Знов на шпальті «Пошти «Дня» наша традиційна рубрика «Запитання — «Дню». Сьогодні ми відповідаємо на запитання нашого, без перебільшення, найактивнішого читача — киянина Владислава Комова.
1. Чи порушують закон ті продавці, які решту дають так: спочатку копійки, потім дрібні купюри (1, 2, 5 гривень), і насамкінець — 10 чи 20 гривень? Старі люди часто уходять, лише отримавши копійки.
2. На Заході вже давно ваги мають циферблат у два рази більший, ніж у нас, там добре видно, скільки зважили, до грама. На наших вагах не видно не тільки 2 — 3, а й 10 — 15 грамів, тому дехто обраховує. Немає і машинок для нарізання ковбаси та сиру тонесенькими шматочками, тож зважують тільки великими шматками. Чи планують у нас перехід на культурну торгівлю — без обману і щоб покупцеві зважували стільки, скільки він попросив? Чи повинні у магазині бути контрольні ваги?
— Торговельна діяльність в Україні регулюється низкою законодавчих актів, зокрема законами «Про захист прав споживачів», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» та «Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 108 із подальшими змінами і доповненнями. У них фактично містяться відповіді на запитання читача.
Так, порядок розрахунків за придбаний покупцем товар визначений п. 22 згаданого Порядку: «Касир або інший працівник, який одержує гроші за товар, під час розрахунку з покупцем повинен чітко назвати суму, одержану від покупця, і покласти одержані від нього гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ установленої форми на повну суму покупки, назвати покупцеві належну йому суму здачі і видати її разом з розрахунковим документом». Отже здача повинна видаватися не частинами (монети, потім купюри), а повністю, причому одночасно із розрахунковим чеком. Хочеться звернути увагу ще на одне правило розрахунків — отримані від покупця гроші касир чи продавець не повинен класти до каси, поки не закінчить розрахунок. Мабуть, кожен із нас може згадати конфлікти, які виникали між покупцем та продавцем, коли перший казав, що він дав суму більшу, ніж та, з якої йому дали здачу, але довести це було неможливо, оскільки гроші одразу були покладені до каси.
Щодо точності зважування, то вітчизняна промисловість вже декілька років випускає електронні ваги з цифровою індикацією, які показують вагу продукту з точністю до грама. Інша справа, що торговельні підприємства не поспішають їх встановлювати. Причинами, на мою думку, є або ціна електронних ваг, відносно висока для невеликих торговельних підприємств, або бажання користуватися старими вагами, які можна «накручувати» й отримувати відповідний «навар». До речі, красномовний приклад — коли один із знайомих підприємців вирішив облаштувати свій торговельний заклад електронними вагами, то продавці пригрозили масовим звільненням і погоджувались на технічні новації лише за умови підвищення зарплати. Слід зазначити, що згідно п. 9 Правил, суб’єкт господарської діяльності самостійно вирішує питання забезпечення торговельних приміщень торговельно- технологічним обладнанням відповідно до існуючих нормативів. При цьому засоби вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для розрахунків із покупцями, повинні мати державне повірочне тавро і проходити повірку в установленому порядку.
А тонка нарізка ковбаси чи сиру — це вже ознака поки що недоступного для масового покупця «високого сервісу», тим більше що відповідне устаткування для цього в нашій країні не виробляється. Тому в наших умовах санітарні правила дозволяють продавати тонко нарізану харчову продукцію лише у фабричній упаковці.
Наявність у торговельному закладі контрольно-вимірювального приладу (у тому числі контрольних ваг) обумовлена п. 25 Правил.
