9 листопада відзначався День української писемності та мови. Одна з багатьох проблем, про які хотілося згадати в цей день, — питання двомовності, співіснування та взаємовплив української та російської мов. Ця проблема має не лише філологічний, але й політичний вимір, про що свідчить періодична активація деякими політиками теми «другої державної», що зазвичай відбувається під час передвиборчих кампаній. Якщо ж повернутися до філологічного аспекту, постає питання: як в умовах фактичної двомовності зберегти чистоту української мови? Про це розмірковують студенти та викладачі Національного університету «Острозька Академія».
Володимир ДЕГЛІС , студент першого курсу факультету політико-інформаційного менеджменту спеціальності «політологія»:
— Питання справді глобальне як для простого українця, з приналежними йому традиціями та певним менталітетом, так і для України, української нації, що протягом історичної еволюції постійно перебувала в запеклій боротьбі за свою національну ідею, культуру, зокрема мову, яка і є невід’ємною ознакою будь-якого народу. Сучасний українець вже може пишатися своєю незалежністю, свободою морального вибору. І тут постає питання про те, чи може мораль сучасного українця знехтувати мораллю народу — його мовою.
Російська мова досить поширена в Україні, це факт. Чомусь російська мова вважається навіть «крутішою», зокрема серед молоді. Хоча часто ми не усвідомлюємо, що разом з цим вона відриває нас від свого справжнього коріння: мужнього козацького характеру, глибокої української душі.
Питання про збереження чистоти української мови в умовах фактичної двомовності можна перефразувати іншим чином: чи існує зараз чиста українська мова, адже двомовність нам давно притаманна — хоча б на побутовому рівні. Відповідь: існує і буде існувати у будь-яких умовах. Питання лише, чи буде за таких умов існувати українська нація, гордість за своє власне «Я», що дозволить нам за будь- яких обставин пишатись тим, що ми українці, що маємо свою чудову мову, якій не личить тінь русифікації.
Марина ПАШКОВСЬКА , студентка четвертого курсу факультету політико- інформаційного менеджменту спеціальності «політологія»:
— З власного досвіду знаю про проблему двомовності в Україні. Адже живу у Рівному, у місті, де особливої уваги на те, якою мовою розмовляти, не звертають. Так вже склалося, що суржик для багатьох рівнян зокрема і українців загалом став тією самою справжньою українською мовою. Ми навіть не помічаємо, що слова набувають нового звучання, наповнюються новим змістом. Чесно кажучи, до початку навчання в Острозькій академії я не надавала мовній проблемі особливого значення. А найголовніше, я щиро вірила, що розмовляю чистою українською мовою. І думала: «Невже це проблема — замість «так» сказати «да»? Нині розумію, що двомовність в Україні загрожує існуванню української мови. І проблема не тільки в тому, що частина наших громадян розмовляє російською. Проблема в тому, що інша частина з часом забуває, якою є чиста українська мова. Натомість наша рідна мова наповнюється новими, далеко не українськими словами.
Знаєте, надзвичайно образливо чути доводи політиків на користь двомовності. Українську мову потрібно берегти і відновлювати. Для цього повинен працювати кожен з нас. Особливих зусиль докладати тут не треба. Можна просто розмовляти рідною мовою.
Інна БУРЯК , студентка четвертого курсу факультету політико-інформаційного менеджменту спеціальності «політологія»:
— Питання двомовності наразі є актуальним для нашої країни. Ця проблема стала предметом суперечок не лише між представниками влади, а і між пересічними громадянами України.
Особисто я вважаю, що двомовність загрожує збереженню нашої рідної української мови. Адже зараз українська мова і без того мало популярна в різних сферах нашого життя, і що найболючіше — в освітній сфері. В більшості вузів нашої країни викладання продовжує здійснюватись російською мовою. А на запитання «Чому?» у відповідь можна почути: бо вони так звикли, їм так простіше... Погляньмо, як спілкується сучасна молодь. Молоді люди розмовляють або суржиком, або російською мовою, вважаючи, що спілкування українською — не модне. Часто чую і від своїх знайомих: «Перестань говорити українською, аж слух ріже» або «Ти що, націоналістка?». Їм навіть не спадає на думку, що можна просто любити українську мову і пишатися своєю національністю.
Мені пощастило навчатись в найкращому вузі — в Національному університеті «Острозька академія». Адже це, мабуть, одне з небагатьох місць, де зберігається і розвивається українська мова і культура. І перед нашими студентами не стоїть питання, модно чи не модно говорити рідною мовою. А мої друзі, які побували тут, говорять: «У вас аж хочеться розмовляти українською».
Людмила МАСИК , студентка третього курсу гуманітарного факультету спеціальності «українська філологія»:
— Йдеться не про те, чи можливо зберегти чист у українську мову. Швидше проблема в тому, якою мовою ти хочеш сказати такі важливі слова, як, наприклад, «я тебе люблю» чи «доброго ранку, матусю». Якщо більшість населення нашої держави в емоційно керованому стані висловлюється російською — то чи актуально взагалі говорити про якісь заходи та зусилля з боку держави. Все починається із усвідомлення себе як українця.
На мою думку, питання двомовності кожен сам має порушити в собі, а вибір на користь певної мови — це не просто фактичний нюанс. Йдеться про дещо глибший рівень, десь настільки глибокий, наскільки у нас вистачає сміливості запитати в себе: хто я?
Анатолій КРИЛОВЕЦЬ , кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української філології Національного університету «Острозька академія», член Національної спілки письменників України:
— В таких умовах, які є в нашій державі на сьогоднішній день, збереження справжньої української мови буде дуже важким. Адже навіть за часів Радянського Союзу (я говорю це без будь-якої ностальгії) ніколи не стояло питання про видання україномовної літератури. Подивіться на українські видавництва сьогодні! Радіо, телебачення, преса — основні засоби для формування у пересічного українця поваги до рідної мови — не виконують свого завдання. Навпаки, та мова, яку використовують сучасні засоби масової інформації, перекручена і дуже далека від тієї, якою повинна бути. І це в незалежній Україні!
Петро КРАЛЮК , доктор філософських наук, професор, проректор з наукової роботи Національного університету «Острозька академія»:
— Чесно кажучи, я не знаю, що таке чиста українська чи якась інша мова. Літературна мова — це я розумію. Але літературна мова — в певному сенсі штучне утворення. Ні в Росії, ні у Франції чи Англії ви не зіткнетеся із ситуацією, щоб всі громадяни розмовляли літературною мовою. Існують різноманітні діалекти... Україна тут — аж ніяк не виключення. Але ми маємо іншу проблему. В наших засобах масової інформації домінує російська мова. Це ненормальне явище веде до деформації розвитку української мови. Більшість наших людей фактично розмовляє штучним еклектичним суржиком, поєднуючи українські й російські слова. І стосується це як україномовних, так і російськомовних. У кінцевому рахунку це веде до того, що нашим людям складно на вербальному рівні виражати свою думку. До речі, послухайте, як наприклад, на російському чи польському телебаченні звучить мова «людей з вулиці». І як звучить мова «простолюду» в наших електронних мас-медіа. Іноді тут навіть Вєрка Сердючка відпочиває.
