Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Білорусь — США: предметний діалог

4 листопада, 2008 - 00:00
НЕЩОДАВНО В США НАЗИВАЛИ ЛУКАШЕНКА «ОСТАННІЙ ДИКТАТОР ЄВРОПИ». А СЬОГОДНІ З НИМ ГОТОВІ СПІВПРАЦЮВАТИ / ФОТО РЕЙТЕР

Після від’їзду з Білорусі 12 березня 2008 року посла США в Республіці Білорусь Карен Стюарт американське дипломатичне представництво очолює Тимчасовий Повірений у справах Джонатан Мур. Він прибув до Білорусі 25 червня 2006 року як заступник керівника місії у Посольстві США в Білорусі. До цього американський дипломат працював у Литві, Намібії, держдепартаменті США, Інституті Гувера при Стенфордському університеті. В інтерв’ю «Дню» пан Мур розповів про перспективи розвитку американо-білоруських відносин, можливість відновлення американського посольства в Білорусі в повному складі та про те, які дивіденди може отримати Білорусь від налагодження нормальних відносин із США.

СПОЧАТКУ — ПОЛІПШЕННЯ СИТУАЦІЇ ЩОДО ПРАВ ЛЮДИНИ, А ПОТІМ...

— Як ви ставитеся до часткового зняття Європейським Союзом санкцій відносно білоруських чиновників? Чи збираються США наслідувати цей приклад і йти на ще більше зняття санкцій відносно концерну «Белнефтепром» і його дочірніх підприємств?

— Днями заступник помічника держсекретаря США Девід Меркел заявив, що «Сполучені Штати пом’якшать санкції відносно Білорусі, лише якщо влада здійснить кроки щодо поліпшення ситуації з правами людини й розвитку громадянського суспільства». Від себе можу додати, що й європейці, й ми окремі санкції відносно Білорусі не скасували, а лише припинили. Діалог із білоруською владою триває.

— А вам не здається, що США в розширенні цього діалогу починають програвати Європі? Останнім часом стільки відбулося зустрічей білоруських високопосадових осіб із представниками вищого керівництва європейських країн!..

— Ми першими припинили низку санкцій відносно деяких підприємств «Белнефтехима» після того, як тут побував наприкінці серпня Девід Меркел і зустрівся з міністром закордонних справ Сергієм Мартиновим, а також високопоставленими чиновниками президентської адміністрації. І це сталося відразу після того, як були випущені на волю всі політичні в’язні. Що стосується протоколу, може здатися, що ми не такі активні, як європейці. Але щодо практичних результатів у діалозі з білоруською владою ми на правильному шляху.

— Як ви гадаєте, чому Олександр Лукашенко дав стільки інтерв’ю впливовим європейським ЗМІ й жодного — американським? Чому в білоруського лідера значно тепліше ставлення до політики ЄС, аніж до політики президента Буша?

— Чесно кажучи, посольство не відіграє жодної ролі в організації контактів для американських журналістів. Я час від часу контактую з американськими кореспондентами, але мені невідомо, чи звертався хто-небудь із них із проханням про таке інтерв’ю. Ви також маєте враховувати той факт, що наразі у США основна увага приділяється президентським виборам і економічній ситуації в країні.

ВІДНОСИНИ США З РОСІЄЮ НЕ ВПЛИВАЮТЬ НА АМЕРИКАНО-БІЛОРУСЬКІ ВІДНОСИНИ

— Окремі впливові європейці зізнаються, що йдуть на лібералізацію відносин із вищим керівництвом Білорусі через те, що інакше вона може потрапити у повну залежність від Росії. Наскільки США поділяють це занепокоєння?

— Як у Європейському Союзі, так і в США існує багато думок щодо цього. На це питання можна поглянути з двох боків.

По-перше, розгляньмо відносини виключно між США та Білоруссю, не озираючись на інші країни. Дозволю нагадати, що 14 років тому ми мали дуже близькі й теплі відносини. До Мінська приїжджав з офіційним візитом тогочасний президент США Білл Клінтон. На жаль, потім протягом багатьох років у наших відносинах було помітне напруження. Хоча ми постійно продовжували діалог, як із владою, так і з представниками демократичної громадськості. Наразі наші позиції з низки питань, як і раніше, істотно відрізняються, та слід зауважити, що наш діалог за минулий рік став значно більш предметним. І це відбувається незалежно від дій інших країн.

Другий підхід, що включає так званий російський чинник.

Росія — дуже важлива країна для Сполучених Штатів Америки. У нас останнім часом збільшується занепокоєння російським зовнішньополітичним курсом. Особливо агресією Російської Федерації відносно Грузії. Водночас ні президент Джордж Буш, ні кандидати у президенти США Джон Маккейн і Барак Обама не хочуть погіршення відносин із Росією, і тим більше — нової холодної війни.

Проте наші відносини з Росією не впливають на відносини з Білоруссю. І теперішнє, і майбутнє керівництво Білого дому єдине з білоруським керівництвом у тому, що Білорусь має лишатися суверенною країною. Кілька років тому американо-російські відносини були набагато кращими, однак це не чинило жодного впливу на американо-білоруські відносини.

— Ви зачепили тему російсько-грузинського конфлікту. Що трапиться з нашими й так непростими відносинами, якщо новий білоруський парламент усе-таки визнає незалежність Південної Осетії й Абхазії?

— Наскільки мені відомо, питання визнання незалежності цих двох територій, які є частиною суверенної держави Грузії, новим білоруським парламентом обговорюватиметься вже у листопаді. Якщо воно буде вирішене позитивно, то це, звичайно, вплине на наші відносини. Про це я говорив і у вашому МЗС, і в адміністрації президента. Водночас варто зазначити дуже важливу ініціативу білоруської сторони обговорити це питання на різних міжнародних самітах і зустрічах.

Існує ціла низка країн, з якими у Білорусі хороші відносини. Наприклад, Китай, що виступає категорично проти визнання незалежності Південної Осетії й Абхазії. США також проти цього, хоча наші відносини з Білоруссю і не настільки хороші, як у Китаю.

— Чи можна розраховувати найближчим часом на відновлення двосторонніх дипломатичних відносин, у тому числі, повернення до колишнього складу посольства Сполучених Штатів Америки в Білорусі?

— Відразу відзначу важливість рішення, яке прийняла наш Державний секретар Кондолізза Райс на початку травня цього року, коли вирішила залишити тут посольство США, незважаючи на те, що кількість американських дипломатів у Білорусі змусили скоротити з 35 до 5. І попри все ми продовжуємо виконувати свою роботу. Але ми могли б її робити набагато ефективніше, якби штат дипмісії був відновлений. У такому випадку посольство США в Білорусі змогло б тут видавати американські візи. Хочу спеціально зауважити, що ми не вводили обмежень на кількість білоруських дипломатів у США. Разом із тим, ще в квітні цього року я зазначав, що кількість політичних ув’язнених набагато важливіша, ніж кількість американських дипломатів у Білорусі. Нині в Білорусі п’ять американських дипломатів і жодного політичного в’язня. Подивимося, чи зміниться в майбутньому кількість американських дипломатів, але я дуже сподіваюся, що кількість політичних ув’язнених не змінюватиметься.

— Офіційний представник Держдепартаменту США Роберт Вуд недавно заявив буквально наступне: «Ми повинні працювати з цим урядом, і ми хочемо спробувати направити його на вірний шлях». Упевнені в успіху цієї справи?

— Ми ведемо діалог, не знаючи, яким буде кінцевий результат. Мої попередники — посли й тимчасові повірені США в Білорусі — багато зробили для того, щоб відносини між нашими країнами поліпшилися. Але лише час покаже, якими будуть результати нашої роботи.

БІЛОРУСЬ МОГЛА Б ОТРИМАТИ КОЛОСАЛЬНІ ДИВІДЕНДИ

— Ви вже заявляли, що нормалізація відносин Білорусі з США могла б принести першій колосальні дивіденди. Обивателю, рядовому читачу, та й експерту завжди цікаві цифри. Чи можна виразити в якійсь конкретній цифрі цю нормалізацію? Це десятки, сотні мільйонів, мільярди доларів? Чи після глобальної фінансової кризи вже точно не до нас за будь-якого варіанта розвитку подій у Білорусі?

— Нинішня ситуація в Сполучених Штатах демонструє, що наша економіка дуже сильна. До того ж, у будь-якому випадку, незалежно від того, яка в країні економічна ситуація — дуже хороша або не дуже — багато наших бізнесменів завжди розглядають можливість інвестування своїх коштів за кордон. Щодо Білорусі, то тут приватному американському бізнесу досить складно працювати, оскільки недостатньо розроблена необхідна законодавча база. При її упорядкуванні до процесу вкладання грошей у Білорусь прокинувся б набагато більший інтерес із боку іноземців, в тому числі, й американців.

Якби наші міжурядові відносини вийшли на інший, вищий виток розвитку, ми могли б допомогти Білорусі вступити в СОТ, і тим самим розширити ринки збуту для білоруської продукції. Або, наприклад, надати істотну технологічну допомогу в освоєнні мирного атома. Або, якщо Білорусі необхідна міжнародна підтримка у фінансовій сфері, скажімо, у відносинах із Всесвітнім банком, Сполучені Штати могли б надати таку підтримку. Це, звичайно, не наш банк, але наша позиція впливає на прийняття рішень у цій структурі.

На жаль, я не можу вам назвати конкретні цифри в доларах. Але що привабливе в ідеї вільного ринку — це відсутність обмежень для ідей та потенціалу підприємців.

— І все-таки, чи не запізнюється американський капітал із приходом на білоруську землю? Сюди вже вкладають десятки, сотні мільйонів доларів німецькі, австрійські, швейцарські інвестори...

— Наскільки мені відомо, ці гроші інвестуються переважно в банківський сектор. Американські банки завжди з великою обережністю ставилися до вкладення грошей за кордоном.

А ось щодо інших галузей, куди можна було б вкладати серйозні суми грошей, то можу сказати, що приватизація у вашій країні поки проводиться не прозоро і не відкрито. Часто про результати купівлі того або іншого об’єкта білоруської власності ми дізнаємося лише згодом. Разом із тим, хочу зазначити, що якби дані торги проводилися більш відкрито, то вартість майна, що продається, могла б серйозно зрости в ціні, й в результаті виграла б білоруська сторона.

АМЕРИКАНО-БІЛОРУСЬКИЙ ДІАЛОГ ТРИВАТИМЕ В БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ

— Скоро Америка отримає нового президента. Ми можемо лише здогадуватися, що ж обидва претенденти на вищу державну посаду в США знають про Білорусь...

— Обидва кандидати в президенти отримали немало інформації про вашу країну, коли багато моїх колег вимушені були залишити Білорусь. Як ви самі розумієте, це була інформація аж ніяк не позитивного плану, оскільки подібного не зустрічалося в історії дипломатії. І все-таки американо-білоруський діалог триватиме, незалежно від того, хто стане наступним президентом Америки.

— Таке відчуття, що останнім часом антиамериканська риторика на провідних білоруських телеканалах сильно зменшилася. Як ви гадаєте, чому це відбулося?

— Можливо, ми стали дуже нудні для них? Особисто я вітаю конструктивний інтерес до нашого посольства, нашої країни та наших цінностей. І, звичайно, не дуже приємно дивитися репортажі, в яких подається не дуже позитивна інформація про США. Але в чомусь це виявилося нам корисним.

— ?

— Якось низкою демонструвалися репортажі, в яких показували посла, мене та наших колег під час поїздок у Барановичі, Могильов, Гродно, Вітебськ, Гомель — майже по всій республіці. Що ж, це свідчення того, що ми активно працювали, а не сиділи за столом у себе в офісі. Не завжди я погоджувався з тими коментарями, які подавалися під відеоряд тих репортажів. Але ми не сумніваємося в здатності білорусів зрозуміти, що правда, а що ні.

— В Європи свій популярний канал Euronews, що транслюється російською мовою і на Білорусь. Штати обмежуються лише мовленням радіостанції «Свабода». Чи свідчить це про те, що США не горять ентузіазмом знайомити більше білорусів з американськими цінностями, новинами політичного, економічного й культурного життя тощо?

— Телебачення — це дуже дорого. Ми пишаємося роботою радіостанцій «Свабода» та «Голос Америки». Розуміємо, що через інтернет можна дивитися окремі американські телеканали. Але, звичайно ж, було б чудово мати ще й свій телеканал, що мовить не лише, наприклад, на Білорусь, але й на Росію. Це питання нас дуже цікавить, але воно поки перебуває в стадії обговорення.

Подібне інтерв’ю, як із вами, я оцінюю як можливість познайомити максимально велику кількість білорусів із нашим поглядом на події у вашій країні та за її межами. До речі, незважаючи на те, що посольство США в Білорусі скоротилося майже на 90%, ми тепер набагато частіше спілкуємося з журналістами, ніж раніше.

Олександр КОКТИШ, спеціально для «Дня», Мінськ
Газета: