У переддень старого Нового року ми, як і обіцяли, пропонуємо вашій увазі ще одну добірку відповідей читачів на запитання традиційної новорічної анкети. І хоча за перші дні 2006-го вже відбулося немало резонансних подій, їхній початок — у минулому році. Тим цікавіше ще раз у думках повернутися в нього й оцінити, чим був рік, що пішов, для країни.
Нагадаємо, що «День» пропонував своїм читачам відповісти на наступні запитання: 1. Яким був 2005 рік для країни? Що змінилося в Україні та в українцях?
2. Ваш особистий рейтинг подій 2005 року. Які з них були, на вашу думку, найбільш значущими і знаковими для українського суспільства?
3. Наскільки «затишним» був 2005 рік особисто для вас?
4. 2004 рік закінчувався на піку суспільних очікувань від нової влади. Які з цих очікувань, на ваш погляд, виправдалися в 2005-му, а які — ні (і чому)?
5. Які теми та публікації, що з'являлися на сторінках «Дня» в 2005 році, найбільш відповідають вашим поглядам? Яким би ви хотіли бачити «День»-2006?
6. Які зі спецпроектів «Дня» (фотоконкурс, книжкові проекти) запам'яталися вам найбільше?
7. Розкажіть трохи про себе (професія, вік тощо) і про те, як складалися ваші дружні взаємини з газетою «День»?
8. Ваш новорічний тост.
«День» іще раз дякує всім читачам, які відповіли на запитання анкети, за теплі слова та побажання. Сподіваємося, що в новому році наше спілкування буде не менш цікавим і продуктивним.
«ВІД НАДІЇ ДО БЕЗЛАДУ»
1. 2005 рік для України був роком нових сподівань, надій на покращання рівня життя, розвитку суспільства.
Країну розривали і нищили, продовжувалася зневіра у владі.
Від надії до безладу — такий рік 2005-ий.
Але втішає те, що серед багатьох верств населення відчувається почуття відповідальності за власний вибір. Надії на краще ще не залишили українців.
2. а) 10-річчя вступу України до Ради Європи, яке не відзначила «влада». А для України це мало велике значення, це перший крок до визнання суспільством загальнолюдських цінностей.
б) «газова» війна, як наслідок непрофесійності управління державою.
3. Цей рік був важким, як у суспільному плані, так і в особистому. Але вистояли.
4. Що можна було очікувати від «влади», яка викинула професіоналів, яка не змогла побачити дійсних патріотів України і залучити їх до праці на користь держави, яка продовжила розкол суспільства і закрила очі на «маленького» українця?
Усе це «прогнозувалось» в думках, а виправдалось в житті. Бачу «День» бойовим, динамічним і, як завжди, цікавим авторами, темами і проблемами майбутнього та сьогодення.
5. Фотоконкурс — як енциклопедія і філософія життя України.
Книжкові проекти — наша українськість, висока культура, а саме головне — висока відповідальність за долю України.
6. 57 років. Вчитель за освітою. «День» читаю і пропагую з дня, відколи головним редактором стала Лариса Івашина.
8. Щиросердечно вітаю всіх читачів «Дня». Хай Новий рік стане для всіх українців роком головного вибору — «людського життя». Любові і добра всім.
«БУДЕМО ДІЙСНО ВІЛЬНИМИ — СТАНЕМО ЖИТИ КРАЩЕ»
1. Ми відчули смак свободи. Можливо, цей смак нас дещо сп'янив, і ми мали трошки завищені очікування. Але відчуття свободи поглядів, свободи преси, свободи спілкування — це є той ривок, який для мене у порівнянні з недавнім минулим став найбільш значущим. Принаймні він став кроком на шляху необхідних перетворень, на які, я думаю, сподівається більшість громадян України, і я в тому числі. Для мене головне у житті — жити у вільній країні. Демократизація суспільного життя є фундаментом для покращання соціальних стандартів, і я глибоко переконана: якщо ми будемо дійсно вільними, то обов'язково станемо жити краще.
2. Найбільш знакова подія — інавгурація нового Президента Віктора Ющенка. З інших подій і явищ важливими вважаю вивід наших військ з Іраку, підвищення міжнародного авторитету України і (це скоріше процес, який продовжується) поступове просування нашої країни до європейських структур.
3. Для мене особисто 2005 рік був абсолютно не затишним. Хоча в моїй родині, слава Богу, все спокійно, чому я дуже щаслива і рада: кому треба вчитися — той вчиться, кому слід працювати — той працює, усі більш-менш здорові, тобто все нормально. Але для маленького світу, в якому живу, рік, який минув, був значущим тим, що я відчула: від мене щось залежить, і разом з колективом нашого відділення ми в буквальному смислі вибороли можливість радикально змінити своє становище. Бо багато років працювали в дуже поганих умовах, і, коли домоглися капітального ремонту, по суті заново створили своє відділення. І самі активно долучалися до роботи — медсестри, санітарки, лікарі. Це дуже згуртувало колектив. Тому в даному плані я дуже задоволена 2005 роком.
4. Виправдалось те з очікувань, що ми зараз маємо можливість вільно вибирати і обирати. Не виправдалися сподівання на значний ривок уперед і монолітність команди нового Президента. Викликають смуток чвари, взаємні звинувачення, розколи, які зараз відбуваються в колись єдиному загоні. Я розумію, якщо цей розкол мав відбутися, то добре, що він відбувся. Штучно по'єднувати людей, які, можливо, різняться за своїми поглядами, своїми уподобаннями — це неправильно. Але розлучення мало б відбутися без взаємних звинувачень. Проте я сподіваюсь, що в Україні влада все ж буде гідна тих очікувань, які на неї покладає народ.
5. Поважаю «День» за публікацію незаангажованих аналітичних статтей. За те, що надає сторінки людям, які мають різні, часто протилежні думки. Відзначу глибокі публікації Дмитра Десятерика — і в іпостасі кінокритика, і в якості людини, яка може розкрити в явищах повсякденного життя їхній більш високий сенс. Дуже подобається також рубрика «Пошта «Дня» — не очікувала, що в глухих куточках нашої країни є багато нестандартно мислячих людей.
Хочу, щоб у 2006 році в газеті збереглося ядро власних аналітиків і незалежних експертів, використовувались ідеї різних за направленістю аналітичних центрів. Щоб із газети можна було мати уявлення про розмаїття політичних партій, це особливо важливо перед виборами. Вважаю, що обов'язково треба зберегти рубрики «Пошта «Дня», огляд подій на книжковому ринку, публікації на історичні теми.
6. Фотоконкурс «Дня» — це диво. Мені дуже подобається фотографія, винесена як символ фотоконкурсу — дівчинка, яка летить назустріч сонцю. Це, на мій погляд, могло би бути символом України. І я приходила на фотовиставку, яку проводила газета у Житомирі, роботи мені дуже сподобалися.
7. Лікар, кандидат медичних наук, 47 років, завідую гематологічним відділенням Житомирської обласної лікарні імені Гербачевського. «День» і «Дзеркало тижня» — це наші сімейні газети. Вибираємо час і за чашечкою кави або чаю читаємо із бажанням і задоволенням. Як для країни — то віри в нас, віри в демократію і віри в те, що консолідуючі суспільство сили переможуть. Усім здоров'я, всім щастя.
8. Як лікар скажу — здоров'я коштує дуже багато, і берегти його треба змолоду. І пам'ятати, що позитивні емоції його зміцнюють, а негативні — руйнують. Отже за позитивізм і конструктивізм.
«УКРАЇНЦІ ДОВЕЛИ ЧИНОВНИКАМ, ЩО ТІ ПОВИННІ ЧУТИ СВОЇХ ГРОМАДЯН»
1. Думаю, головним нашим надбанням стала свобода. Кожен із нас і водночас усі ми разом стали іншими. Посадовці у владних кабінетах тепер чітко усвідомлюють, що справжнім джерелом влади у державі таки є народ. А кожен громадянин отримав переконливий доказ, що саме він обирає владноможців. Уперше за усі роки незалежності українці довели чиновникам усіх рівнів, що ті повинні чути своїх громадян, і звітувати перед громадою за кожен свій крок. Разом із тим, маємо пам'ятати — ми знаходимося лише на початку великого шляху в майбутнє, гідне нашого народу.
2,3. Для мене головною подією минулого року стало обрання Президентом Віктора Ющенка та його довіра у призначенні мене головою Хмельницької обласної державної адміністрації. Отримання владних повноважень дає мені можливість виконувати зобов'язання, взяті на Майдані під час помаранчевої революції. Тому наступний за цим етап став для мене періодом напруженої праці.
4. Уперше 2005 року Україна відчула економічний підйом. Але не віртуальний, а реальний. Наш Президент Віктор Андрійович, як і обіцяв, першим кроком намагався створити соціальну допомогу для найбідніших верств населення. І саме тому ми в 2005 році отримали такий соціальний бюджет, спрямований на підтримку незахищених українців. Уперше в нормальне русло вийшов процес приватизації. За півроку-рік не станеться великих перетворень. Економіка — це така річ, яку не можна адміністративно виправити за 2—3 місяці. Можливо, поки що в когось і є сумніви щодо виправданих сподівань, але головне — підходити до вирішення проблем системно, а зараз саме це і відбувається в країні.
5. Мені імпонують матеріали з багатьох розділів вашої газети — «День України», «День планети», «Економіка», «Подробиці», «Суспільство» тощо. Дуже подобається читати «Пошту «Дня», де завжди можна висловити свою думку, свій погляд на події в країні. В цілому, на мій погляд, газета актуальна та незалежна у висвітленні новин та проблем. Вважаю, що видання є одним із флагманів періодичної преси, а статті відрізняються високою професійністю їх авторів.
7. Родом з Івано-Франківщини. Але ось уже 20 років живу і працюю на Поділлі, де починав на Хмельницькій атомній електростанції. 12 років був міським головою Нетішина. З 2002 по 2005 р.р. — заступник голови облдержадміністрації. І в березні 2005 року очолив Хмельницьку ОДА. Знаю давно і добре власного кореспондента газети «День» Михайла Василевського. Поважаю і ціную, як професійного журналіста. Особисто знайомий і з головним редактором Ларисою Івшиною. Чудова жінка, прекрасний фахівець. А коли виникає порозуміння та продуктивна співпраця з представником газети, то це, в свою чергу, позитивно налаштовує і на саме видання.
8. Будьте здорові та щасливі! Нехай 2006 рік подарує нам багато весіль та новосіль, новонароджень і трудових звершень! Миру, злагоди і процвітання нашій подільській землі і всій Україні!
голова Хмельницької облдержадміністрації
НАША ГЕОПОЛІТИЧНА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ — ГАНЬБА
1. Роком втрачених можливостей. В українцях закріпилось переконання — ми не маємо бути залежними від Росії в жодній сфері. Спілкування лише мовою договорів.
2. а). Соціальне визнання вояків ОУН-УПА; б). визнання України як країни з ринковою економікою; в) вихід збірної з футболу на чемпіонат світу.
3. Цілком. Нові знайомства, робота в задоволення. А головне після багатьох випробувань — жива-здорова.
4. Вільна преса — так. А те, що ми досі геополітично невизначені, залишаючись в ЄЕПі, — ганьба. Причина — відсутність національної влади.
5. Цікаві матеріали про країни Балтії, наших сусідів, які вже в ЄС.
6. Фотоконкурси.
7. Секретар, 35 років. Втішає, що «День» намагається бути не жовтою газетою.
8. Я християнка, і тому замість тосту в нас з друзями буде молитва, в якій подякую, що Господь мене рясно поблагословив упродовж року.
«УКРАЇНЦІ ПІДВЕЛИСЯ З КОЛІН ДУХОВНО, АЛЕ ЛЕЖАТЬ «ЕКОНОМІЧНО»
1. Україну нарешті «клюнув півень». Україна пробудилася, завищені очікування, розчарування, знизився рейтинг влади. Українці підвелися з колін духовно, але лежать «економічно».
2. а). Успіх «Євробачення» (проведення) і провал «Гринджол»; б). визнання України країною з ринковою економікою; в). газова «Тузла».
3. Був напруженим, творчим, як і попередній.
4. Очікування швидких змін — ні. Очікування швидкого переродження влади — ні. Очікування геополітичних змін для України — так.
5. Аналітичні, культурологічні. «День»-2006 хочу бачити ясним і сонячним.
6. Книжкові проекти; Соціологічна служба «Дня»; «Україна Incognita»; «Цей день в історії».
7. Кандидат філософських наук, доцент, Національна академія ДПС України, юридичний факультет. 50 років. Газету «День» — читаю.
8. Щоб в «рік собаки» життя виявилось не собаче!
«ІНЕРЦІЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ»
1. Спочатку — роком надій та сподівань на краще; потім — провалом, відставкою уряду Юлії Тимошенко, завдяки якій виграв вибори Ющенко.
Став вищим рівень свободи ЗМІ. Українці розгубилися, зневірились у справедливості влади.
2. Найбільш значущими подіями були збільшення пенсій, зарплат. Знаковими були спроби протистояти Росії під час «газової атаки», а також визнання України країною з ринковою економікою.
3. Рік був не затишним: померла жінка, з якою прожив більше 55 років, хворію.
4. Очікував рішучих дій влади в протистоянні відверто вороже налаштованим, антагоністичним політичним силам, корупції та не відчув цих дій. Не дуже міцною була влада, рокіровки, інерція державотворення...
5. Теми моралі, історичні теми, «NB!».
6. Подорожі «Дня», конференції з молоддю ВНЗ, її — молоді — думки про Україну. «Україна Incognita». Прагнув та не зміг прийняти участь у фотоконкурсі.
7. Інженер, 78 років; поважаю стиль «Дня», значну об'єктивність.
8. Вітаю з Різдвом Христовим! Будьте здорові, заможні, щасливі від участі в поліпшенні життя родини, колективу, в боротьбі за справедливу політично й економічно сильну державу, побудову громадянського суспільства.
«НЕМАЄ ТАКОЇ ПОСАДИ, ЗА ЯКУ МОЖНА ЗАПЛАТИТИ РОЗКОЛОМ СУСПІЛЬСТВА»
1. 2005 рік для України був роком сподівань і роком невиправданих надій. Над країною та її народом в 2005 році продовжувалися експерименти, крім гучних PR заяв представників нової влади практично нічого не змінилося. Олігархічні клани продовжували розподіл країни, а народ нарешті почав замислюватися, що він також несе відповідальність за власний вибір і за дії тих, кому «вручив» владу в країні.
2. а). Крах надій громадян на «нову владу»; б). парламентська виборча кампанія, «газова» війна як механізм її проведення.
3. Слава Богу, вистачило сил протистояти обставинам, що не залежали від нас.
Але одна обставина була вище над усе — найбільша в моєму житті втрата, поховав маму.
4. Я нічого не очікував від «нової влади», ще до завершення минулорічних виборів я стверджував, що Україна програє незалежно від того, кого оголосять переможцем, немає такої посади, за яку можна заплатити розколом суспільства — надто висока ціна. Нажаль, мої побоювання виправдалися.
5. Думки будь-яких авторів поважаю. Нехай «День» завжди залишається «Днем».
6. Фотоконкурс. 51 рік.
7. Кандидат технічних наук. «День» читаю з дня заснування газети.
8. За те, щоб у нас були підстави кожен новий день зустрічати з надією на краще.
«РІК РОЗВИТКУ ПОПРИ ВСІ НЕДОЛІКИ»
1. Роком розвитку попри всі наші недоліки, через які ми балансуємо біля Руїни.
2. а). Потяг Майдану Незалежності та обрання проукраїнського Президента; б). здобутки з футболу й боксу.
3. Не дуже.
4. Ми маємо народного Президента і всіляко підтримуємо його. Та не заздримо йому, коли щось не те. Надто вже багато радників-шахраїв насідають, оточують і прагнуть знищити.
5. Не маю і не знаю кращої газети. Багато чого ваші кореспонденти «крадуть» у моєму серці й свідомості.
Доповніть програму телепередач. От хоч би «5 канал». Як же без нього після помаранчевої революції?
6. Патріотичні статті з історії України, «Україна Incognita» і не лише. Публікації Клари Гудзик.
7. Лікар, 50 років стажу. Завжди вважалось, що у мене висока зарплата, а зараз пенсія «як у всіх». Читаю, що зараз є пенсії по 15—20 тисяч грн. Як таке стало можливим?
«2005-й ЗМУСИВ ПОВІРИТИ У СВОЇ СИЛИ»
1. Це був рік великих надій і ще більшого розчарування, але в той же час 2005 рік змушує повірити у свої сили, щоб усе ж таки змінити стан суспільства на краще.
2. а). Скандал у владі; б). відставка уряду Тимошенко; в). «газова війна»; г). формування виборчих блоків і списків кандидатів.
3. Середньо, хоч як завжди хотілося краще.
4. Ніякі, все ще гірше, ніж передбачалось.
5. Політика, аналітика, людина. Бажаю вам додати бойовитості. А ще відкрити дитячу сторінку. Діти чесні, правдиві, вони — совість України.
6. Фотовиставка «Дня» в Українському домі.
7. 51 рік. Народний депутат України 2-го скликання, заступник голови Партії Свободи. Дружу з «Днем» уже шість років.
8. Я хочу, щоб моя сім'я і сім'ї всіх моїх співгромадян були щасливі, і кожний день зустрічали з усмішкою, а проводжали з вдячністю.
«ЗМІНИ ТРЕБА ЗДІЙСНЮВАТИ САМИМ»
1. У 2005 році в Україні було забагато політики — навіть там, де її бути практично не повинно (спорт, музика і т.д.). Люди від цього втомилися. А українці залишилися такими ж. Ми всі так само чекаємо поліпшень «зверху», від влади і не розуміємо того, що зміни треба здійснювати самим, починаючи зі своєї сім'ї, зі своєї домівки. Наскільки змінилася країна — по-моєму, зараз зрозуміти важко. Це покаже тільки час.
2. Я назву один епізод — проведення в Києві конкурсу «Євробачення». Такі заходи дозволяють нам ближче знайомитись із представниками інших країн, ми робимо більш відчутні кроки до Європи. Цим отримуємо від неї різні статуси на зразок «країни з ринковою економікою», вступаємо до СОТ і т.д.
3. Для мене минулий рік пройшов під знаком сім'ї. Я одружився, у нас із дружиною народився чудовий син. Тому рік вийшов дуже теплим, ніжним і повним любові.
4. Нову владу безперервно критикують за провали в економічній політиці. При цьому всі забули, що у людей, які вийшли минулої зими на Майдан, практично не було економічних вимог. Люди виступали проти брехні й обману, на яких засновувалися взаємовідносини влади і суспільства, проти фальсифікацій на виборах, вони вимагали свободи слова і самовираження. І Україна це в значній мірі в 2005 році отримала. Інакше кажучи, економічні очікування суспільства не виправдалися тому, що не вони були пріоритетними, суспільні вимоги знаходилися в абсолютно іншій площині.
5,6. Хотів би бачити в «Дні» більше матеріалів про проблеми вищої освіти в Україні. Мені цікаво читати про зустрічі «Дня» зі студентами, про розвиток взаємовідносин газети та Острозької академії. Важливо і те, що ви видаєте книжки з історії України, про її складні та неоднозначні епізоди.
7. Мені 24 роки, я економіст. Завдяки Віталію Княжанському я маю можливість ділитися з читачами «Дня» своїми роздумами про проблеми і перспективи нашої економіки. За що йому дуже вдячний!
8. Оскільки (на жаль) у новому році політики в Україні менше не стане, бажаю читачам газети більше здорового почуття гумору та здорового глузду!
«ЧАСТИНА СУСПІЛЬСТВА ЗАБЛУКАЛА В ПОШУКАХ ІСТИНИ, ІНША — ЖИВЕ МИНУЛИМ»
1. Рік почався з відчуттям свободи, гідності та надії людей. А далі влада блаженствувала, красувалася, а вміння діяти масштабно не продемонструвала. У народі з'явилося розчарування в правлячій верхівці — розбрід, і колишня кланова рать «піднялася з окопів». Але українці стали іншими і зробили іншою Україну.
2. 2005 рік ознаменувався такими подіями: зачарованість новою владою, сп'яніння володарів перемогою, усипляння людей обіцянками. Далі стала очевидною некомпетентність влади, потім пішли розвал коаліції, розчарування в народі і підготовка до реваншу деструктивних сил. Знакова подія — Україна піднялася ще на одну, найважливішу сходинку до завоювання демократії в умовах неймовірного опору всіх противників зміцнення державності.
3. Своя економіка на підйомі, а за «державу образливо»: то біда з урожаєм, то з енергодобуванням, то з управлінням держмайном. А причина — в головах. «Вірною дорогою йдемо товариші», але повільно та блукаючи. Хоч безповоротність руху заспокоює. Як йдеться в арабській приказці, «собака гавкає, а караван іде».
4. Влада стала більш демократичною, людяною, доступною. Чванство, хамство, неуцтво і лихослів'я пішло з його носіями.
З іншого боку — некомпетентність як невикорінена ознака виконавчої влади, корумпованість, аморальність при самозабезпеченні законодавчої влади. Причини — не самоорганізувалося сильне громадянське суспільство, високий рівень песимізму, частина суспільства заблукала в пошуках істини, інша — живе минулим.
5. Ось лише частина того, що було цікавим (а цікавого було багато): Володимир Яворський. «Найголовніше досі не озвучене» («День» за 16 листопада 2005-го); Сергій Гупало. «Не мир, а меч...» (5.11.); «Інтелектуали і влада» (Підготувала Ірина Єгорова, 18.11.); «Щоб стати вільним...» (25.11.); Володимир Панченко. «Ржищев Ліни Костенко» (25.11.); Віктор Каспрук. «Що святкувати?» (11.11.); Андрій Окара. «Постановники не потурбувалися про глядачів...» (26.11.) та багато-багато публікацій кореспондентів «Дня».
У 2006 році хотілось би більше читати про долі людей незаслужено забутих, з яскравою біографією і долею. Тих, хто живе, але йшов дорогою пекла в ім'я свободи України. Усе про Україну, яку ми пізнаємо через газету «День».
6. Видане є доступним. Виставки не відвідував. Окремі знімки в газеті вражають уяву, особливо обличчя людей.
7. Інженер-будівельник. Пенсіонер. Їздив, будував. Із газетою з перших випусків так і йду по життю, як минулого століття з «Літературною газетою». Інших газет не читаю. Відгукуюся тільки на новорічну анкету «Дня».
8. За появу перед народом особистостей, які знайдуть пряму дорогу до храму!
«В УКРАЇНЦЯХ ПРОКИНУЛАСЯ ГІДНІСТЬ РАЗОМ ІЗ РОЗУМІННЯМ СИЛИ, ЯКОЇ ДОДАЄ ЇМ ЄДНІСТЬ»
1. 2005 рік для українського народу виявився часом очікування, яке перейшло в розчарування. Великі надії на кардинальні зміни в суспільному житті не відбулися передусім тому, що події на київському Майдані за своєю суттю були не революцією, яка припиняє діяльність усіх гілок влади, починаючи державотворення спочатку, а лише масовим виявом громадянської непокори владі, котра сфальсифікувала результати виборів Президента України.
Проте для народу, який протягом століть звик виживати завдяки пристосуванню до будь-якої влади, це був дійсно героїчний вчинок, який здивував світ своєю несподіваністю й мирним характером. Зміни, що відбулися після так званої революції, стосувалися лише складу уряду та регіональних перших осіб, не зачепивши всю корумповану управлінську систему. При цьому помаранчеві лідери не виконали навіть того, що можна було зробити, користуючись розгубленістю опозиції та широкою народною підтримкою.
Але попри відсутність економічних наслідків, уперше за багато десятиліть в українцях, нарешті, прокинулася національна й людська гідність разом із розумінням сили, яку надає їм єдність, роблячи здатними диктувати свою волю владі. Тієї ночі, коли народ на Майдані очікував, що влада може застосувати проти нього зброю, я вперше відчула, що слова «Ще не вмерла Україна», які раніше здавалися мені недолугим запозиченням із польського гімну, є правдою. І хоча піднесення, яке панувало на Майдані, з часом стало згасати, немов вогонь, коли закінчується паливо, його бойовий дух зберігається у буденному житті, як жар розпеченого вугілля під шаром попелу.
Різнокольоровій «еліті» слід пам'ятати, що терплячих українців важко розбурхати, але коли вони вже піднялися, то стають здатними йти до кінця, відкинувши свої звичайні миролюбність та лагідність, і їх неможливо приборкати.
2. Рік, що минув, був небагатим на зовнішні події, розпочавшись із зарубіжних візитів Ющенка, під час яких його вітали лідери різних країн, що однак, не полегшило просування України в світові організації. Найбільш значущою подією була прийнята з тактичних міркувань згода на проведення реформи, що з нового року віддає країну на волю парламентської влади та користується найменшою довірою з боку народу. Найбільшою знаковою подією стала відставка уряду Юлії Тимошенко, до якої вдався Ющенко, хоча ще за півмісяці до того хвалив його діяльність.
Це стало офіційним визнанням розколу серед лідерів помаранчевої революції, які на Майдані здавалися згуртованою командою однодумців, проте, особисто я, згадуючи численні приклади з української історії, вже тоді постійно повторювала: «Господи, не дай, щоб вони пересварилися!», але дива, на жаль, не сталося. Другою знаковою подією стало рішення помаранчевих політиків йти на парламентські вибори у складі трьох різних блоків, що різко погіршує їх позиції у новому складі Верховної Ради. Третя подія — це шантаж з боку Росії, яка знов намагається вплинути на політичні події в Україні, цього разу шляхом підвищення ціни на газ усупереч існуючим домовленостям. І, нарешті, знаковим було святкування (якщо його можна так назвати) перших роковин подій на Майдані. Навіть по телевізору це дійство виглядало як фарс, під час якого розгублений і роздратований Ющенко довго зачитував, на скільки відсотків поліпшилося життя народу, тоді як присутні не приховували свого незадоволення.
3. Про особисту «затишність» року в країні, що перебуває в нестабільній політичній й економічній ситуації, не варто й казати. Проте я продовжую вперто працювати, і результати 2005 року виявилися добрими. При цьому я одержала велике задоволення від участі разом із своїми молодими співробітниками в міжнародній науковій конференції, яка відбулася в улюбленому мною Кракові. Відзначення ювілею мого отця — академіка Олександра Палладіна та створеного ним Інституту біохімії принесло мені подвійну радість — як доньці ювіляра, та фахівцю. Крім того, я намагаюся сприяти збереженню архітектурних пам'яток і зелених насаджень Києва, який останнім часом перетворюється з найкрасивішого європейського міста на потворне й екологічно небезпечне.
4. Великі сподівання народу на нову владу не виправдалися, оскільки нічого з наданих Ющенком на Майдані обіцянок не було виконано. Єдиним позитивом можна вважати посилення свободи слова у ЗМІ, хоча існує реальна загроза її нового обмеження. Головною причиною невиконання помаранчевою командою її програми стало те, що її члени з самого початку думали передусім про перспективи наступних парламентських виборів, тоді як Ющенко виявився неспроможним утримати їх разом. Замість турботи про «маленьких українців», які привели його до влади, він став шукати підтримки у великих олігархів.
5. На шпальтах «Дня» я шукаю перш за все блискучі публікації Клари Гудзик, читаю статті на історичні теми, а крім того, мені подобаються жваві замальовки Костянтина Рильова, незважаючи на окремі фактичні неточності. Користуючись нагодою, хочу привітати талановитий колектив журналістів, зібраний шановною пані Ларисою Івшиною, з Різдвом Христовим і Новим 2006 роком та побажати всім їм міцного здоров'я і творчого натхнення.
6. Одержала велике задоволення від фотовиставки «Дня» в Українському домі, де я придбала книги «Апокрифи Клари Гудзик» та «День і вічність Джеймса Мейса», які із задоволенням прочитали також мій чоловік і друзі.
7. Я — біохімік, вивчаю механізми реакцій, що відбуваються в рослинних клітинах, намагаючись на підставі цих знань посилити стійкість рослин до несприятливих умов довкілля.
Щоденно читаю свою улюблену газету «День», в якій свого часу надрукувала кілька статей і де писали про мене.
8. Мій тост: «Разом нас багато, нас не подолати. Єднаймося!»
«ЄДИНИМ СВІТЛИМ ПРОМЕНЕМ БУЛА І ЗАЛИШАЄТЬСЯ МОЯ ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
1,4. 2005 рік — рік нового Президента і двох нових урядів України, нових сподівань на краще в умовах парламентсько-президентського правління та очікування нових виборів до Верховної Ради. За цей рік суттєво змінилося на краще обличчя держави як внутрішнє, так і зовнішнє — її імідж. Позитивом є політичні здобутки в царині ЗМІ. Це прикмета сьогодення. Це ознака демократичності суспільства. Та найголовніша ознака — зневіра до влади Майдану з її потугами, обіцянками і розбратом та судовими розборами.
2. Мій особистий рейтинг подій 2005 р. — неоднозначний: від обережних, стриманих оцінок і початкової ейфорії до розчарувань з присмаком тимчасової гіркоти. Значущість подій для мене — це вірність слову, яке давала нова влада, це елементарна справедливість. А що є насправді? Майже все без позитивних змін, особливо на місцях. Навіть повна заміна перших керівників на всіх посадах у державних органах не змінили їх суті. Зміна обличчя, імен — без зміни душі.
Влада не спромоглася скористатися тим величезним кредитом довіри, який було їй надано народом рік тому. А головна причина — це відсутність турботи про реальну людину, про підвищення її рівня життя.
До того ж, влада сьогодні є неструктурованою, неконсолідованою, і тому потенційний виборець чекає до весняних виборів 2006 р. І вже тоді своїм голосуванням він внесе свій остаточний вирок цій владі. Чекати залишилося недовго.
Незмінним залишається і остаточна невизначеність курсу держави, її помаранчева багатовекторність. Якщо зважити на цивілізаційний характер причин різкої поляризації думок зі стратегічних питань розвитку України, то основою для національної ідеї може слугувати консолідація різних регіонів держави, етнічних, мовних, релігійних, культурних і політичних груп народу навколо спільних цінностей і формування на цій базі нової політичної нації. За збереження нинішньої етнічної, мовної, релігійної, культурної та політичної різноманітності.
У мене серйозне занепокоєння викликає надзвичайно високий рівень поляризації суспільства та її чіткий територіальний розподіл. Попри багаторазові заяви з найвищих трибун про єдність і неподільність країни, треба визнати, що різні частини України в багатьох питаннях протистоять одна одній. Поляризація думок зростає. Протиріччя загострюються. У Києві та регіонах відбуваються акції протестів, які переростають у зіткнення. І як результат — ініціатива переходить до радикалів зліва і справа.
А яка позиція влади? У неї вона однозначна: аж ніяк не демократична. Народу просто сказали, як буде правильно. І все, крапка. Але так було до клятв на Майдані про вірність демократичним принципам. Та згідно ж із цими принципами, перш ніж ухвалювати і приймати найважливіші рішення, треба радитися з народом хоча б інколи, зрідка. Чи є такі приклади? Те ж саме і на місцях: ніхто ні в чому не радиться з «джерелом влади». Та, мабуть, найнебезпечніше те, що всі воюють проти всіх. Особливо у вищих ешелонах влади.
Єдиним світлим променем у вікні похмурого старого року була і залишається газета «День». Вона додає мені та моїм друзям-однодумцям віри в краще, втамовує інтелектуальний голод. Уже десятий рік я — вірний і незрадливий читач (інколи дописувач).
3. Особливого «затишку» для себе у 2005 р., як це не прикро, не відчув: ані на роботі, ані в особистому житті в силу різних обставин. Хоча були і «злети»! Сподіваюсь на черговий злет у новому 2006 р. — році мого ювілею!
5. Незрівнянною залишається свобода різних, альтернативних поглядів, особливо в публікаціях моїх колег, істориків-аналітиків: Станіслава Кульчицького з його серією статей «Чому Сталін нас нищив?», Юрія Шаповала з його невтомним і нестримним прагненням якомога зменшити «білі плями в українській історії», відродити імена українців невинно убієнних. Це і суботня сторінка «Історія та «Я». Це і статті різних авторів щодо однієї з найболючіших проблем сьогодення — заклик до примирення радянських воїнів з вояками ОУН-УПА, інформаційно-аналітичні статті Микити Касьяненка щодо трагічних наслідків депортації кримськотатарського народу та його проблем після повернення додому в Крим.
Особливої уваги заслуговують історичні, філософські та культурологічні роздуми Ігоря Сюндюкова, Сергія Кримського, Мирослава Поповича, журналістів Клари Гудзик, Володимира Здоровеги, Віталія Княжанського, поетеси №1 Ліни Костенко та багатьох інших майстрів слова. У кожному номері газети мене цікавить, що показує «барометр» нашого суспільства — соціологічні опитування в інтернеті. Ще більше цікавлюсь і використовую, пропонуючи друзям, колегам і студентам, матеріали про українську літературу, її стан, проблемами та перспективи розвитку. Не залишаються поза увагою економіка, політика, «Пошта «Дня».
Завжди звертаю увагу на фотографії з їх глибоким змістом і підтекстом та дотепні малюнки Анатолія Казанського. З новинок мою увагу привертають публікації про правосуддя, правозахист особи та судову реформу, про яку так багато сьогодні говорять можновладці.
Газета року — «День», що виграв судовий процес у Європейському суді і захистив свою честь і гідність, незаплямовану репутацію, з його зростаючим журналістським і авторським інтелектом, з його толерантністю та інтелігентністю, зваженістю в матеріалах — заслуговує на те, аби залишатися такою й надалі! І тоді у «Дня» не буде жодного дня, щоб його не розкуповували у поштових кіосках.
6. Заслуговує найвищої оцінки подвижництво редакції з її натхненником, головним редактором Ларисою Івшиною, яка постійно влаштовує презентації нових книг із «Бібліотеки «Дня» та зустрічається зі студентами і викладачами у провідних ВНЗ України. Влаштовуються фотовиставки, які надовго запам'ятовуються — не тільки тими, кому пощастило їх відвідувати, а й читачам газети.
7. Я — історик, пенсіонер, викладаю курс історії України і культурології у Національному технічному університеті. Незмінність і вірність «Дню» засвідчує мій вибір — від першого до останнього номера, з часу його виходу і до сьогодні.
8. Мій тост: «Жодного дня без «Дня»! Тож нехай 2006 рік щодня приносить світлу надію тим, хто обрав цю газету з її неповторним лицем!»
