Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

...Iржава копія країни

19 липня, 2011 - 00:00

Коли Медведєв, дізнавшись про трагедію теплохода «Булгария», спересердя сказав, що «кількість старих посудин, які плавають у нас, безмежна», він, звичайно, підставився. Порівняння теплохода, на борту якого загинуло більше сотні людей, з російською державою напрошувалося само по собі. Що й зробили як вітчизняні, так і іноземні журналісти. При цьому всі відзначили, що побудована 56 років тому «Булгария», яка жодного разу не мала капітального ремонту і яку, проте, експлуатували в хвіст і в гриву, — це адекватний символ зношеної інфраструктури всієї країни.

Рівно десять років тому аналітики МНС випустили доповідь, яку багато хто визнав тоді надмірно алармістською. Тимчасом фахівці попереджали: знос всієї інфраструктури — мостів, нафтопроводів, ємкостей хімічних виробництв — підходить до критичної межі. Якщо не вжити рішучих заходів, не почати вкладати гроші у ремонт — настане період катастроф. Слід визнати, що радянська інфраструктура, яка створювалася «з урахуванням можливості ядерної війни», витримала більше, ніж передбачали в МНС. Сипатися вона починає тільки зараз.

Але «Булгария» — це ще й символ системи управління країною. Орендар, суборендар, наймання і піднаймання... Одна контора «Роги і копита» володіє, інша орендує, третя квитки продає — хто за що несе відповідальність, не дізнатися ніколи. Фірма-суборендар під назвою «Аргоречтур» зареєстрована за домашньою адресою її офіційного гендиректора Світлани Інякіної, яка є класичним зиц-головою. Преса повідомляє, що за спиною Інякіної маячить деякий «авторитетний» бізнесмен, пов’язаний до того ж з партією влади. Ну, cуто тандем.

Дедалі більше: уповноважені гарантувати безпеку громадян чиновники дають дозвіл на експлуатацію судна з непрацюючим двигуном. І всім — бізнесменам, начальникам, чиновникам — загалом, глибоко плювати на тих, хто ввіряє їм своє життя і безпеку. Вражаючі пояснення, які всі вони давали у перші дні після катастрофи: «Ну, загалом, стан корабля непоганий, такий, як у всіх, коли б не погода, не хвиля, все було б нормально». Тобто, стабільність у нас. Якщо не гнати хвилю, все буде чудово. Їй-богу, якби ось ці дрібні махінатори, через яких загинули більше ста людей, обіймали пости вищі, а кабінети ширші, ніщо не перешкодило б їм пов’язати катастрофу з американською протиракетною обороною і повідати, що справжні винуватці — це ті, кого дратує наш ядерний потенціал, і те, що Росія так бадьоро встає з колін.

Окрема розмова про «населення» теплохода, про пасажирів. Попри те, що у судна була погана слава, а Інтернет сповнений описів поневірянь тих, кому довелося вирушити на ньому в круїз, люди продовжували купувати путівки. А побачивши жахливий стан, у якому перебувала «Булгария», не розвернулися одразу ж і не пішли. Всю поїздку вони терпіли і непрацюючі туалети, і відсутність постільної білизни. Саме завдяки ось цьому терпінню експлуатація цього іржавого корита і була вигідна.

«Булгария» — це наша країна в мініатюрі. Єдине, чим іржава балія зі зламаним двигуном і непрацюючими сортирами відрізняється від сучасної Росії, так це тим, що там виборів не проводили і, відповідно, запальних промов не виголошували. А, погодьтеся, цікаво б вийшло, якби на верхній палубі один власник корабля, що розвалюється, приміряв би на себе сюртук Петра Аркадійовича Столипіна, з пафосом повторюючи фразу про двадцять спокійних років. Мовляв, дайте мені ще трохи покермувати, і наша посудина перетвориться на яхту друга мого Абрамовича. У цей час на нижній палубі інший дуумвір розпинався б про те, що нам потрібно рухатися вперед, уникаючи при цьому радикального ремонту. І ніхто не знає, коли зовсім невелика хвиля перекине судно...

Олександр ГОЛЬЦ, 15 липня 2011 року, «Ежедневный журнал», ej.ru
Газета: