Послання Джорджа Буша про стан справ, що прозвучало минулого тижня, — не просто ритуальна заява, з якою щороку виступають американські президенти. В усьому світі з особливою увагою прислухаються до кожного слова звернення. Будь-які сигнали з нього не залишаються непоміченими. Наприклад, Джордж Буш жодним словом не обмовився про близькосхідне врегулювання, про Китай, Росію. Микола ЗЛОБІН, директор російських і азійських програм Центру оборонної iнформації спробував проаналізувати «мессиджi» американського лідера.
— Президент США Джордж Буш виступив із традиційною промовою — Посланням до Конгресу. Традиційно, цей виступ президента є фактичним оприлюдненням програми дій адміністрації США на найближчий рік. У посланні президента США до Конгресу жодного разу не згадано Росію. Чому Буш забув про Росію?
— По-перше, Буш не забув про Росію. Він просто говорив про речі, які є сьогодні головними для американського політичного істеблішменту. А Росія нині не входить до числа таких пріоритетів. По-друге, відносини з Росією, про які, до речі як і про відносини з Китаєм, Буш не згадав — питання досить слизьке. Такі питання в роки президентських кампаній, як правило, оминають, якщо політик має сумніви, що він виграє цю дискусію. Представники політичного істеблішменту США, які мають різні уявлення про те, що відбувається в Росії, далеко не впевнені, що в них достатньо аргументів, щоб виграти спор про те, як розвивати російсько-американські відносини. Тому всі вважають за краще це питання оминути.
По-третє, присутній певний скептицизм щодо Росії, який почав формуватися з минулої осені. Пасивна, багато в чому, позиція Росії з основних питань світового порядку зробила Росію менш важливою країною для США. Особливо прикро й несправедливо, що Буш не згадав Росію серед країн, а Москву серед міст, які постраждали від тероризму.
— Втрата інтересу до Росії — це результат зовнішньої політики Росії чи певна нова реальність?
— І те, й інше. Сьогодні відбувається переоцінка американського курсу стосовно Росії. Дедалі більше Росію починають оцінювати за тим, що відбувається в самій Росії. За цих умов ідея стратегічного партнерства, яку ще недавно висловлювали обидві сторони, цілком випарувалася. Я вважаю, що ідея енергетичного партнерства нині сприймається з набагато меншим оптимізмом, ніж півроку тому. Американська еліта дійшла висновку, що будувати партнерські відносини з Росією неможливо, не маючи спільності цілей, цінностей та підходів. А різниця в цих підходах і цінностях поступово збільшується. Інтерес падає й через те, що російсько- американські відносини продовжують залишатися пустими, і співпраця ведеться лише з окремих питань.
Інтерес до Росії як до країни, яка може допомогти Америці, зник. Інтерес до Росії як до країни, якої слід побоюватися, не існує. Інтерес до Росії як до країни, яку треба враховувати, зникає дуже швидко. Зростає інтерес до Росії як до країни, яку потрібно вивчати як певний спеціальний феномен. І це дуже сумно.
— Не згадавши Росію, Буш, проте, згадав про Україну...
— Мені здається, що зовнішньополітичний розділ промови Буша був не дуже переконливим. Він зайняв оборонну позицію і намагався довести, що дії Америки протягом останнього року були необхідними та розумними.
Буш відступив від американської традиції і першу частину своєї промови присвятив зовнішній політиці — зазвичай американські президенти починають з економіки та внутрішніх проблем. Буш змінив цей порядок, що стало прямим наслідком тих дебатів, які тривають у таборі Демократичної партії. Буш дуже чітко і відверто говорив, що Америка займатиметься поширенням демократії та будівництвом демократичних держав у тих країнах, де демократія відсутня — здебільшого, на Близькому Сході. Те саме можна з повною впевненістю сказати і про країни колишнього СРСР. Америка братиме активну участь у будівництві демократичних політичних систем, громадянського суспільства, вільної преси тощо й активно співпрацюватиме з місцевою елітою.
Без великих зусиль можна передбачити, що 2004 рік стане роком наростаючого конфлікту між Росією та США саме у сфері впливу на країни колишнього СРСР. Узгодження інтересів Росії та США буде непростою справою. Особливу увагу варто звернути на Україну, деякі держави Середньої Азії, Грузію, Молдову, можливо навіть Білорусь. Саме там виникатимуть протиріччя між Росією та США.
У зв’язку з цим американцям важче бачити Росію в ролі стратегічного партнера. Але вважаю, що Вашингтону доведеться визнати, що Росія має серйозні політичні й економічні інтереси в пострадянських країнах, і що Америці в будь-яких своїх діях варто враховувати ці інтереси і бути у дружніх стосунках із Росією.
— Чи досягнув Буш цілей, які ставив при підготовці цієї промови?
— Команда Буша припускала, що ця промова прозвучить дисонансом до тих дискусій, які відбуваються в таборі Демократичної партії, де кандидати борються за виборців. Буш підніметься вище політики та повсякденних проблем і запропонує певне стратегічне бачення далекої перспективи. Але мети не було досягнуто. Промова виявилася більш політизованою і більш конфліктною, ніж передбачали її автори. Під час виголошення цієї промови обличчя Буша поступово змінювалося — було помітно, що він чимдалі дратувався, як від тексту власної промови, так і від реакції залу. Дуже багато речей, які він говорив, аудиторія сприймала зі скептицизмом.
Ще одна річ стала зрозумілою: Америка не готова перейти до ширшого міжнародного співробітництва в питаннях Іраку та боротьби з тероризмом. Буш сказав, що США не потрібен папірець ООН, щоб захищати національні інтереси Америки.
Головне, що хотів донести Буш до своїх слухачів, — що робота, яку розпочала його адміністрація з перебудови засад зовнішньої та внутрішньої політики, не закінчена. Тому його адміністрація має отримати право пропрацювати ще чотири роки, щоб ці справи закінчити, оскільки на переправі коней не міняють. Тому слід очікувати продовження активної зовнішньої політики США, що ламає старі стереотипи і стандарти міжнародних законів. Американська політика залишатиметься односторонньою і входитиме в конфлікт з думкою традиційних міжнародних інститутів і центрів сили.
Микола ЗЛОБІН — директор російських i азійських програм Центру оборонної iнформації
