...Перша згадка про Україну в літопису (1187 р.) пов’язана з князем Володимиром Глібовичем, який помер під час війни з половцями-степовиками. На той час Русь-Україна була у лісостеповій зоні, й саме у ній поселяли берендеїв, чорних клобуків, які переходили зі степу, степова частина увійшла до України пізніше. Та невже Україною називали Дике поле?
Очевидно, варто дати пояснення до думки історика С. Шелухіна, який показав, що назва «Україна» походить від дієслова «краяти». Краяти можна не лише з краю, а й навпіл, отже, Україна не є окраїною Росії чи Польщі; «край» має значення «земля», а не лише те, що на межі. Шелухін це довів, показавши на 30 прикладах, що префікси «о» та «у(в)» надають українським словам зовсім різного значення.
Всякий народ перш за все викраює у свідомості з великого світу свою землю, потім одкраює подумки від маловідомого світу більш знані (мова, звичаї,правителі) землі сусідів, виділяє їх як окремі частини, самостійні землі, області, краї, країни, україни. Таких украяних земель було багато: «Ой, по горах, по долинах, по широких українах». Вони були в Московії, Україні, Польщі; на Балканах прижився варіант «крАїна»; у літопису С.Величка мовиться про Померанію як про «тамошню україну». У пісні «Побратався сокіл...» є слова: «А сам я полину в чужу україну, в чужу вкраїноньку, в чужу сторононьку». Є перегук з лужичанами, але вони не вживали прикметник «чужа», бо у них сам іменник «вукраїна» має такий смисл, українці ж давали цей означальний прикметник землям, що лежали поза їх рідною, тому й не наголошували, що їхня Україна «своя».
Більшість народів додавали до назв своїх країв національну ознаку: є Сербська Країна; в Угорщині в 1918—1919рр. була автономія Руська Країна. Українці обійшлися без прикметників. Поступово ім’я загальне «україна» перетворилося в них на власне, спочатку до нього, як видно з пісень і дум, застосовувалися означення «своя», «наша», «рідна» Україна, потім вони стали необов’язковими, відпали. Українці були впевнені, що весь світ і так мусить знати, де їхня земля і хто вони такі.
Українці живуть на своїй землі.
