Директор адміністрації зовнішньої торгівлі Міністерства промисловості, торгівлі і праці Держави Ізраїль Боаз Хірш вперше побував у нашій країні. Він разом з ізраїльською делегацією, в складі якої було майже 20 ізраїльських компаній, брав участь на четвертому спільному засіданні Міжурядової українсько-ізраїльської комісії з питань торгівлі й економічної співпраці. В нього склалося дуже позитивне враження про Київ з великою кількістю кранів, які майорять над будівельними майданчиками, чисельними транспортними пробками, краєвидом з нових хмарочосів і веж. Чи є нинішня політична ситуація сприятлива для того, щоб ізраїльські компанії робили бізнес в Україні? Що потрібно зробити в нашій країні, щоб у ній був більш привабливий інвестиційний клімат? У чому секрет інвестиційної привабливості Ізраїлю? Завдяки чому Ізраїль перетворився у Мекку інновацій і високих технологій? Як можна поєднати зусилля бізнесу й уряду для виходу українських компаній на міжнародну арену? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Боаза ХІРША.
— Я вважаю, що мені складно дати чітку відповідь на це питання. Перш за все, у нас є дуже велика і значна громада ізраїльтян українського походження. Їх чисельність становить приблизно 100 тис. чоловік. Вони знають більше ніж я про Україну. Вони знають вашу мову, країну і є українцями. Тому я можу собі уявити, що вони краще знають політичну ситуацію в країні і розуміють як краще діяти в таких умовах. Я лише можу сказати одне: якщо раніше ізраїльські інвестиції були сконцентровані в таких країнах як Вірменія, Угорщина та Польща, то тепер вони починають пересуватися на схід до України.
— Чим це обумовлено?
— Причина полягає в потенціалі, який ми бачимо в Україні. Відтак, якщо ви побачили переміщення капіталу і якщо воно не зупиниться, то ви, напевне, будете знати, що політичний клімат не впливає на це. Мені ніхто не говорив, що політичний клімат забороняє робити тут бізнес.
— Пане Хірш, чи це означає, що ізраїльські компанії не мають ніяких застережень, щоб інвестувати в Україну?
— Справа в тім, що уряд не робить інвестицій. Це ринок, який є приватним, тому я перебуваю тут, щоб виявити можливості для ізраїльського бізнесу. Виходячи з власного досвіду, я знаю, що тут є ізраїльські компанії. Зазвичай вони інвестують у торговельний або телекомунікаційний сектори, як це вже має місце в Угорщині, Словаччині, Польщі та інших країнах. Наприклад, у Румунії одна з найбільших ізраїльських компаній інвестувала десятки мільйонів доларів, збудувавши найбільший у країні молокопереробний завод. Що стосується ділових можливостей в Україні, то вони можуть бути реалізованими після того, як ізраїльські бізнесмени ознайомляться зі специфікою української економіки. Відтак, можна сказати, що це лише початковий етап. Хоча такі сфери як інфраструктура та туризм становлять для них інтерес.
— А інші високотехнологічні сфери хіба не становлять інтерес для співпраці?
— Ми знаємо, що в Україні існує інтерес до ізраїльських високотехнологічних галузей промисловості. Міністерство транспорту і зв’язку уже працює з декількома провідними ізраїльськими компаніями і ми запропонували йому залучити до співпраці інші ізраїльські компанії. Наскільки я знаю, в Україні намагаються розмістити мережу 3G, яка широко використовується в світі. Ми пропонуємо українцям скористатися новітніми ізраїльськими технологіями і залучати більше ізраїльських компаній, не обов’язково великих. Більшість компаній у високотехнологічному секторі є невеликими і їхня численність вимірюється десятками чоловік. Але вони є дуже підприємливими і новаторськими. У таких компаній немає великих ресурсів, але вони зосереджують увагу на Україні, оскільки вважають, що ця країна з населенням 47 млн. чоловік має величезний потенціал.
— А великі компанії, такі, як IAI хіба не зацікавлені інвестувати в Україну?
— Перш за все, я не хотів би говорити від імені цієї компанії, бо моя сфера компетенції не охоплює оборонну промисловість. Я гадаю, що вона, дійсно, дуже зацікавлена працювати в Україні. Я краще зупинюся на іншій ізраїльській компанії, яка спеціалізується на технічному обслуговуванні літаків і змагається з американською GE за збільшення долі в обслуговуванні цивільного повітряного флоту. Я вже побачив у Києві рекламу найбільшої ізраїльської компанії TEVA, у якій працює більше робітників ніж у IAI. Відтак, я думаю, якщо уряди наших країн будуть працювати більш тісно, то Україна, яка стикається з великими викликами, і якщо вона з ними справиться, зможе трансформувати країну й економіку. Я вважаю, що в деяких областях ми можемо запропонувати додану вартість українським компаніям. Бо наше кредо — створювати партнерство, спільні підприємства з місцевими компаніями, приносячи таким чином додаткову вартість. На мою думку, в таких амбіційних проектах, які включають модернізацію інфраструктури, аеропортів, морських портів, автострад і туризму ми можемо створити дуже успішне партнерство з місцевими компаніями.
— Пане Хірш, на вашу думку, що має робити наша країна, щоб у ній був більш привабливий інвестиційний клімат?
— Я не дуже добре знаю українське законодавство щодо інвестування. Але я можу вам розповісти про досвід Ізраїлю, який отримав 20 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій, тим часом як Китай привернув 63 млрд. доларів. Але ж Китай у 200 разів більший за Ізраїль і отримав лише в три рази більше інвестицій.
— У чому ж секрет?
— Я не можу сказати. Бо й сам не знаю. Разом з тим я можу зазначити, що в Ізраїлі окрім головного багатства — інновацій дуже велика увага приділяється створенню відповідного ділового клімату. Законодавство у цій галузі відповідає самим суворим міжнародним стандартам. У царині інвестиційного клімату Ізраїль не поступається навіть Ірландії. Що стосується грантів, то тут, звісно, ми не можемо конкурувати з іншими країнами, бо у нас немає стільки коштів. Ізраїль є членом СОТ і виконує міжнародні зобов’язання, пов’язані з членством в цій організації. Наша країна є кандидатом у члени Організації економічної співпраці і розвитку (OECD) і членом Інвестиційного комітету OECD. Ви самі можете побачити, що краще взяти чи запозичити в інших країнах і взяти для себе високі регуляторні зобов’язання, щоб привернути закордонні інвестиції. В Ізраїлі ми маємо вертикально відкриту економіку, у певних областях дуже ліберальну, яка переважає в певних сферах США, Канаду і Швейцарію і «прив’язує» іноземного інвестора відповідними регуляторними нормами. Для інвесторів не треба відкривати нової мови, вивчати іншу бухгалтерську звітність, стандарти. У нас технічні стандарти відповідають світовим, бо ми їх легко адаптуємо і продовжуємо це робити, незважаючи на те, чи це європейські, чи американські стандарти. За винятком двох галузей ми давно відмовились від ізраїльських стандартів. Сьогодні ми намагаємося приймати міжнародні стандарти, де це тільки можливо. Ще до поїздки до Києва, я підписав програму фінансування Ізраїльського інституту стандартів. Упродовж наступних трьох років буде виділено понад 50 млн. доларів на адаптацію до міжнародних стандартів сотню чисто ізраїльських стандартів. Це означає, що до 2010 року більшість обов’язкових стандартів в Ізраїлі будуть відповідати міжнародним. Це намагання адаптуватися до міжнародної практики, гарантувати права в комбінації з унікальним і глобальним чуттям до інновацій дозволить трансформувати Ізраїль у дуже привабливе місце для прямих інвестицій. Я вважаю, що ми дуже зацікавлені поділитися своїм досвідом з українцями щодо створення зручного і привітного регуляторного довкілля для прямих іноземних інвестицій і з задоволенням це зробимо.
— Наскільки мені відомо, економічне зростання Ізраїлю почалося в 1985 році з ухвалення низки реформ. У цей же період у Радянському Союзі почалося падіння економічного росту, що привело до його розпаду. Чи не могли б ви сказати, завдяки чому Ізраїль перетворився у Мекку інновацій?
— Перш за все, ізраїльський уряд ужив заходів на рівні макроекономічної політики, щоб не допустити повторення того, що сталося в 1980-х роках. А тоді країну вразила гіперінфляція, рівень якої вимірювався трьохзначними цифрами. Ми значно скоротили митні збори. Чому? Бо ми імпортували багато сировини. А чим більші митні збори, тим більша ціна за сировину, що впливає на індекс споживчих цін. Відтак, курс полягав у наступному: зменшимо бар’єри, митні збори, щоб зробити дешевшим імпорт і таким чином знизити ціни. Другий крок полягав у зміцненні ролі антитрестового законодавства. Для цієї мети було посилено відповідний департамент Міністерства промисловості, торгівлі і праці, який зараз є дуже впливовим. Чисельність цього департаменту сягнула більше 70 чоловік і за рейтингом воно перебуває в п’ятірці найкращих антитрастових повноважних органів, які борються з монополіями і діяльністю, що спотворює вільну конкуренцію.
Крім цього, було зроблено масивні інвестиції в освіту. І багато з того, що зараз називається інноваціями, є результатом інвестицій, які в 1970-х роках було зроблено у військах, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), котрі в 1980-ті роки трансформувалися в цивільні галузі. Я вважаю дуже важливим існування в Ізраїлі з населенням 7 млн. чоловік розуміння, що країна не може процвітати, не будучи частиною міжнародної спільноти. Ми говоримо про необхідність міжнародної співпраці і будуємо відповідну регуляторну систему, щоб зміцнювати співробітництво.
Ізраїль має найвищий у світі рівень інвестицій у НДДКР, який сягає 4,6 відсотка від ВВП, що в абсолютних цифрах становить 7 8 млрд. доларів. Майже таку суму виділяють на НДДКРи деякі американські компанії, зокрема General Electric. Відтак найбільшим пріоритетом підрозділу міністерства промисловості, торгівлі і праці, який відповідає за НДДКРи, є міжнародна кооперація в цій галузі. Під час однієї із зустрічей у Києві ми обговорювали питання, як Україна й Ізраїль можуть співпрацювати в галузі НДДКР. Для того, щоб тут було просування, ми маємо бути частиною міжнародної спільноти і тісно співпрацювати з глобальними лідерами. Ми не можемо дозволити собі гратися з номером три чи два, або кимось, хто перебуває за ними. Потрібно бути достатньо конкурентоспроможним і привабливим для Siemens, Alcatel і так далі. Ось чому Ізраїль наголошує на НДДКР і освіту. За затратами на освіту Ізраїль посідає перше місце у світі. Якщо подивитися на індекси конкурентоспроможності, то Ізраїль перескочив з 23 місця у 2005 році на 15 — у 2006 році. Такий стрибок на вісім сходинок забезпечила реформа фінансового ринку, який запровадив більшу конкуренцію в банковій сфері. Хоча банкам це не подобалось, але масивна реформа змінила структуру банків і збільшила конкуренцію між ними. В результаті всі банки вціліли і навіть заробили багато грошей. Головне, щоб уряд створював оптимальне регуляторне довкілля.
— Як ви гадаєте, чи зможе Україна досягти подібного, коли бізнесмени йдуть у парламент замість того, щоб займатися бізнесом?
— Я вважаю, що істина полягає посередині. Я не думаю, що бізнесмени спроможні працювати в уряді, адже це зовсім інший світ. Потрібно подивитися на різні інтереси. Разом з тим, я вважаю, що ключовий інгредієнт полягає в веденні сильного діалогу з промисловістю. Ми говоримо промисловцям: Читайте табличку на вході до міністерства, на якій написано міністерство промисловості, а не міністерство промисловців. Тому діалогу не буде. Я не бізнесмен і ніколи не зрозумію, що бізнес має робити в Україні, якщо подібно до того як це робиться в Європі чи Австралії, бізнесмен не підійде до мене і скаже: «Послухайте, ви хочете, щоб я експортував товар чи вкладав інвестиції, тоді мені потрібно А, Б, В і Г». Бізнесмен веде зі мною торг. Вам також потрібно робити міжнародний прорив. Я думаю, що ідеї мають розробляти разом бізнес, уряд і певні академічні кола. Моя робота полягає в тому, щоб ідеї відповідали реальному світу. Вам потрібен такий механізм і діалог. Наприклад, я заснував у своєму міністерстві комітет, який очолює колишній бізнесмен. У роботі він використовує досвід роботи у певних галузях і дає свої рекомендації.
