Тоні Блер, який розпочав свою близькосхідну місію, має великий міжнародний авторитет і політичний досвід. На початку своєї діяльності на посту представника «близькосхідного квартету» — США, ООН, ЄС і Росії — він одержав гарантії підтримки й співпраці з боку Ізраїлю і Палестини.
Можливо, що Тоні Блеру уготована історією роль «криголама миру», і його місією стане роздробити «лід непорозумінь» на Близькому Сході. А його близькосхідна дипломатія здатна буде вперше, за увесь час конфлікту між арабами і ізраїльтянами, намітити реалістичні точки взаємного порозуміння, перед тим як вкотре спробувати вийти на довгий шлях мирного вирішення затяжного протистояння. Цей шлях простягається від критичної ситуації у Секторі Газа до великих проблем на Західному березі, від гарантування безпеки ізраїльтянам до підтримки проголошення палестинцями своєї держави. І як завжди, серед скептичної близькосхідної аудиторії, під час просування вперед, існуватимуть складні перешкоди: історичні та емоційні.
Офіційно функція Блера обмежена допомогою палестинцям на Західному березі, який контролюють прихильники президента Махмуда Аббаса, по створенню інфраструктур і системи безпеки, котрі необхідні для майбутньої державності, не намагаючись замінити США як посередника у цьому регіоні. Палестинці сподіваються, що енергія Блера і його вплив у Вашингтоні розширять його мандат і допоможуть просунути вперед мирний процес. На більшості зустрічей Тоні Блера з ізраїльтянами говорилося про те, як підтримати палестинського президента, який представляє Фатх в його зусиллях приборкати бойовиків з ХАМАСу. Ізраїльтяни зазначали, що потребують допомоги Блера, навіть при тому, що вони вважають просування великими кроками маловірогідним і небезпечним.
А лідер опозиційної партії «Лікуд» Бенджамін Нетаньяху рекомендував Блеру застосувати певні економічні стимули для приватного сектору, котрі могли б швидко покращити економічну ситуацію на Західному березі й створити нові робочі місця. Нетаньяху не довіряє суспільному палестинському сектору, який є неповоротким і корумпованим.
Як зазначає впливова ізраїльська газета Ha’aretz, «Ізраїль не повинен пропустити можливість, котра з’явилась: призначення дружнього лідера, який довів свою підтримку Ізраїлю під час важких часів як представник міжнародного співтовариства в регіоні. Помилки, зроблені з колишнім посланником «квартету» Джеймсом Вулфенсоном, не повинні бути повторені. Помилки, які перетворили його з прихильника і захопленого сіонізмом, на різкого критика Ізраїлю після того, як він безпосередньо ознайомився зі злом заняття і пригнобленням палестинців».
Сам же Вулфенсон дав інтерв’ю Ha’aretz, де наголосив, що хороших намірів і навіть значних повноважень призначеного на цю посаду недостатньо, аби просувати в життя рішення із ззовні для вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту. Ключем до успіху є політична і особиста влада, яка пропонується посланнику, котрий має підтримку Білого дому і здатен впливати на ці дві сторони.
Не виключено, що в США існують наміри вирішити питання проголошення палестинської державності у два етапи. Оскільки нині Сектор Газа знаходиться під контролем ісламських екстремістів з ХАМАСу, то вся міжнародна допомога і підтримка направлятиметься до Західного берега, який контролюється прихильниками президента Махмуда Аббаса. «Аббаська Палестина» може стати наглядним прикладом для всіх палестинців, що шляхом домовленостей і переговорів можна досягти значно більше, аніж терором і засиланням на ізраїльську територію смертників-бомбістів.
Очевидно, що у цьому випадку західний світ має зіграти на контрасті, коли дві палестинські території значно відрізнятимуться між собою. «Хамаська Палестина» Сектора Газа, де її населення й надалі продовжуватиме злиденне існування завдяки свій підтримці терористів з ХАМАСу, і «Аббаська Палестина», куди направлятиметься масована гуманітарна допомога і фінансова підтримка, завдяки якій та утворенню нових робочих місць і покращенні економічної ситуації на Західному березі, стане цілком очевидним який остаточний вибір мав би зробити палестинський народ.
Після років конфронтації та безвиході для ізраїльтян важливо зіграти на протиріччях. Надаючи палестинській владі в особі Махмуда Аббаса всіляку підтримку і допомогу й відкрито протидіючи терористам з ХАМАСу. Виглядає так, що фактичний поділ палестинських територій можливо використати для того, щоб протягом приблизно року, за зусиль представника «квартету» Тоні Блера, США і європейських країн підготувати «Аббаську Палестину» до проголошення її державності. За умови, коли ХАМАС самоізолювався у Секторі Газа і збирається довгі роки витримувати звідти «осаду», найкращий спосіб не дати терористам зіграти у їхню гру, ігнорувати їх як політичну силу та унеможливити їхню політичну легітимність.
Крім того, якщо ж західний світ і Сполучені Штати зокрема дійсно прагнуть встановлення миру на Близькому Сході, то вони мають терміново вирішити питання з реалізацією своєрідного «Плану Маршала» для підконтрольної Фатх «Аббаської Палестини», а США має проголосити про встановлення щорічної допомоги новій Палестинській державі в обсягах, котрі б певною мірою корелювалися з нинішньою допомогою Америки Ізраїлю і Єгипту.
«Ізраїль не повинен зупинятися на пересиланні податкових доходів до Палестини або звільненні обмеженої кількості ув’язнених, — підкреслює Ha’aretz, — повинні бути вжиті заходи, щоб поліпшити життя людей на палестинських територіях. Прибуття Блера викликало інстинктивну реакцію в Єрусалимі проти будь-якого зовнішнього втручання в конфлікт, і критика була висловлена щодо можливої спроби посланника розширити повноваження свого мандату. Блер не поспішатиме брати на себе політичні ризики, не отримавши підтвердження своїх повноважень. Але у будь-якому випадку Ізраїль не має жодної причини боятися розширення його мандату. Навпаки, від його розширення він отримає набагато більше можливостей».
Проте як би оптимістично не був налаштований колишній британський прем’єр, однак якщо перші відвідини регіону в якості спеціального посланника можна вважати установочними, котрі були призначені для того, аби сформулювати майбутню стратегію, то в своїх наступних переговорних раундах він може зіштовхнутися з проблемами обмеження повноважень в обговорені проблем, котрі накопилися. Адже лише тільки дипломатичного завзяття далеко не достатньо для того, щоб перевести на позитивні рейки вирішення майже шістдесятирічного конфлікту.
Оскільки, коли США просували його в представники «квартету», вони відмовились уповноважити Блера обговорювати основні проблеми палестинсько-ізраїльського конфлікту, включаючи центральну проблему — закінчення сорокарічного ізраїльського заняття Західного берега, Східного Єрусалиму і Сектора Газа. А саме ці питання є основною, якщо не єдиною, перешкодою встановлення миру на Близькому Сході. В такому випадку Тоні Блер виступатиме лише як дипломатичний зв’язковий з міжнародною громадськістю, який тільки готуватиме попередній грунт для остаточних двосторонніх ізраїльсько-палестинських переговорів, котрі проходитимуть без втручання третьої сторони.
В той же час віце-прем’єр і міністр іноземних справ Ізраїлю Ціпі Лівні залишилася задоволеною першими відвідинами Єрусалима Тоні Блером у новій якості спеціального посланника міжнародного близькосхідного квартету. «Ми покладаємо великі сподівання на цю місію, — сказала Ціпі Лівні, — це критичний пункт, який показує на можливість змін. На шляху до палестинської держави необхідно провести палестинську війну проти терору і створити стійкий фундамент відповідальної держави, якою керує уряд, котрий приймає умови міжнародного співтовариства, який може контролювати свою територію і не становитиме загрози для Ізраїлю».
