Ситуація парадоксальна: державний апарат, створений
суспільством й існуючий на гроші суспільства, став загрозою для цього суспільства.
Весь реформаторський свербіж уряду призводить до скорочення бюджетної сфери,
внаслідок чого відпадає необхідність у її фінансуванні
Добрий день, шановна редакціє газети «День»!
Живу в країні, де люди настільки роз'єднані й безправні,
що неспроможні розуміти те, що відбувається. Тільки в снах збереглося відчуття
правди про нашу реальну дійсність. Зазвичай я книжок не читаю, в мене від
них «лупа» в голові, але якось проти ночі читав я перший сон Віри Павлівни.
Соромно сказати, на другій сторінці заснув, і мені приснилося таке... Ви
не подумайте, що в мене щось було з Вірою Павлівною, мені приснився суто
політичний, не побоюся цього слова, опозиційний сон. Провина Віри тут очевидна
для будь-якого фахівця з внутрішніх органів. Одне прикро, сни Віри Павлівни
знає кожен член НДП, а мій сон, крім мене, ніхто не знає, є в цьому якась
історична несправедливість.
І сниться мені, неначе того дня, згідно з указом Президента,
сонце зійшло на годину раніше, а я спізнився на роботу. Служу я в комунальній
газеті «За Злагоду». Нещодавно прийшов лист від дружини читача, в якому
вона стверджує, що її чоловік, ставши прихильником нашої газети, спився
протягом місяця. Що примітно, вживав він виключно горілку «Злагода». «Злагода»
— це нова закарлючка в нашому суспільному житті, що стала масонською ложею
для всіх ренегатів розуму, честі й совісті. Слава нашим «органам», вони
переконують свою паству в тому, що убогість і безвихідь — це нам від Бога,
й коли до влади прийде хтось інший, то вони втратять своє майно, i настане
кінець світу. Багато хто вже згодний на кінець світу, найбільш нетерплячі
наближають цей день, як можуть, займаючись колективним покаліченням. Одні
оголошують голодування, інші розтинають собі вени. Дивні справи твої, Господи!
За стіною співають «Брати Гадюкіни», а я читаю місцеві
новини. Ось повідомлення з села, де остання в районі корова дала рекордний
надій молока. Прийшов редактор і бадьорим голосом сказав: «Охорона здоров'я
сьогодні — найактуальніша тема. Як стало відомо, зі зростанням курсу американського
долара зростає смертність українських громадян. Кращі астрологи в уряді
вдень і вночі спостерігають за розташуванням зірок, намагаючись зрозуміти
взаємозв'язки цього дивного явища. За словами співробітника Центрального
банку, курс гривні втримуватимуть до втрати пульсу. Що дивно, ціни на продукти
харчування зростають, наплювавши на «стабільну» гривню й на монетаристів-морганістів.
Ми просто зобов'язані написати про роботу нашої психіатричної лікарні.
Даю два дні».
Жовтий будинок жив своїм звичайним, ненормальним життям.
Як сказав психіатр: «Межа між зовнішнім світом і мешканцями цього будинку
непомітно зникає». Фінансування припинили, санітарів скоротили, буйних
додому відпустили — набридло з ними поратися. Один молоток на всю лікарню.
Щоб ударити пацієнта молотком, треба його з першого поверху тягнути на
п'ятий. «А палата № 6 у вас є?» — поцікавився я. «Там у нас президент партії
«Наша справа», — відповідає лікар. — Після перебудови, — говорить, — цих
президентів — як собак нерізаних». У партіях я погано розбираюся, знаю
партію «Правое дело», та й то в Росії. Запитую в нього: «Скажіть, хворий,
що це за партія така «Наша справа»? А він мені: «Не ваша справа». «Так
це ж «Коза Ностра», — здогадався я. — Інтерв'ю в нього можна взяти?» «Не
знаю, що це за коза, але сприймайте його серйозно», — порадив лікар.
Відкрили. Заходжу. В кімнаті за столом сидить лисий брюнет
і дивиться в стелю. Подивився туди — немає там нічого. І говорю: «Кореспондент
я, від «Женьмінь Жібао», інтерв'ю хочу взяти». Він мовчить. Хвилин сорок
мовчав, потім говорить: «У мене мало часу, але вам сім хвилин приділю.
Що вас цікавить?» Спитав перше, що на думку спало: «Як ви ставитеся до
зростаючої злочинності?» Він мені відповідає: «Зростаюча злочинність —
це благо для нашої країни. Кримінальний елемент сприяє швидкому структуруванню
суспільства. Глибоко переконаний, що скоро вся країна буде розділена на
дві категорії громадян: на тих, хто сидить, і на тих, хто їх охороняє.
В місцях позбавлення волі необхідно організувати високоефективне виробництво.
Згодом дозволити ув'язненим провести вибори начальника в'язниці». На запитання
про конфлікти між виконавчою й законодавчою владою він відповів так: «Набридло
дивитися на цю боротьбу нанайських хлопчиків, що стрибають з однієї «гілки»
влади на іншу «гілку» цього гнилого дерева. Всі прагнуть влади. За роки
незалежностi ми побачили, як і в ім'я чого було використано владу. Одні
мріють про владу заради особистого збагачення. Тим, хто при владі, необхідно
зберегти владу й тим самим піти від відповідальності за скоєні злочини.
Заради цього вони підуть на нові злочини. Ситуація парадоксальна: державний
апарат, створений суспільством й існуючий на гроші суспільства, став загрозою
для цього суспільства. Весь реформаторський свербіж уряду призводить до
скорочення бюджетної сфери, внаслідок чого відпадає необхідність в її фінансуванні».
На останнє запитання про наші відносини з Росією його відповідь
прозвучала так: «Причиною епохальних подій в історії багатьох держав ставали
примітивні людські вади. Не одне покоління українців віддавало життя за
свободу України, а незалежність Україна отримала через честолюбне бажання
одного партійного функціонера усунути від влади іншого. Зло одних іноді
може стати благом для інших, але те, що задарма дається, — нічого не варте.
Тому й відбувається розграбування країни. Хіба ті, хто щодня говорить:
«так склалося», здатні чимось керувати? Я підозрюю, що існує невидимий
зв'язок між фразою «так склалося» і ненаситною зажерливiстю можновладців,
масштаби крадіжки яких подібні стихійному лиху для більшості людей. Україна
може втратити незалежність. Історія — примхлива штучка й ніколи нічого
не прощає».
Очевидно, між дійсністю й нашими снами існує якийсь зв'язок,
і від нас залежить, що ми побачимо завтра. Час прокидатися.
З повагою Костянтин ЛУНЬОВ, Одеса
