Улітку цього року в усипальні церкви Іоанна Богослова, що у селі Крутеньке Голованівського району, проводили ремонтні роботи і знайшли останки двох священиків. Як говорить пономар Володимир, припускають, що належать вони Єрофею Кобилянському та Леонтію Горинхліському, які служили у цій церкві у різні часи. Останній помер насильницькою смертю.
Уперше село Крутеньке згадується у документах, що датовані 1764 роком. Ця письмова згадка пов’язана зі спорудженням церкви. У 9-му випуску «Трудів Подільського єпархіального історико статистичного комітету: Приходи та церкви Подільської єпархії», який вийшов друком у 1891 році у місті Кам’янець-Подільський під редакцією Є.І.Сецінського, зазначено, що за легендою прихід у Крутенькому виник з хутора, який заснував козак Гонта. Той самий Іван Гонта, який був керівником українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини. У цьому ж документі сказано, що церква у селі споруджена на честь святого апостола Іоанна Богослова у 1764 році. Вона була дерев’яною, трикупольною. У 1848 році церкву розширили боковими прибудовами за кошт власника маєтку Франца Гурковського. «Нині збираються кошти для спорудження нової церкви; між іншим, місцева замлевласниця, дружина князя М.П.Абомеліка, відпустила 10 десятин землі, котрі засіваються її насінням щорічно, і дохід від землі іде у фонд на будівництво церкви», — писав Єфимій Сецінський.
Пройшло два десятилітття, поки жителі Крутенького зібрали гроші та побудували церкву. Вона перебрала назву старої і була освячена для Божої служби 9 жовтня 1908 року. Подібної споруди не було в окрузі: п’ять куполів, дзвіниця. Довжина — 35,1, ширина — 22,7, висота дзвіниці — 22,5 метра. Стіни метрової товщини, вікна з кованого заліза, долівка викладена французькими кахлями, дубові хори, старий різьблений з білого мармуру іконостас, частина якого збереглася до наших днів, на дзвіниці 100-пудовий дзвін...
За радянської влади, у 30-х роках минулого століття, церкву закрили. У 1941-му німецька окупаційна влада дозволила відновити її діяльність. Та через двадцять років її знову закрили і тривалий час використовували під колгоспне зерносховище. Потім церква стояла пусткою, почала руйнуватися, вітер зірвав дах, бані. У селі кажуть, що коли закрили церкву, то безбожні люди розікрали з неї усі ікони і два місяці ними опалювали свої хати.
Ще через 30 років, 9 жовтня 1991-го, храм повернули віруючим. У 1996 році священик Степан Піпак узявся до відбудови церкви. А у 2011-му уродженець Крутенького Борис Петренко, генеральний директор проектно-будівельної компанії з Києва, на свої кошти завершив ремонтні роботи.
Сьогодні у церкві Іоанна Богослова у Крутенькому служать ієромонах Серафим та пономар Володимир.
«За часів президенства Ющенка з Києва приїжджали два працівники його адміністрації, — розповідає пономар Володимир. — Представилися науковцями. Цікавилися двома іконами, які начебто були написані за часів Візантії. Казали, є документальне підтвердження, що такі ікони були у нашій церкві. Але їх, як й інші, селяни розікрали за радянської влади».
«З місяць тому, коли наводили порядок в усипальні під церквою, то у цегляному склепі виявили останки старого священика, — говорить пономар. — Належать вони Єрофею Кобилянському, який служив у церкві у другій половині ХІХ століття. На це вказує мармурова плита біля склепу. Саме стараннями Кобилянського у 1862 році у Крутенькому відкрили першу школу».
Коли ж виносили землю з усипальні, а її було насипано півтораметровим шаром, то у лівій частині виявили останки ще одного чоловіка, який був в одязі священика. Те, що він лежав головою на схід, і права рука була під тілом, наводить на думку, що поховали небіжчика поспіхом. Покійному було 25-30 років. У лівій скроні отвір, чи то від кулі, чи, можливо, від штика. Ножове поранення у груди.
У роки громадянської війни у церкві у Крутенькому правив Леонтій Горинхліський. Пономар Володимир вважає, що це його труп на підлозі в усипальні. І убили його махновці. А селяни уночі перенесли тіло до усипальні і прикидали землею.
Таке можливо, адже 26 вересня 1919 року між селами Крутеньке та Перегонівка Голованівського району відбулася велика битва повстанської армії під командуванням Махна з частинами Добровольчої армії білих. Після тривалого відступу під тиском білих військ махновці були притиснуті до фронту петлюрівців. Досягнута з ними угода виявилася фікцією і Махно опинився фактично в оточенні. Тоді він 25 вересня розбив війська білих під селом Крутеньке, а 26 вересня розпочався бій під Перегонівкою. 1-й Сімферопольський, 2-й Феодосійський, 5-й Литовський полки білих, намагаючись відірватися від махновців, перейшли через річку біля села Синюха, проте махнівська кіннота наздогнала їх і порубала. Три офіцерських полки були практично знищені. Після цього Махно, посадивши піхоту на підводи, пішов у швидкісний рейд на схід. Сьогодні історики вважають, що битва між Крутеньким і Перегонівкою, і наступний за нею рейд зруйнували тили Добровільчої армії, яка наступала на Москву, і мали значний вплив на хід громадянської війни на півдні Російської імперії.
Щоправда, дехто з мешканців Крутенького вважає, що священика Леонтія Горинхліського застрелили у церкві «червоні». Ця версія, як і попередня, не підтверджена, але й не спростована.
Зараз останки обох священиків знаходяться в усипальні. Не виключено, що там були упокоєні й інші жителі села. Такої думки 52-річний Валерій, який проживає неподалік церкви. Він пригадує, що коли учився у школі, що також поряд з церквою, хлопці залізли через невеличкий отвір до приміщення усипальні і дістали звідти людський череп, а потім ганяли у футбол на спортмайданчику. «Пам’ятаю таке, — говорить місцева учителька. — Пам’ятаю навіть прізвища цих горе-футболістів. Але нікого з них уже давно немає...»
