Власне, і сперечатися тут нема про що. Згідно з досі чомусь не опублікованими і тому невідомими широкому загалу читачів результатами першого Всеукраїнського перепису населення, 78% українських громадян вважають себе українцями, в тому числі 68% рідною вважають саме українську мову, хоч ступінь знання її може бути різним — від професора української філології до досить посереднього, «суржикового». То де ж тут половина чи й більше російськомовних українців? Хоча, якщо судити з кількості назв і тиражів російсько- й українськомовних газет і журналів, їх видавці намагаються нас упевнити саме в цьому. Не відстають від них і власники різноманітних FM-радіостанцій та телестудій.
І нічого нам кивати на Америку й Росію — от, мовляв, і там б’ють на сполох ревнителі чистоти рідної мови.
Щодо американців та інших історично молодих націй, то недарма їх називають Новим Світом на відміну від Старого — Євразії. Процес їхнього формування ще далекий до завершення. І вже говорять і пишуть не про одну, а про багато англійських, французьких, іспанських, арабських мов. І коли завершиться процес їх диференціації — одному Богові відомо. От і в Україні говорять особливим «українським» варіантом російської мови, який плавно переходить в південновеликоруські говори.
Але в українсько-російської двомовності є й зворотній бік — написання прізвищ російських українців українською мовою. Так, українець Анатолій Стріляний в російській мові став Стреляным і в такому вигляді повернувся в Україну. Українець Михайло Глинка в російській мові перетворився в Глінку і таких прикладів безліч. Хоча можуть бути й приємні винятки — так В. Лановий неодноразово підкреслював, що він саме Лановий, а не Лановой, як це звучить у російській мові. Те саме й із географічними назвами — «Винниця» перетворилася в «Вінницю», «Сіверськодонецьк» у «Сєверодонецьк» тощо.
Також я не вважаю повсюдне вживання заперечного займенника «жодний» ознакою високої грамотності. На відміну від польської та германських мов в українській повноцінними є дві форми: «жодний» і «ніякий», причому етимологія (походження) першого слова є досить прозорою і перекладається російською як «ни один», а «ніякий» як «никакой».
І немає великого гріха в тому, що російська «изюминка» перекладається як «родзинка», як і в передачі російської «газетной утки» «газетною качкою» — адже в перекладі з німецької «Ente» і означає «качку-утку», хоч походить цей фразеологізм від скорочення «N.T.» — «не перевірено» — так позначалися в німецьких газетах матеріали, у вірогідності яких у редакції були сумніви.
Я сам не раз чув, коли після мовознавчих передач, в яких нас вчать, як треба правильно говорити, звучать такі мовні «перли», від яких в’януть вуха. Це й реклама «братів Кличко», а не «братів Кличків», і «за довідками звертайтеся за адресою», хоча правильно треба було б: «по довідки звертайтеся на адресу» тощо.
І якщо вже зайшла мова про захист української мови через систему штрафів, то, насамперед, треба звільнити українськомовні ЗМІ від сплати ПДВ, а російськомовні обкласти ще й податком за використання іноземної мови.
