Поява проекту нового виборчого закону за півтора роки до виборів, на мій погляд, явище позитивне, і дії нинішньої влади відрізняються в кращу сторону від дій влади минулої, що намагалася змінювати правила гри навіть в ніч перед днем голосування. В той же час, я не буду обговорювати суть проекту, оскільки навіть найкращий проект може перетворитися невідомо в що після того, як над ним попрацюють недоторкані кнопкодави-багатоверстатники. Тому мої роздуми стосуються не конкретного проекту закону, а виборчого законодавства взагалі.
Введення мажоритарної системи я підтримую. Введення пропорційної системи виборів у той спосіб, в який це відбулося, було відстороненням народу від влади і фактично відібрало у громадян право бути обраними, передавши це право партійним функціонерам. Тому, особисто я, за повернення до мажоритарної системи виборів, бо вона дає можливість вибору за що голосувати: за гречку, за гроші, чи за краще майбутнє своїх дітей і онуків. А що обиратиме виборець, це, вибачте, його особиста справа. Якщо захотілося безкоштовної гречки чи дармової сотні, то тоді нічого скаржитися, що ціни високі, а тарифи грабіжницькі, бачили очі, що обирали...
Багато різних думок висловлюється стосовно величини прохідного бар’єру. На мій погляд, існування прохідного бар’єру при наявності мажоритарної системи взагалі втрачає сенс. При пропорційній системі прохідний бар’єр сприяє структуризації парламенту, а яку роль він відіграє при наявності депутатів обраних по мажоритарним округам? У парламенті всі депутати мають бути рівними. При 225 виборчих округах, депутат-мажоритарник представляє 0,44% виборців. Тоді на якій підставі ми відмовляємо кандидату, за партію якого проголосувало 0,44% виборців по загальнодержавному округу, тобто по партійним спискам? Якщо поважати діючу Конституцію, де записано, що всі рівні і не може бути дискримінації за політичними, майновими і іншими ознаками, то політична партія, за яку проголосувала кількість виборців, достатня для отримання одного депутатського місця, має бути представлена в парламенті, все інше (незалежно від того це 3%, 5% чи 20%) є звичайним політичним рекетом.
Не можу не висловити кілька думок стосовно відомої фрази, що не важливо, хто як голосує, а важливо, хто як рахує. Я дуже уважно спостерігав за ходом виборчих перегонів, починаючи з 1999 року. І я жодного разу не бачив, щоб хтось з виборців намагався порушити виборчий закон. Виборці приходять, отримують бюлетені, голосують, все абсолютно чесно і прозоро. А чому тоді стільки нарікань, які, на мій погляд, не завжди безпідставні, на фальсифікацію результатів виборів? Ви ніколи не замислювались над тим, чому в демократичних країнах результати підрахунку голосів відомі через пару годин після закриття дільниць, а нашим виборчим комісіям для підрахунку голосів потрібно декілька діб? Причина, на мій погляд, полягає в тому, що голосують виборці вдень, а голоси рахують уночі. Як ви вважаєте, скільки потрібно часу, щоб розкрити урни, розкласти бюлетені за кожну партію і кандидата, підрахувати кількість бюлетенів у кожній купці і вписати результати підрахунку в готовий протокол? Я вважаю, що якщо голоси рахувати, то трьох годин цілком вистачить для підрахунку голосів на найбільшій виборчий дільниці, а «чаклувати» над голосами можна і декілька діб. Саме цим, на мій погляд, можна пояснити, чому ведеться така жорстока боротьба за представництво у виборчих комісіях, адже без участі представників виборчих комісій не можлива жодна фальсифікація. Якщо голосувати чесно, то яка різниця, представник якої політичної сили займеться підрахунком? А якщо йде така битва за представництво у виборчих комісіях, то мабуть різниця є? Часу з восьмої ранку до восьмої вечора більш ніж достатньо, щоб проголосував кожен бажаючий, і пропозиції продовжити час голосування до 22 години, або до 24, я не можу розцінювати інакше, як намагання під покровом ночі сховати роботу комісії від пильного ока спостерігачів, представників ЗМІ. Якщо дільниці закриються о двадцятій, а через чотири години будуть готові протоколи всіх виборчих дільниць, для мене це буде критерієм, що не тільки голосування, але і підрахунок голосів проходить чесно.
Одним із дієвих заходів проти фальсифікації може бути право для політичних партій учасників виборчого процесу, кандидатів-мажоритарників та їх довірених осіб вимагати перерахунку голосів під час здачі протоколів до тервиборчкому на будь якій виборчий дільниці. Має бути визначена процедура, яка з одного боку — забезпечить гарантований вільний доступ до перерахунку, а з іншого — обмежить можливість зловживання цим правом. А найбільш дієвим заходом проти фальсифікації має бути обов’язок голови тервиборчкому викликати прокурора для порушення кримінальної справи при виявленні фальсифікації при перерахунку голосів під час здачі протоколів дільничних комісій. Можливість отримати кримінальну справу і запобіжний захід прямо в приміщенні тервиборчкому буде надійним аргументом за чесний перерахунок голосів.
Для того, щоб ліквідувати підгрунтя для фальсифікацій, необхідно скасувати депутатську недоторканність, тоді у багатьох претендентів відпаде бажання потрапити в депутати за всяку ціну. А також ввести кримінальну відповідальність як за передачу картки іншій особі, так і за голосування чужою карткою, тоді до парламенту будуть балотуватися ті кандидати, що будуть постійно працювати в парламенті, а не в офшорних зонах. Корисним було б застосування норм трудового законодавства шляхом позбавлення депутатського мандата за пропуск засідань без поважних причин. Обмеження часу депутатства двома термінами також сприяло б тому, що депутати прийматимуть закони не для себе, а для інших.
Який виборчий закон нам запропонують законодавці, ми скоро побачимо, а на завершення хотів би звернутися до виборців. Безвихідних ситуацій не буває. За будь-якого виборчого закону у нас, виборців, завжди є можливість сказати ні тим, хто намагається перетворити громадян своєї країни в електорат.
