21 травня ми відзначатимемо хоробрість і рішучість кубинського народу в боротьбі за свободу і за право голосу в здобутті демократичного майбутнього для своєї країни. Цього дня ми у США та інших країнах відзначатимемо День солідарності з народом Куби.
Ми закликатимемо до звільнення усіх кубинських політичних в’язнів і скасування усіх заходів, що дозволяють кубинському уряду арештовувати громадян за здійснення мирних актів непокори. Кубинці повинні знати, що мають міжнародну підтримку в їхній боротьбі за свободу та права людини, так само, як її колись мала Україна.
У пресі останнім часом було чимало розмов про нещодавні зміни, що були оголошені на Кубі. Так, Рауль Кастро замінив свого брата на деяких владних посадах, але це процес, у якому громадяни Куби права голосу не мали. Так, звичайно, тепер кубинцям дозволено купувати мобільні телефони та мікрохвильові печі й зупинятися у готелях, призначених для іноземних туристів. І хоча кубинці, мабуть, радіють таким змінам, вони, безсумнівно, сподіваються на краще. За пересічної місячної платні на Кубі менш ніж у 20 доларів, ці речі здебільшого все одно залишаються недоступними і не дозволяють кубинцям того, що роблять громадяни у інших країнах Американського континенту: користуватися можливостями, які надають відкриті суспільства й відкриті ринки.
Сумним фактом залишається те, що кубинці продовжують жити у репресивній державі й це триває вже майже півстоліття. Минулого грудня кубинська влада брала штурмом католицьку церкву, труїла сльозогінним газом вірян і силою витягла 18 із них назовні. Представник католицької церкви назвав цей епізод «найгіршою атакою проти церкви за 45 років». А лише кілька тижнів тому було побито і викинуто з площі Революції «жінок у білому», які проводили мирну демонстрацію і намагалися вручити своєму уряду петицію з проханням звільнити політичних в’язнів. Чи це є зміни?
Що ж засвідчить нам, чи пішов на острові сталий процес демократичних змін? Ми знатимемо, що Куба оновилася, коли кубинці матимуть свободу організовуватися, збиратися і висловлювати свою думку. Ми знатимемо, що Куба оновилася, коли вільна й незалежна преса зможе працювати без цензорів. Ми знатимемо, що Куба оновилася, коли кубинська влада дозволить кубинцям відкривати власну справу і покращувати добробут своїх родин. Більше того, ми знатимемо, що рух до оновлення Куби принаймні розпочинається, тоді, коли режим звільнить політичних в’язнів і залучить кубинський народ до відкритого і всеосяжного діалогу про майбутнє країни.
Солідарність з кубинським народом означає підтримку його боротьби за отримання усіх свобод, перерахованих у Загальній декларації прав людини, а також у Міжнародній конвенції про громадянські й політичні права. Куба нещодавно підписала цей другий документ, але чи дії уряду відповідають узятим зобов’язанням? Як може засвідчити кожен кубинський політичний в’язень, кубинська держава не запровадила дотримання положення про те, що «ніхто не повинен бути підданий тортурам чи жорстокому, негуманному і принизливому поводженню або покаранню». Власне, кубинців арештовували, а іноземців висилали з країни за розповсюдження самого тексту Загальної декларації прав людини.
21 травня уряд США виступить на знак солідарності з кубинським народом, особливо із в’язнями сумління на острові, які залишаються за ґратами. Ми сподіваємося, що і ви також відзначите 21 травня особливим чином на честь народу Куби, який продовжує боротьбу за право бути вільним.
