Михайло Саакашвілі став переможцем президентських виборів у Грузії. Оповіщені ЦВК офіційні дані позбавили останньої надії опозицію, яка наполягала на повторному перерахунку голосів. Головною несподіванкою стала перемога Саакашвілі в першому ж турі. Адже багато хто передбачав необхідність проведення другого туру. Зараз аналітики оцінюють останні події та намагаються передбачити, що буде далі.
ПЕРШИЙ РАЗ...
Минулі вибори — примітні у багатьох відношеннях. По-перше, вони стали першим у новітній історії Грузії волевиявленням народу, підсумок якого ніхто не брався передбачити. Екс-президенти Гамсахурдія, Шеварднадзе, а пізніше Саакашвілі вигравали вибори на пост голови держави з приголомшливими результатами — понад 90% голосів. Їхні кампанії набували формального характеру, за якого були відсутні елементи конкуренції. Цього разу ситуація виглядає інакше. Так, Саакашвілі вважався одним із основних претендентів на успіх, але беззастережно вручати йому лаври переможця ніхто не збирався.
По-друге, паралельно з виборами проводився плебісцит із двох питань: про вступ Грузії до НАТО та про терміни парламентських виборів. Раніше такого не було.
Вражало і число спостерігачів — понад трьох тисяч чоловік. Серед них були представники ОБСЄ, ПАСЕ, Європарламенту, СНД, а також неурядових організацій. Чисельність спостерігачів від України також виглядала переконливою — понад 50-ти експертів. Таку кількість іноземних експертів Грузія бачила вперше.
І ще один важливий факт: січневі вибори породили більше запитань, ніж усі попередні разом узяті. Запитань гострих і актуальних, що вимагають чіткої та негайної відповіді. В іншому випадку і без того напружена ситуація може загостритися ще більше та вийти за рамки контролю.
НІМЕЦЬКА «БОМБА»
Найбільше запитання виникло з приводу справедливості виборів. Мова йде не тільки про підрахунок голосів виборців, але і про всю передвиборну кампанію. Опозиція поставила під сумнів демократичність процесу з самого початку. Сумніви переросли у критику, критика — у звинувачення, звинувачення — у жорсткий протест. Пристрасті особливо загострилися після того, як перші дані ЦВК сповістили про перемогу Саакашвілі.
Дійсно, чи мала місце фальсифікація, і якщо так, то яких масштабів? На це запитання надзвичайно складно дати однозначну відповідь. Сьогодні критерієм визнання виборів вільними є висновок міжнародних спостерігачів. Експерти з ОБСЄ, ПАСЕ, СНД та інших місій загострили увагу на численні порушення, але загалом визнали грузинські вибори справедливими. Хоч були й ті, кого не влаштував хід подій. Справжньою бомбою стала заява німецького дипломата Дітера Бодена. На його думку, «під час підрахунку голосів мало місце груба, недбала та навмисна фальсифікація». А гер Боден — не який-небудь рядовий чиновник, а керівник довгострокової спостережної місії ОБСЄ. Тому його слова викликали переполох. Влада почала виправдовуватися, опозиція — вимагати повторного підрахунку голосів.
Пізніше за пана Бодена спробував «відстрілятися» представник місії ОБСЄ з питань відносин зі ЗМІ Расто Кужел. Він заявив, що слова дипломата неправильно зрозуміли, оскільки журналісти вирвали з контексту деякі твердження. «Ми, як і раніше, дотримуємося позиції, висловленої в попередній доповіді: порушення мали місце, але масової фальсифікації не було», — підкреслив Расто Кужел. Хоч би там що говорили, німецький спостерігач сказав своє вагоме слово, яке назад не повернути. Чому пішов Дітер Боден наперекір своїм колегам, відомо тільки йому самому. Однак факт залишається фактом: серед міжнародних спостерігачів немає єдності думок.
Єдність тим більше відсутня серед грузинських експертів. Одні упевнені у прозорості та демократичності виборів. Інші — налаштовані більш обережно. «Перемога Саакашвілі в першому турі навряд чи сприятиме зниженню напруження пристрастей, — вважає політолог Гія Нодія. — У суспільстві багато запитань і завжди знайдуться сили, які поставлять під сумнів легітимність виборів. Тому можливе проведення другого туру було більш виграшним для всієї Грузії».
ЩЕ ОДИН БЛІЦКРИГ
Так чи інакше, вже цілком зрозуміло, що ще декілька років на чолі Грузії знову стоятиме Михайло Саакашвілі. Безсумнівно, що за цей час владі доведеться протистояти багатьом труднощам. Якщо говорити про внутрішньополітичні проблеми, з ними президент і його команда зіткнуться у найближчому майбутньому. Опозиційні лідери налаштовані дуже рішуче та збираються продовжити боротьбу проти Саакашвілі. Значить, бій доведеться прийняти. Ігнорувати опозицію не вийде. Вона володіє значною силою, що довели минулі вибори. Силові методи та репресії з боку влади — швидше за все, також виключені. Ще одного розгону демонстрації та закриття ЗМІ Захід Саакашвілі не пробачить. Тому дуже важливо, наскільки зможе президент порозумітися з опонентами. Значність цього питання чудово розуміє сам Саакашвілі, який вже запропонував співпрацю всім опозиційним силам і погодився на формування коаліційного уряду.
Експерти передбачають, що задобрити опозицію подібними жестами доброї волі не вийде, і вона обов’язково спробує відігратися. Це може статися вже навесні, на парламентських виборах. Перемога також необхідна правлячій партії. Інакше може скластися картина, коли президенту протистоятиме опозиційний парламент. «У такому випадку висока ймовірність серйозної політичної кризи, — вважає американський політолог Володимир Сокор. — Тому ще один бліцкриг для Саакашвілі надзвичайно важливий».
Окрім протистояння з опозицією, владі доведеться вирішувати непрості економічні завдання. Адже виборець чудово пам’ятає передвиборні обіцянки та заклики: «Переможемо бідність», «Створимо нові робочі місця» та ін. Тим часом перемагати і створювати в незаможній Грузії — нелегко. Попри те, що минулого року економічне зростання досягло 12—13%, простим людям від цього не стало краще. Так і зростаюча інфляція, що перевищила десятивідсотковий бар’єр, регулярно дається взнаки.
ВІДСТУПАТИ НЕМА КУДИ
На зовнішньополітичній арені роботи також непочатий край, хоч там більше визначеності. Цілком очевидно, що Саакашвілі не зверне зі шляху інтеграції до НАТО та європейських структур. Тим більше в умовах мандату, що з’явився у нього від населення Грузії. Не плебісциті, проведеному паралельно з виборами, 72,5% виборців проголосували за вступ до НАТО. «Це могутній важіль для Саакашвілі, — вважає керівник Фонду Сороса в Грузії Давид Дарчіашвілі. — Якщо раніше деякі сили спекулювали даним питанням і ставили під сумнів згоду громадян Грузії на інтеграцію до Північно- атлантичного альянсу, тепер цьому буде покладено край».
За словами Саакашвілі, він особлива увагу приділить налагодженню відносин із Росією. На даний момент вони зіпсовані до краю. Чинник північного сусіди дуже важливий для Грузії. Розуміючи це, Михайло Саакашвілі вже запропонував російському керівництву забути про всі конфлікти та почати відносини з чистого аркуша. Для доказу серйозності намірів він запросив на свою інавгурацію Володимира Путіна. Кремль поки що не дав відповіді. Зате на коментарі не поскупилися російські депутати та політологи, які в один голос заявили, що на даному етапі говорити про яке-небудь поліпшення відносин між країнами — невиправдано. Чи прийме Путін простягнуту Саакашвілі руку, стане відомо 26 січня. Цього дня планується провести інавгурацію президента Грузії.
І нарешті, найголовніше та найважче для Грузії питання — збирання грузинських земель. Адже це було основною обіцянкою Саакашвілі на початку своєї кар’єри. Безумовно, що президенту доведеться докласти сила- силенну зусиль для виконання обіцянки. Відступати нікуди, оскільки втрату Абхазії та Південної Осетії грузини Саакашвілі ніколи не пробачать.
