Вважаю, що у важливій і потрібній розмові, що ведеться на сторінках «Дня» (№ 205-206 за 11 листопада 2011, № 28-29 за 17-18 лютого 2012, № 46-47 за 16 березня 2012) про ситуацію, що склалася в СРСР напередодні нападу гітлерівської Німеччини на сталінський СРСР, необхідно звернути увагу на два неповні попередні роки, взяти до уваги результат переговорів, які Москва в середині серпня 1939 року вела з англо-французькою військовою делегацією і Берліном. На засіданні Політбюро ЦК ВКП (б) 19 серпня 1939 р., резюмуючи переговори, Сталін заявив, що договір про взаємну допомогу з Францією і Великобританією означатиме, що війну буде відвернено, а укладення пакту про ненапад із Німеччиною призведе до нападу на Польщу. «Першою перевагою, яку ми дістанемо, буде ліквідація Польщі до Варшави, включаючи українську Галичину», — підсумував Сталін, висловившись за підтримку війни.
Зважаючи на це, підписаний 23 серпня 1939 р. пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною слід розцінювати як гру хитрощів Гітлера і Сталіна з метою підготовки вигідної обом сторонам Другої світової війни. 1 вересня 1939 р. Німеччина без відчутних для неї втрат напала на Польщу, німецька армія підійшла до Львова, але, згідно із секретним протоколом, змушена була відступити, а Червона армія, розгромивши польський спротив, прикриваючись заздалегідь заготовленою міфологемою про «визвольний похід», просунулася до р. Сян. Таким був початок Другої світової війни. Продовження не забарилося.
Підписуючи пакт про ненапад, обидва диктатори сповідували давню, ще з римських часів, настанову: «Хочеш миру — готуй війну». Підготовка до війни між Німеччиною та СРСР почалася обома сторонами, умовно кажучи, того ж дня, коли був підписаний пакт про ненапад. Іншими словами (застосовуючи метафору), два політичні тигри різної породи (коричневої і червоної) поставили собі за мету знищити один одного. Головний їхній біль полягав у тому, хто швидше буде готовий до стрибка. Усе інше — облудна політична гра. Радянська розвідка непомильно доповідала, що Гітлер активно готується до нападу, але не могла переконливо доповісти Кремлю про точну дату — він був ретельно замаскований добре відпрацьованою німецькою дезінформацією.
Не відставав у підготовці до війни й Сталін. Наявність готовності Збройних сил СРСР до війни була продемонстрована на воєнних парадах 1 травня 1941 р. з участю найновішої військової техніки й новітнього формування — десантних військ: СРСР готувався не до оборони, а до наступу. Це було помітно вже у квітні 1941 р., коли в усіх військових частинах і гучномовцях наступальний дух радянської армії звучав у словах пісні «Броня крепка, и танки наши быстры»:
«Гремя огнем, сверкая блеском
стали,
Пойдут машины в яростный
поход,
Когда нас в бой пошлет
товарищ Сталин
И первый маршал в бой нас
поведет».
Отже, в армії культивувався дух наступу, а не оборони. Є підстави вважати, що запущена Берліном дезінформація про ультиматум, який начебто перед нападом висуне Німеччина СРСР, була причиною, що Сталін не вірив у раптовий стрибок німецького звіра. Для нього найважливішим було виграти час, випередити ультиматум Гітлера й першому нанести удар. Сергій Грабовський («День», № 28-29 за 17—18 лютого 2012) аргументовано доводить активну підготовку Москви до війни. У підтвердження наводить цитату з дослідження Марка Солоніна, який пише, що 12 травня 1941 р. було підготовлено «Перелік питань» в ЦК ВКП(б), серед яких у пункті 7 мовиться: «О работе ГВФ (Гражданского воздушного флота) в военное время».
У цьому зв’язку заслуговує на увагу цілком забуте, скромне, проте з вагомим змістом повідомлення ТАРС під заголовком «Всесоюзний збір парашутистів». Цитую з незначним скороченням:
«В Ташкенті з 1 червня (1941) проходить Всесоюзний збір парашутистів цивільного повітряного флоту (...). В розпорядження парашутистів представлені швидкісні пасажирські літаки, парашути конструкції лауреата Сталінської премії інженера Лобанова і найновіша киснева апаратура. Учасники збору вже провели 10 занять. Добре ними інсценоване захоплення аеродрому парашутним десантом. В останні дні парашутисти тренувалися на точність затягання і приземлення (...). 12 червня учасники Всесоюзного збору успішно зробили груповий стрибок із швидкісного літака ПС-84, що летів на малій висоті.
Попереду в парашутистів ще багато роботи. Збір триватиме до кінця червня. Мають відбутися групові стрибки з малих висот, а також індивідуальні комбіновані стрибки із самостійним розрахунком. Особливий інтерес являють затяжні стрибки зі швидкісних літаків із субстратосфери. (ТАРС)». Викликає здивування, чому таку важливу акцію треба було афішувати через ТАРС? У даному разі бачимо черговий красномовний приклад, що дурості немає меж.
Цілком зрозуміло, що відпрацювання навиків «захоплення аеродрому парашутним десантом» носить характер нападу, а не оборони. Важливо також відмітити, що всесоюзний збір парашутистів відбувався не в Москві, Києві чи Мінську, а в далекому від німецького ока Ташкенті. Розрахунок на тривалість тренувань впродовж усього червня міг означати тільки одне: на початку липня цей досвід захоплення аеродромів мав бути застосований на практиці. Це означало, що напад на гітлерівську Німеччину планувався на перші числа липня 1941.
Було б наївно думати, що німецька розвідка спала, нічого не бачила, не читала й не чула. Здобута німецькими розвідниками інформація про намір Сталіна на початку липня 1941 р. першим вдарити на супротивника усіма наявними силами була взята Гітлером до уваги, щоб визначити остаточну дату нападу на СРСР — 22 червня, що й було зроблено.
Про запланований Сталіним початок воєнних дій з 1 липня 1941 свідчить наведена в статті С. Грабовського цитата з доповідної записки від 4 червня 1941 р. наркома ВМФ Н. Кузнєцова заступникові голови РНК (тобто заступнику Сталіна) Н. Вознесенському, в якій недвозначно визначені часові рамки війни: «Представляю при этом ведомость потребности наркомата ВМФ по минно-торпедному вооружению на военное время с 1.07.41 по 1.01.43».
Про ретельну підготовку нападу СРСР на гітлерівську Німеччину свідчить документ, знайдений, за повідомленням німецької преси, у військовополоненого радянського офіцера. Йдеться про повідомлення Берліна за 12 серпня під назвою «Полонений шеф пропаганди. Ревеляції про совєтський напад, що мав відбутися на нашу державу». Повідомлення передруковано україномовною, підконтрольною окупаційній владі газетою «Львівські вісті», з якої наводжу цитату мовою газети:
«Берлін, 12 серпня. У полоненого німцями шефа політичної пропаганди 5-ї совєтської армії... найдено об’ємистий та інструктивний матеріал про більшовицькі приготування до нападу проти нашої держави. До найменших подробиць випрацьовано й приготовано всякі можливі способи, що мали вести до мети в обсягу політичної пропаганди на німецькому терені».
Логіка підказує: якщо було опрацьовано план діяльності радянських пропагандистских органів на німецькій території, то мусив існувати стратегічний план нападу на Німеччину. Де він, у яких зберігається сейфах? Низка документів, повідомлення про тренування десантників — це тільки частка загального стратегічного плану, але й вони вносять певну ясність. Зрозуміло, що офіційну німецьку інформацію часів війни необхідно брати під сумнів, але не слід її ігнорувати, особливо якщо її зміст збігається з іншими матеріалами.
Зважаючи на наведені факти, повністю погоджуюся з висновком статті С. Грабовського: «Отож, чи відмахувалися Сталін та військове керівництво від повідомлень про наміри Німеччини напасти на СРСР, чи реагували вони на загрозу війни? Не відмахувалися і реагували, у свою чергу маючи намір атакувати першими. Але — прорахувалися...».
