Шановна редакціє!
На цьому, двадцятилітньому рубежі нашої нової історії з вдячністю вітаю вас як найсерйознішу, найбойовитішу газету нашої української незалежності!
Оскільки до нашої незалежності є ще багато питань, і ви їх, спасибі вам, порушуєте мужньо та принципово, я хотів би у ці знаменні дні торкнутися одного з них.
Двадцять років тому я був серед тих тисяч людей, які під Верховною Радою вимагали підняти наш національний прапор замість колишнього радянського на її куполі, і ми цього досягли — це був ейфорійний момент історичної справедливості. Однак протягом двадцяти років той прапор як майорів, так і майорить... під радянською зіркою на шпилі, дивуючи українців: що б то значило?!
Давно є наш законний тризуб, і замінити зірку на нього зовсім не важко, бо це ж таки Верховна Рада, а не чиясь дрібна приватна забаганка. Чи цей знак фальшу комусь потрібен? Бо читається саме так.
Упевнений, писав не лише я і до Голови Верховної Ради України, і до деяких депутатів — ні відповіді, ні зрушень. Чому? Чи можна собі уявити німецький національний прапор, наприклад, під колишньою свастикою на шпилі бундестагу? Абсурд. У нас він можливий.
Так і святкуємо двадцятиліття Незалежності... Як і для багатьох, для мене це не дрібниця, а знак прискіпливого запитання: є у нас Держава чи немає?
