Це був хороший рік для Господа. Після того, як вичерпалися літературні атаки на Всемогутнього з боку викладача Оксфордського університету Річарда Докінза, есеїста Крістофера Хітченса та інших, віруючі дають відсічь.
Найкращою була книга «Випадок для Бога» видатної релігійної письменниці Карен Армстронг. Найважливіша новина, що все більше людей (звісно, у Великій Британії) ходять у християнські церкви всіх конфесій. Більше того, Папа провів дуже вдалий візит до Великої Британії у вересні. Ми вже знаємо про хорошу відвідуваність мечетей країни.
Цими роками багато християн, хто не ходить до церкви регулярно, відвідують Різдвяні служби. Кероли, церковні дзвони й ясла все ще знаходяться в центрі свят середини зими, ще однією прикметою є гульня споживачів. Проте цього року «великі розтрати» були стримані «великими» зимовими морозами і строгими заходами на більшій частині континенту.
Навіть у нерелігійних сім’ях більшість дітей у західному суспільстві, можливо, знають деталі Різдвяної історії. Мандрівники, які не можуть знайти жодної кімнати на заїжджому дворі. Народження дитини в хліву. Прибуття волхвів, які приносять подарунки із золота, ладану.
Ми все це дізнаємося в той самий час, коли нам говорять про Діда Мороз, його лапландських оленів та мішки, повні подарунків. Ми швидко втрачаємо нашу віру в цей зимовий міф. Але ми схильні зберігати, коли стаємо дорослими, ті ж самі уявлення про Бога, які сформували в дитинстві. Чоловік із довгою бородою дивиться на нас, і більшість з нас формує свою думку щодо історій про його сина, розказані в біблейському Новому заповіті.
Саме цього Бога атакують атеїсти, подібні Докінзу і Хітченсу. Із такою мішенню не дуже важко зводити гори кепкувань. Не кажучи вже про той факт, що ви можете навести ще сильніший аргумент проти Божественності — згадайте злочини атеїстичних тоталітарних режимів у XX столітті — і розглянути можливість нападу на тих, чия відданість буквальній інтерпретації релігійних текстів означає, що вони заперечують науку і розсудливість. Для них світ був створений упродовж шести днів, а еволюція є химерною казкою.
Ті з нас, хто вважає, що наука й релігія перебувають у різних галузях знань, і хто згадує, як Сократ доводив, що наука не навчить вас моралі і смислу, виявляють, що наша любов підривається представниками буквалізму і фундаменталістами всіх релігій. Є християни, які знають усе про вогонь і сірку в Книзі Одкровень, але, здається, ніколи не чули про великодушність Нагірної проповіді.
Також є євреї, які дотримуються жорсткої лінії, такі як групи поселенців, що вигнали палестинців з їхніх будинків у Східному Єрусалимі і Хевроні, що забули ранні повчання іудейських богословів, які доводили, що з мандрівниками треба поводитися як зі своїми близькими. І є мусульмани, які ігнорують вказівки Корану про плюралізм, терпимість і мир.
Де атеїстичні напади часто правильні, так це у визначенні точної кількості шкоди, що часто наноситься у світі такими фундаменталістами. Позиція американських правих щодо місця їхньої країни у світі підкріплюється фундаменталістською догмою. Організація Об’єднаних Націй є творінням самого диявола. Президент Барак Обама є неамериканським мусульманином. Палестина від річки Йордан до побережжя має бути віддана Ізраїлю, аби світ міг покінчити з руйнівним християнським тріумфом.
Єврейські фундаменталісти перешкоджають будь-якому мирному процесу і будують все більше нелегальних поселень. Ісламські фундаменталісти дають визначення джихаду як терористичній війні проти Заходу і закликають до ісламського халіфату від Атлантичного до Тихого океану.
Різкий і шкідливий догматизм фундаменталістів будь-якого штибу має спільну рису: жорстке почуття образи, що походить від страху і обурення щодо сучасності. Християнський фундаменталізм просліджується від популізму і антиінтелектуалізму XIX століття. Члени євангелістських церков асоціюють свої вірування із жорстким індивідуалізмом перших піонерів. Вони зневажають істеблішмент.
Єврейські фундаменталісти вірять, що критики Ізраїлю є антисемітами або, як у випадку з єврейськими опонентами ізраїльської політики жорсткої лінії, євреями, які «ненавидять себе».
Ісламські фундаменталісти вважають, що те, що всі ми інші вважаємо лібералізуючим впливом технічного прогресу і глобалізації, є повторною спробою відновлення західного колоніалізму.
Аби Новий рік був щасливішим, ми маємо прислухатися до основної ідеї усіх цих великих релігій, перш за все до конфуціанського золотого правила, що ми ніколи не повинні вчиняти з іншими так, як ми не хотіли б, аби вчиняли з нами. Чому релігія має нас учити — це не тому, як ненавидіти, але, знову запозичимо у Конфуція, як розвивати суспільства, які піклуються і підтримують бідних, мандрівників і знедолених.
Це є найголовнішим посланням для кожного, включаючи атеїстів, яке треба взяти з християнської історії про Різдво.
Кріс ПАТТЕН — останній британський губернатор Гонконгу і колишній комісар ЄС із закордонних справ. Нині є ректором Оксфордського університету.
