака», і ми цілком довірилися його режисерському таланту. Тарас новатор, і місцем для зйомок було вибрано старе львівське трамвайне депо з тисяча вісімсот Бог знає якого року. Тарас Хімич наразі відкриває не музичний потенціал групи, а швидше артистичний і концептуальний. Він зняв ряд чудових абстрактних і постмодерністських сюжетів, які незабаром ви зможете оцінити на екрані. Фактично наш кліп — це феєрія і торжество такого собі естетично-куртуазного абсурду.
Щодо майбутніх планів, ми добре уявляємо себе на світовій музичній сцені. Голос сильний і міцний, ясний, стильний, молодий, а у Львові він зміцнів, і до зірок злетів. А якщо він у Львові до зірок злетів, значить пора спробувати себе й на світовій сцені. На відміну від людей, які люблять штучно роз’єднувати мови, відчуваю свою місію в тому, щоб налагоджувати між людьми взаєморозуміння, нести українське слово далі. А для цього — треба рухатися вперед! Що й робимо.
