У світі зростають антиамериканські настрої. Американські демократи вважають, що політика президента Буша позбавила Америку її привабливості. Республіканці відповідають на це, що Америка приречена на неприязнь з боку решти світу через її розміри й асоціації, які проводять між нею та глобалізацією. Антиамериканізм, кажуть вони, невикорінний, оскільки деякі люди вбачають в Америці загрозу своїй культурі. Я вважаю, що такі погляди позбавлені історичної перспективи.
Всупереч загальноприйнятій думці, глобалізація не гомогенізує й не американізує світові культури. Хоча Сполучені Штати стоять в авангарді інформаційної революції, що створює багато приписуваних американізації схожостей у соціальних і культурних традиціях (як, наприклад, звичай дивитися телевізор або користуватися інтернетом), взаємозв'язок і причинно-наслідкові зв'язки — це різні речі.
Щоб зрозуміти, чому, уявіть собі країну, яка швидкими темпами впровадила комп'ютери та сучасні засоби комунікації у світі, де не існує Америки. У будь-якому випадку така модернізація викликала б великі соціальні й культурні зміни. Звісно, оскільки США існують і перебувають на передовій інформаційній революції, певна американізація неминуча, але вона має скоротитися у ХХI столітті в міру того, як нові технології набудуть більшого поширення та місцеві культури почнуть модернізуватися по-своєму.
Історичним підтвердженням того, що глобалізація необов'язково означає гомогенізацію, є Японія — країна, яка свідомо самоізолювалася від решти світу на ранніх стадіях глобалізації. У середині ХIХ століття Японія стала першою країною в Азії, що прийняла глобалізацію й успішно запозичила багато корисного в інших країн, не втративши при цьому власної унікальності.
Під час «реставрації Мейдзі» Японія перебувала в пошуку нових засобів та ідей, які дозволили б їй стати великою державою, а не жертвою західного імперіалізму. Вона відправляла молодих людей здобувати освіту на Захід. Її делегації борознили світ у пошуках новацій у науці, техніці та промисловості.
На політичній арені реформатори епохи Мейдзі добре ознайомилися з англо-американськими ідеями й інститутами, але свідомо звернулися до німецьких моделей, оскільки вони найкраще були придатні для країни, керованої імператором. Урок, що його дала Японія решті світу, полягає не лише в тому, що азіатські країни можуть конкурувати з країнами Заходу, а й що, як свідчить півторастолітній досвід глобалізації, вони можуть пристосовуватися до нових умов, зберігаючи при цьому свою унікальну культуру.
Що ще важливіше, образ гомогенізуючої Америки відбиває помилкове статичне уявлення про культуру. Намагання зобразити місцеві культури як незмінні часто відбивають реакційні політичні стратегії, а не реальність. Як сказав перуанський письменник Маріо Варгас Льоса, всі, хто виступає на користь захисту культурних особливостей та проти глобалізації, демонструють статичний підхід до культури, що не витримує перевірки історичними фактами. Чи відомі людству культури, що залишилися незмінними впродовж століть? Знайти їх можна лише в маленьких, примітивних магічно-релігійних суспільствах, котрі складаються з людей, які внаслідок свого примітивного стану стають чимдалі уразливішими перед загрозою експлуатації й цілковитого зникнення.
Живі культури постійно змінюються та запозичають в інших культур, і не завжди у США. Наприклад, набагато більше країн взяли за основу приклад Канади, а не Америки, створюючи власні конституції по закінченні холодної війни. Глобалізація — це палиця з двома кінцями. У деяких сферах спостерігається не лише негативна реакція на імпорт американської культури, а й прагнення змінити саму американську культуру. Наприклад, більшість американців, можливо, і підтримують сьогодні смертну кару, але це вважають кричущим порушенням прав людини в усій Європі, та й у багатьох інших країнах світу. Сьогоднішнє ставлення Америки до охорони навколишнього середовища, зміни клімату або генетичної модифікації харчових продуктів викликає аналогічну критику. Відкритість Америки до імміграції змінює та збагачує американську культуру.
І, нарешті, глобалізація та інформаційна революція можуть розширити, а не скоротити культурне розмаїття. Наприклад, деякі французькі коментатори висловлюють стурбованість тим, що у світі глобального інтернет-маркетингу не залишиться місця для культури, яка цінує сотні різних сортів сиру. Але швидше навпаки, інтернет дозволяє споживачам у всьому світі знаходити бажані товари, створюючи таким чином ринкові ніші, включно з сотнями веб-сайтів, присвячених виключно сиру. Інтернет також дозволяє людям утворювати різноманітніші політичні спільноти. Валійську мову у Великій Британії та гельську в Ірландії сьогодні використовують набагато більше, ніж 50 років тому. Велика Британія, Бельгія та Іспанія, а також інші європейські країни делегували більше прав і повноважень регіонам. Епоха глобальної інформації може посилити, а не ослабити місцеві культури.
Економічна та соціальна глобалізація справді створює побіжну схожість у написах на майках, марках безалкогольних напоїв, але культурне розмаїття, як і раніше, залишиться. Американська культура сьогодні широко відома і робить свій внесок у привабливість Америки — її «м'яку силу» — у багатьох, але не в усіх сферах. Водночас американська культура змінюється під впливом іммігрантів, а також ідей та подій, що відбуваються за межами США.
У міру того, як глобалізація сприяє розширенню технічних можливостей, а інформаційні технології надають можливість ширшого використання глобальних засобів комунікації, економічна й культурна перевага Америки може зменшитися. Це має дещо розсіяти побоювання щодо американізації, скоротити кількість скарг на американську зверхність і зарозумілість та послабити негативну реакцію до всього американського. Можливо, в майбутньому США не зможуть контролювати ситуацію у світі такою ж мірою, як сьогодні, але житимуть у світі, сприйнятливішому до їхніх головних цінностей, таких, як демократія, вільні ринки, індивідуальна свобода та права людини.
Джозеф НАЙ — заслужений професор Гарвардського університету й автор книги «М'яка сила: засоби для досягнення успіху в світовій політиці».
