Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ісламський «євангелізм»

3 серпня, 2004 - 00:00
ОБГОВОРЕННЯ «КОНФЛІКТУ ЦИВІЛІЗАЦІЙ» ПІСЛЯ 11 ВЕРЕСНЯ 2001 РОКУ ПРИЗВЕЛО ДО ТРИВАЛОЇ ДИКУСІЇ ПРО СУТНІСТЬ ІСЛАМУ, А САМЕ ЙОГО РАДИКАЛЬНОЇ ТЕЧІЇ — ФУНДАМЕНТАЛІЗМУ / ФОТО РЕЙТЕР

Багато хто вважає, що релігійне відродження й політичний радикалізм серед мусульман, які живуть на Заході, є відображенням традицій і конфліктів Близького Сходу або мусульманського світу загалом. Але ісламський салафізм (фундаменталістський релігійний радикалізм) є, передусім, наслідком глобалізації та вестернізації ісламу, а також відокремлення культури й релігії.

Усі форми релігійного фундаменталізму грунтуються на понятті «чистої» релігії, що не залежить від культурних варіацій та впливів. Для сучасного ісламського відродження характерним є догматизм, коммунітаризм та скріптуралізм американських євангелічних рухів, що виявляється у відкиданні культури, філософії й навіть теології на користь буквального тлумачення священних текстів і безпосереднього розуміння істини через індивідуальну віру.

Це відбивається і в назвах нещодавно виданих на Заході книжок: «Що таке іслам?», «Що означає бути мусульманином?», «Як сповідати іслам?». Поститися під час Рамадану легко в Афганістані, Пакистані та Єгипті, навіть якщо людина й не хоче це робити. Але мусульманин, який живе в Європі, стикається з необхідністю об’єктифікувати релігію. Улеми (вчені-знавці теоретичних і практичних аспектів ісламу) марні для віруючих, яким доводиться шукати чисто релігійні критерії, які більше не пов’язані з даною культурою.

Таким чином, головне питання стосується не теорії ісламу, а релігійної поведінки мусульман. Форми релігійності в сучасному ісламі більш або менш схожі з формами, існуючими в католицизмі, протестантизмі й навіть іудаїзмі. Сучасні прихильники більше спираються на власну віру та індивідуальний духовний досвід. Такі «відроджені віруючі» відновлюють свою особистість через повторне відкриття релігії.

Ісламський фундаменталізм також не є вираженням прагнення з боку традиційної релігії захистити себе від впливу християнського Заходу. Коли таліби прийшли до влади в Афганістані 1996 року, в них були чудові відносини з американцями, і туристи із Заходу могли вільно подорожувати територією Афганістану в 1996 —1998 роках.

Таліби боролися не проти західної культури, вони боролися проти традиційної афганської культури. Навіщо забороняти тримати співочих птахів? Навіщо накладати заборону на повітряних зміїв? Причина проста й характерна для всіх форм фундаменталізму: цей світ існує для того, щоб підготувати віруючих до спасіння. Роль держави полягає не в гарантії соціальної справедливості й верховенства закону, а в тому, щоб дати віруючим можливість — нехай навіть насильницьким шляхом — знайти спасіння. Аргумент талібів був простий: якщо ваш птах почне співати, коли ви молитеся, ви відвернетеся, і молитва не буде зарахована. Якщо ви добрий мусульманин, то ви почнете молитву спочатку. Але оскільки ми не впевнені, що ви добрий мусульманин, легше заборонити тримати співочих птахів, щоб вони не поставили під загрозу ваше спасіння. Так само повітряні змії можуть заплутатися в гілках дерев, і якщо ви залізете на дерево, щоб звільнити змія, ви можете випадково зазирнути у двір сусіда і побачити жінку без чадри, що є гріхом. Навіщо горіти в пеклі через повітряного змія? Краще заборонити повітряних зміїв.

Фундаменталізм, таким чином, не є протестом самобутніх культур, що опинилися під загрозою; він відображає виродження цих культур. Тож пов’язувати сучасні форми фундаменталізму з ідеєю зіткнення цивілізацій є серйозною помилкою. Молоді люди не стають фундаменталістами тому, що західна цивілізація ігнорує культуру їхніх батьків. Фундаменталістська релігійність — явище індивідуальне, воно належить до певного покоління, це бунт проти релігії батьків.

Звісно, релігійні фундаменталісти будь-якого віросповідання часто надають особливого значення схожим правилам, нормам і цінностям. Коли Пім Фортайн у Голландії вирішив розпочати кампанію проти ісламського впливу, він захищав сексуальну свободу, а не традиційні християнські цінності. Але в цьому та інших питаннях, таких, як, скажімо, питання сім’ї або ставлення до абортів, релігійні мусульмани поділяють погляди консервативних християн.

Проте така спільність не пояснює політичний та радикальний іслам. Осама бен Ладен є радше вираженням викорінювання, ніж традиції політичного насильства в ісламі. Мохаммед Атта, Закаріас Муссауї та Камель Дауді «відродилися» в Марселі, Лондоні й Монреалі, а не в Єгипті або Марокко (і всі вони порвали зв’язки зі своїми сім’ями). Більш того, молоді радикали воюють у Боснії, Чечні, Афганістані або Кашмірі, а не у своїх рідних країнах, бо не вважають Близький Схід серцем мусульманської цивілізації, яке обложили хрестоносці. Вони живуть у глобальному світі й не вважають себе належними Близькому Сходу.

Недоречність традиційної культури пояснює зростаюча кількість новонавернених у всіх виниклих нещодавно радикальних об’єднаннях. Майже третина членів мережі Бегхала у Франції були новонаверненими. Французька поліція заарештувала громадянина Німеччини з польським ім’ям у зв’язку з терористичним актом у синагозі міста Джерба в Тунісі. Річард Райд, який намагався висадити британський літак, Хосе Паділла, якого звинувачують у плануванні вибуху так званої «брудної бомби» у Сполучених Штатах, і Джон Уолкер Лінд — американський таліб — усі є новонаверненими.

В Європі більшість новонавернених походять із бідних районів, населених молодими людьми, які не мають перспектив знайти хорошу роботу і зазвичай живуть у підпільній економіці злочинного світу. Радикали, які залишилися сьогодні в Європі, покинули ці зони соціальної ізоляції. Раніше радикали навчалися поводженню з автоматом Калашникова та викраданням літаків у палестинців. Зараз вони навчаються тому ж самому в «Аль-Каїди». Їхній пошук міфічних, месіанських, транснаціональних визвольних рухів залишається незмінним, як і ворог — імперський колос Америки. Вони є продуктом не Західної або близькосхідної історії, а синтезу всіх історій — продуктом глобалізації. Вони почуваються як удома в бездомному світі.

Олівер РОЙ — директор із досліджень в CNRS, викладає в Школі вищих досліджень у галузі соціальних наук (Ecole des Hautes Etudes en Sciences Sociales) та Інституті політичних досліджень (Institut d’Etudes Politiques) в Парижі, є автором книги «Глобалізований іслам»

Олівер РОЙ. Проект Синдикат для «Дня»
Газета: