Замітка від користувача Andrei Вessmertny Anzimirov (спільнота «Соло із соцмереж з... оркестром»)
— ... у цій еволюції для мене первинне значення мали такі люди, як Платон, Герцен. На останньому хотів би зупинитися. Ця людина, можливо, одна з найрозумніших людей у російській культурі, яка на мене дуже сильно вплинула. Людина, яка вразила своєю гуманністю. Його «Былое и думы» досі залишається найбільш важливим духовно-повчальним твором. Він говорив наступне: «Жорстока дитина в своїй невинності. Жорстокий піп у своїй святості, жорстокий учений у своєму доктринерстві й у своїй науці. Усі ми жорстокі, і особливо жорстокі, коли маємо рацію. А милосердя і співчуття до інших людей приходить із обпаленими крилами. Коли пробуджуючись уночі від свідомості того, яка ти погана людина, ти не шукаєш виправдання собі, і не знаходячи його собі, знаходиш іншим. Із цієї миті всяка жорстокість стає огидною» .
Важливе слово «огидною», тому що мораль повинна діяти ще на нас й інстинктивно. Не лише усвідомлено, але й інстинктивно, тобто неморальні вчинки повинні викликати фізіологічну відразу. Герцен відразу вловив це словом «огидно». Він був людиною в цьому сенсі високоморальною. Жив на одній вулиці з Марксом у Лондоні; вони зустрічалися на одних і тих же соціалістичних мітингах; чудово знали один про одного. Але Герцен принципово відмовлявся знайомитися з Марксом. Він говорив, що не розуміє одного: як можна заради політики облаяти свого друга. Маркс і Енгельс узяли «Червоний катехізис» Гессе (не Германа Гессе, звичайно, а його однофамільця), використали його на 90%, облаяли автора, а потім надрукували як комуністичний «Маніфест». Для Маркса і Енгельса нічого не варто було облаяти (так само, як і для Леніна) наймерзотнішими словами свого друга (пригадаємо стосунки між Леніним і Мартовим). «Нічого страшного — я вибачуся», — говорив він.
Герцен же написав одну з кращих своїх робіт — «Письма к старому приятелю» (йдеться про Бакуніна). Чудово написана стаття. Її дуже хвалили, але друзі сказали Герцену: «Знаєш, Бакунін може образитися». І Герцен не опублікував роботу, лише після смерті вона вийшла друком. Ось мораль, яку не розуміли представники комуністичної ідеології, яка була втілена в діяльності й особистості Герцена...
Замітка користувача Tatiana Narbut-kondratieva (спільнота «Соло із соцмереж з... оркестром»)
Здається, особливий шлях Росії визначився остаточно.
Європі навряд чи впало б у голову, навіть у найодіознішу голову, переробити Освенцим на музей технічних засобів СС.
А ми — переробили.
Не закрили, як всі їхні архіви з 1917 року.
Не стерли з лиця землі, як поховання своїх же «дідів, які воювали», як у Пскові, а перепрофілювали.
З пам’яті жертв на славу і силу катів.
Ми унікальні.
Ми побудували не нацизм навіть. Не фашизм і не комунізм. При всіх цих страшних режимах таємна поліція — гестапо чи НК — були інструментами, засобом терору правлячої ідеології.
У нас кати стали суттю. Смислом. Метою. Без жодної ідеології.
