Так вважає Александр Рар, керівник Дослідницького інституту німецького товариства зовнішньої політики. Чимало українських експертів охарактеризували візит Президента Ющенка до Німеччини як мало не тріумфальний. Натомість коментарі німецьких експертів дещо стриманіші. Скажімо, німецький політолог російського походження Александр Рар — провідний фахівець із проблем України та Росії в Німеччині — заявив, що Віктор Ющенко не використав сповна зустрічі з німецькими політиками.
— Пане Рар, закінчився робочий візит Віктора Ющенка до Німеччини. Як ви оцінюєте його підсумки?
— Українського Президента справді дуже добре прийняли в Німеччині. Думаю, що він залишився задоволений. Але водночас гадаю, що цей візит не став проривом у відносинах ЄС та України. Мені навіть здалося, що Україна втратила історичний шанс тоді, коли Віктор Ющенко в останній момент вніс виправлення до свого виступу в Бундестазі.
У переддень його приїзду в Німеччину тамтешня еліта була переконана, що Ющенко виступить із доленосними ініціативами та пропозиціями, які принципово вплинуть на перспективи входження української держави в Європейський Союз. Я знаю, він мав заявити про те, що Україна надасть безвізовий режим в’їзду для мешканців усіх держав Євросоюзу. Але цієї пропозиції в його доповіді не пролунало.
— Чому?
— Коли я думаю, чому цього не сталося, то вважаю, що вже в перші години візиту до Німеччини Віктор Ющенко тверезо оцінив свої пропозиції. Хоча наші політики зі симпатіями ставляться до українського Президента, проте, вони переконані, що нині Україна не готова стати членом ЄС.
Канцлер Ґергард Шрьодер на своїй прес-конференції чітко дав зрозуміти, що без згоди ЄС не може бути особливих тем у його переговорах із Віктором Ющенком. Усе повинно йти своєю чергою. Він вітав входження України у СОТ, але жодного слова не сказав про перспективи її вступу до ЄС.
Є ще одна причина, чому канцлер Шрьодер поводився так стримано. Німеччина має особливі відносини з Росією. Ви знаєте, що Шрьодер і Путін — не лише колеги, а й друзі. Російський президент незримо був присутній на переговорах Президента України і канцлера ФРН. Шрьодер постійно акцентував, що політика Німеччини щодо України не буде спрямована проти інтересів третіх країн, маючи на увазі Росію.
Шрьодер доволі стримано говорив про створення енергетичного консорціуму України та Німеччини. Але ж українські ЗМІ переконували німецьку сторону, що Київ торгуватиме не тільки російським, а й туркменським газом.
Однак Шрьодер не відреагував на цю пропозицію, адже розумів, що будь-яке його висловлювання негативно сприймуть у Москві.
Відтак, можна говорити про певний успіх візиту Віктора Ющенка до Німеччини, але, повторюю, для України він не став переломним, доленосним. В. Ющенко зрозумів: європейська зовнішня політика оперує об’єктивними інтересами, це і є умовою успішного функціонування ЄС. Український Президент зрозумів, що треба тверезо дивитися на міждержавні відносини.
— Тема української революції тривалий час була головною в Європі. Як ви оцінюєте те, що відбулося в Україні?
— Я був на Майдані та випробував ейфорію волі й демократії. Наразі дуже складно давати коментарі. Росія поводилася доволі грубо та непрофесійно, жорстко і недемократично під час виборчої компанії.
Але тепер, мені здається, що Віктор Ющенко у своїй зовнішній політиці повторює помилки попередників — Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми. Маю на увазі кидання всіх ресурсів, усього свого авторитету на вирішення єдиної проблеми: прийміть нас у ЄС, прийміть нас у НАТО. Але це вже було в минулому. Він думає, буцім це прискорить реформи в Україні. Але Європа не підтримає Віктора Ющенка в цьому. Спершу необхідно провести внутрішні реформи: домогтися незалежності судів, захистити інститут приватної власності, створити сприятливий інвестиційний клімат у державі. Наразі — це лише декларації, слова. Щоправда, після революції та приходу до влади нової команди минуло дуже мало часу. Але я оптиміст і вірю, що в молодих українських політиків усе вийде.
— Існує думка, що Європа підтримує Україну лише для того, щоб створити противагу імперським прагненням Росії?
— Дійсно, Захід боїться посилення Росії, що, на думку багатьох аналітиків, іде від демократії. В Україні багато хто бачить противагу Москві. Але це не загальна позиція ЄС. Але якщо Україна створюватиме альтернативу СНД, поєднуватиме свої зусилля з Грузією, Молдовою, можливо, з Білорусією (не знаю, що в перспективі буде з режимом Лукашенка), ми можемо одержати нову геополітичну ситуацію на колишньому просторі СРСР. Думаю, Захід підтримає тих, хто на пострадянському просторі уособлюватиме новий гіпотетичний блок із центром у Києві.
