Вміщуючи на сторінках «Пошти «Дня» (№231 за 2002 р.) відповідь редактора відділу «Історія і «Я» Сергія Махуна «Пантеон на банкнотах» на запитання нашого читача, кого з українських історичних діячів він розмістив би на банкнотах, ми і не підозрювали, що тим самим даємо поживу для дискусії. Але, схоже, осмислення нашої історії та ролі особистостей у ній кожним із нас настільки різнопланове, що читачі вирішили всерйоз подискутувати і на цю тему. У «Дні» №9 від 18 січня було опубліковано лист доктора історичних наук В. Отрощенка «Фігури на купюрах», а сьогодні своїми пропозиціями (не без гумору) ділиться журналіст Андрій Глазовий. Ну що ж — ми це тільки вітаємо. Ось тільки чи не вирішить Нацбанк за підсумками нашої дискусії випустити нові купюри вже з іншими портретами?
Відверто кажучи, опубліковані у минулому суботньому випуску «Пошта «Дня» ( «Фігури на купюрах», «День», №9 від 18 січня ) пропозиції доктора історичних наук В. Отрощенка мене добряче спантеличили. У його пантеоні національних героїв жодного діяча культури, жодної жінки — суцільно воїни. Зважаючи на всю мою глибоку повагу до всіх запропонованих паном Отрощенком історичних персонажів, наберуся нахабства зауважити, що у всіх них поголовно, від князя Святослава до Степана Бандери (не за їхньою волею, а через суворі історичні реалії) — руки по лікті у крові. Чи неправедної, чи праведної, української чи народів-сусідів: чи личить вникати в це у Році Божому 2003-му?
Чому, справді, на колишній тисячемарковій німецькій банкноті — не князь фон Бісмарк дуже мною особисто шановaний за блискучий парадоксальний розум і неповторне почуття гумору, а казкарі брати Грімм? А на колишніх франках — Делакруа, Сент-Екзюпері, Сезанн... Але чомусь не великий Наполеон. Насмілюся передбачити — щоб не нагадувати зайвий раз про кров і жах минулих епох. Проте і сьогодні вистачає і крові, і жаху — без портретів завойовників на банкнотах.
На євро взагалі немає жодних портретів: ну гаразд, це зрозуміло, — на всіх європейських титанів жодних євро не вистачить. Але не було портретів і на чарівно-авангардних за оформленням голландських гульденах (адже такі красиві гроші були!). На гульденах — тюльпани, маяки, соняшники, птахи... Навіть маленька сіра мишка на стогульденовій купюрі. Якщо вже одного разу всерйоз постане питання про зміну образу національної валюти, хочу запропонувати деякі злегка жартівливі особисті міркування стосовно цього.
Варіант перший: «як за цісаря». На австро-угорських банкнотах (а після падіння імперії — на деяких купюрах Чехословакії та Угорщини) друкували просто гарненькі дівочі і жіночі личка. Без будь-яких підписів, так, для краси. На мою думку, непогана ідея. Тим більше, вже з чим-чим, а з красивими жіночими личками в Україні проблем немає...
Варіант другий: чому б не репрезентувати на банкнотах, як це роблять у багатьох країнах, історію і культуру держави? І не тільки Україну та Русь, але й ті цивілізації трипільців, кімерійців, скіфів, сарматів тощо, які існували тут колись? Може, хоч вертячи у руках купюру, нинішній українець замислиться над тим, скільки тисячоліть і великих культур створювали нас, нинішніх?
І, нарешті, третій варіант: у багатьох країнах (чомусь усе більше тоталітарних) на банкнотах — героїко-алегоричні зображення сучасників. Пригадаємо хоробрих солдатів, працелюбних селян і мускулистих робітників із рублів Сталіна, рейхсмарок і окупаційних карбованців. Можна піти і цим шляхом. Пропоную в такому випадку сюжети: вчитель в очікуванні торішньої зарплати; шахтар в аварійному забої; офіцер-ракетник, який запускає ракету; народний депутат, який завдає колезі тілесних ушкоджень середньої важкості; олігарх, який купує новий «Бентлі»; екс-прем’єр, який перетинає кордон із панамським паспортом; кілер у засідці на журналіста. Ну і так далі. Є простір для фантазії, чи не так?
А щодо князів і гетьманів, вони безперечно заслужили місце на грошах — адже це своєрідний масовий лікнеп. То чому б не чеканити їх на поки що сумовитих металевих гривнях і двогривневих монетах? Тим більше, що Україна може справедливо гордитися своїми талановитими художниками- медальєрами — чого варті Микола Кочубей і Роман Чайковський. Справді геніальну монету останнього — «Різдво» — не тільки визнано найкрасивішою монетою 2000 року, а й її широко використовують у народі як медальйон-образок.
…І все-таки симпатична мишка на голландській сотні виглядала більш доброзичливо, ніж який-небудь грізний вусатий полководець…
