У травні цього року США та п’ять країн Центральної Америки (Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас і Нікарагуа) підписали угоду про вільну торгівлю CAFTA — Central American Free Trade Agreement. Уряди цих держав переконані, що такий формат співробітництва дозволить покращити торгово-економічні відносини. Водночас багато експертів прогнозують протилежний ефект «єдиного американського простору». У Центральноамериканських державах побоюються нездатності конкурувати з товарами Сполучених Штатах. У свою чергу у Вашингтоні стверджують, що нова угода ставить у невигідне становище американських робітників, які зазнають серйозної конкуренції з боку своїх малооплачуваних колег із країн Центральної Америки.
Смерть Рональда Рейгана примусила багатьох людей ще раз зіткнутися зі спадщиною жорстоких війн двадцятирічної давності у країнах Центральної Америки, таких як Гватемала, Сальвадор і Нікарагуа. Те, що за цим справді стоїть кривава історія цього регіону, схоже, підтверджується нещодавнім підписанням «Центральноамериканської угоди про вільну торгівлю (CAFTA) + США».
Символічність цього договору обіцяє дуже багато, і не менш важливою є ідея, що громадянські війни та втручання США можуть залишитися в минулому. Але умови договору не дають підстав для виправдання надій регіону, який усе ще оговтується від економічного краху, спричиненого цими війнами. Питанням першорядної важливості для CAFTA є ступінь лібералізації економіки країн Центральної Америки. Але ще важливіше питання полягає в тому, чи приведе підписання угоди до оздоровлення економік цих країн. Хоч CAFTA є хорошою можливістю для розширення доступу продукції країн регіону на ринок США, залишається неясним, чи приведуть нові правила до посилення або ж ослаблення центральноамериканських виробників.
За умовами CAFTA 80% експорту США не підлягає митним зборам від моменту ратифікації угоди, і визначені договором тарифи діятимуть протягом 15 років. Донедавна регіон зберігав активний торговий баланс зі США, але у міру лібералізації торгівлі країни регіону збільшать імпорт доступніших американських товарів, що призведе до дефіциту торгівельного балансу. Досить подивитися на торгівельний баланс Мексики зі США з часів набуття чинності Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA). З 1995 по 2002 рік річний торгівельний дефіцит Мексики зі США сягнув 1 мільярда доларів.
Понад те торгівля сільськогосподарською продукцією принесе більше вигоди американським експортерам, ніж фермерам у країнах Центральної Америки. США, наприклад, погодилися на імпорт цукру в розмірі 1% обсягу всього ринку США. Ця цифра може вирости лише до 1,4% протягом наступних 15 років.
Водночас угода скасовує більшість митних тарифів на імпорт таких товарів, як рис, кукурудза або молочні продукти. Це змусить дрібних і середніх виробників підвищувати конкурентоспроможність продукції, але їм доведеться робити це в нерівних умовах.
На відміну від своїх колег у США, центральноамериканські виробники не мають достатнього доступу до капіталу й технологій, необхідного для розширення виробництва і впровадження технологічних новацій. Таким чином, замість того, щоб сприяти підвищенню конкурентоспроможності центральноамериканських виробників, угода, швидше за все, призведе до втрати робочих місць і розорення дрібних і середніх підприємств у Центральній Америці. Підставою для такого прогнозу може слугувати ситуація з мексиканськими фермерами після підписання NAFTA.
Центральноамериканські текстильні вироби також постраждають від CAFTA. Лобісти текстильної промисловості США наполягли на тому, щоб трикотажні тканини, які експортуються на північ, виготовлялися в Центральній Америці. Проблема полягає в тому, що країни Центральної Америки самі імпортують трикотажні тканини з третіх країн.
І, нарешті, CAFTA не сприяє розв’язанню проблем праці й зайнятості. В угоді лише йдеться, що права трудящих мають поважатися, і наголошено, що сторони «не перешкоджатимуть ефективному виконанню свого трудового законодавства за допомогою безперервних або періодичних дій або бездіяльності, в манері, що негативно впливає на торгівлю між Сторонами договору». У регіоні зі слабким правозастосуванням і практичною відсутністю механізмів для коректування й виправлення існуючого становища, захист, що обмежується дотриманням пануючих трудових норм, рівнозначний цілковитій відсутності захисту.
То чому ж лідери країн Центральної Америки підписали цю угоду? В економіці країн регіону не спостерігалося значного зростання протягом останніх п’яти років (також протягом останніх 20 років показник економічного зростання не перевищував 5% за рік). У відчайдушному прагненні до покращення становища, лідери цих країн не мали ані багатого вибору, ані достатньо часу для розгляду інших можливостей. Замість того, щоб творче підійти до вирішення цієї проблеми, вони опинилися під впливом неоліберальних ідей, що закрили їм очі на інші можливості. Але альтернативи існують.
Грошові перекази від емігрантів є найсерйознішою з них. Близько 7 мільярдів доларів надійшло до регіону у вигляді грошових переказів, однак досі не існує єдиної економічної політики, яка ставила б за мету використання потенціалу розвитку цього щедрого дару. Темп зростання грошових переказів зазвичай становить понад 15% за рік, і збережеться на такому самому рівні в майбутньому. Навіть у хороші роки подібні темпи зростання торгівлі зі США навряд чи можливі. Керівники країн Центральної Америки можуть провести невеликі банківські реформи, щоб запропонувати емігрантам стимул робити заощадження та інвестувати у вітчизняний ринок. Замість цього, вся їхня увага зосереджена на непевних перспективах CAFTA.
Що станеться в майбутньому — невідомо. Згідно з прогнозами Економічної комісії з Латинської Америки та країн Карибського басейну виконання CAFTA додасть 0,5 відсоткових пунктів до темпів річного зростання ВВП у регіоні. Це хороші новини. Але питання полягає в тому, чи збережуться такі темпи зростання протягом десяти років або ж підуть на спад вже у недалекому майбутньому, пропонуючи, таким чином, швидке, але тимчасове поліпшення.
Незалежно від перспектив CAFTA, остаточне рішення з цього питання все ще не прийнято, і, принаймні, це відкриває можливість для нових дискусій. Можливо, найкращою новиною для CAFTA є той факт, що Конгрес США не бажає розглядати питання ратифікації угоди в рік президентських виборів.
Мануель ОРОЗКО — старший науковий співробітник Інституту з вивчення міжнародної міграції Джорджтаунського університету
