Я належу до категорії «діти війни». З розповідей мами знаю, як вона з трьома дітьми (1936-го, 1938-го і 1940 років народження) жила під час війни в сараї, оскільки в хаті облаштувалися німці. Моя пам’ять із дитинства зберігає окремі епізоди. Коли вже німців прогнали, ми ще довго бігали з усіх ніг ховатися, зачувши гул літака або побачивши вантажну машину. Не пам’ятаю, який це був рік (батько ще не повернувся з війни), мама ходила на станцію Водяна за 4 км чистити від снігу залізничні колії і принесла дві склянки борошна. Поки вона розтоплювала піч, гріла воду, ми пальчиками все вимокали. Мама хотіла щось зварити, а борошна вже немає. Вона мовчки заплакала і все. Харчувалися всім, що знаходили. Нам допомагав ліс — ягоди, гриби, дикі груші та яблука. Крадькома збирали колоски на полі і від об’їждчика втікали до лісу (адже він верхи на коні в ліс далеко не міг заїхати). Взимку ходили на інше поле вишукувати мишачі запаси, а від об’їждчиків тікали на середину ледь замерзлого ставка.
Раніше в село хліб не привозили, самим пекти було ні з чого. Того, що давали на трудодні, вистачало хіба що на три-п’ять випічок. От і їздили в обласний центр по хліб, пропускаючи заняття в школі. В одні руки більше двох хлібин не давали, а додому треба було привезти дні на три-чотири, от і займали чергу в кількох магазинах або кілька разів в одному й тому самому магазині. Пам’ятаю, якось я знепритомніла в черзі, а коли прийшла до тями, черга моя вже пройшла.
Жили дуже бідно, і я не пам’ятаю, в чому ходила до школи. Тільки пам’ятаю, що перше пальто і черевики мені купили, коли я навчалася в шостому класі.
У селі була кріпаччина. Паспортів не видавали, щоб вступити на навчання до вищого навчального закладу, треба було надати довідку з місця проживання, а сільрада її не видавала. От і тікали із села всякими правдами і неправдами. Ось таке дитинство.
Я це для чого пригадала?
Тим, у кого захмарні пенсії, не можна урізувати пенсію — їх захистить стаття Конституції. А ось тим, хто отримує копійчані пільги, — їх можна скасувати. Їх Конституція не захистить?
З повагою, Раїса ЛОНЮГОВА, смт Ков’яги Валківського району Харківської області
