Глава делегації Європейського парламенту в Комітеті парламентської співпраці «ЄС — Україна» Павло КОВАЛЬ є частим гостем в Україні. Цього разу він приїхав до Києва на запрошення греко-католицького патріарха Святослава на святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі. «Мене вразило, скільки людей з усієї України приїхало на службу, — ділиться він своїми враженнями. — Там було дуже багато ієрархів. Я думаю, що українцям було послано потужний сигнал, що католицька церква має свою позицію серед церков України й може зіграти позитивну роль. На мою думку, позиція Святослава як глави греко-католицької церкви зміцнюється. Учора він зміг поставити серйозну віху в розвитку греко-католицької церкви в Україні. 25 років тому греко-католики взагалі не мали можливості святкувати 1000-річчя хрещення Київської Русі в Києві. А тепер вони не лише відзначають це свято в Києві, а й відкривають кафедральний собор у центрі Києва, на березі «нового Йордану». Шкода, що це свято не вийшло святкувати разом греко-католикам і представникам УПЦ МП. Але все попереду. Усе, що відбувається в Європі з релігійного питання, й те, що вносить Папа Франциск, дає надію на те, що через 25 років вийде святкувати разом. Ця традиція хрещення Русі в Києві є одним з найважливіших елементів української традиції, української самосвідомості й у цілому всіх церков на Сході».
— Пане Коваль, буквально днями спалахнула торговельна війна між Росією й Україною, а Європа мовчить. Чому немає реакції Європи?
— Мене теж дивує позиція Європи. У Європі, як і в Україні, все можна пояснити серпнем. Навіть реакція на те, що відбувалося в Грузії в серпні 2008 року, була із запізненням. Тому що в Європі, як в Україні в серпні, — всі у відпустці.
А серйозно кажучи, я думаю, що зараз ніхто не може оцінити: це початок чи вже епіцентр російської реакції на можливий рух України на захід. Я думаю, що кремлівські аналітики ще в травні серйозно не сприймали, що Україні може підписати Угоду про асоціацію. Якщо зараз є така реакція, то в цьому, з одного боку, я бачу позитивний сигнал. Напевно, до аналітиків у Кремлі дійшло, що Україна серйозно рухається до того, щоб підписати цю Угоду. Але ніхто серйозно не чекав, що в цьому періоді до підписання буде така реакція Росії.
Ми знаємо історії всіх торговельних воєн Росії з Молдовою, особливо після помаранчевої революції та революції троянд, і відмови Вороніна підписати «план Козака» (План розв’язання придністровського конфлікту через федералізацію Молдови. — Ред.). Ми знаємо, що реакцією завжди є торговельна війна. Так було й щодо Грузії, Молдови й України не один раз. Ми маємо вивчати історію всіх енергетичних воєн.
Річ зараз у реакції: української і європейської влади. Я думаю, що на дипломатичному рівні якісь реакції були. Росія ж зараз грає у відкриті карти. Вона відкрито говорить, що це відбувається в контексті можливості підписання Угоди про асоціацію. Наскільки я розумію, є сигнал від уряду Німеччини, який, зважаючи на розклад сил у Європі, буде вирішальним. А коли Німеччина скаже: ми «за», але на певних умовах, у принципі, буде більшість за підписання цієї угоди. Росія це сприйняла, і ось її реакція.
— Чого можна чекати від Росії далі?
— Тепер слід добре оцінити, що ще може статися до підписання, наскільки в уряду України й Президента України витримають нерви й чи зможуть вони діждатися цього підписання. Щодо майбутніх торговельних воєн або їх розвитку, можна зробити висновок: коли Росія побачить, що угода підписана, вона змінить тактику й працюватиме набагато прагматичніше, ніж до цього. Тому треба витримати до підписання угоди. Тим часом слід оцінювати, в якому моменті процесу ми зараз перебуваємо.
Досвід колишніх торговельних воєн вказує й на позитивний елемент. Наприклад, грузинські підприємці знайшли ринки в інших країнах, поліпшили якість своєї продукції. І в принципі виграли від цих торговельних заборон. Іншими словами, як і в усіх поганих подіях життя, й у цій є позитивний елемент. Але я чекаю серйозної реакції Євросоюзу, європейських інституцій.
«Якщо хтось прагне підписати Угоду про асоціацію з ЄС і за це отримує таку жорстку відповідь від Росії, це є підставою для серйозної й жорсткої реакції країни та європейських інституцій. Це не можна сприймати, як щось нейтральне. Кожна людина, яка аналізує те, що довкола неї відбувається, має це сприймати як «воєнний крок». І на це треба реагувати»
Оскільки Росія є нашим стратегічним партнером, ми повинні реагувати на використання такого інструменту, як торговельна заборона. Ми сприймаємо цей інструмент як частину арсеналу немирного розвитку контактів між країнами у світі взагалі й особливо між стратегічними союзниками: Євросоюзом і Росією. Якщо хтось прагне підписати Угоду про асоціацію з ЄС і за це отримує таку жорстку відповідь від Росії, це є підставою для серйозної й жорсткої реакції країни та європейських інституцій. Це не можна сприймати як щось нейтральне. Кожна людина, яка аналізує те, що довкола неї відбувається, має це сприймати як «воєнний крок». І на це треба реагувати.
— І як має ЄС на це реагувати і чи є в нього важелі впливу на Росію?
— Ми повинні запитати стратегічного партнера Росію, чому вона проти того, щоб якась країна підписала з нами угоду про асоціацію.
Що стосується важелів впливу, то вони є. Не можна забувати, що для Росії завжди дуже важлива репутація. У більшості випадків ми спочатку думаємо про економічні важелі або можливості, але забуваємо, що в нас є такий потужний інструмент, як репутація Росії. Росія хоче мати репутацію країни, яка вміє розвивати мирні відносини з іншими країнами. Якщо ми підкреслюватимемо й говоритимемо, що з Росією щось недобре, що вона забороняє сусідам вільно обирати вектор геополітичного розвитку, то в дипломатії починає розвиватися зовсім інша ситуація. І тут уже йдеться не лише про внутрішню політику, а й міжнародну, що дуже недобре.
— Схоже, президент США Барак Обама нарешті це зрозумів і скасував саміт з президентом Володимиром Путіним.
— Так, але він це пізно зрозумів. Я думаю, що Євросоюз має швидше зрозуміти, ніж Обама, що з Росією слід розвивати співпрацю, треба шукати можливості нової співпраці, але не заплющувати очі на суто недружні кроки, які Росія використовує, наприклад, щодо України.
— Нещодавно на ИноСМИ було опубліковано інтерв’ю з польським політологом Анджеєм Новаком, під заголовком «Росія — найнебезпечніша країна у світі...
— Не моя роль як політика оцінювати, яка країна є найнебезпечнішою. Я чекав жорсткої реакції Росії, коли в Кремлі серйозно зрозуміли, що Україна прагне на захід. У цьому я бачу позитиви. По-перше, в Москві зрозуміли, що уряд України серйозно має намір підписати Угоду. По-друге, торговельна війна з Росією завжди нагадує підприємцям нашої частини світу, що слід прагнути диверсифікації ринків. І війна завжди є такою можливістю, оскільки люди опиняються в ситуації, коли немає іншого виходу.
