Рішення президента Єгипту Хосні Мубарака, в якому він запропонував внести конституційні поправки, що дозволяють проводити прямі і конкурентні президентські вибори, можна вважати гігантським кроком на шляху до демократії в Єгипті і в усьому арабському світі. Жителям західних країн, які звикли до плюралістичної демократії, важко зрозуміти, яким потенційно гігантським кроком це може бути в країні, в якій упродовж останніх 50 років керували військові.
Президент Єгипту Хосні Мубарак закликав змінити 76 у статтю конституції, виправивши її таким чином, щоб дозволити більше ніж одному кандидату балотуватися на президентську посаду на виборах. Існують думки, що на цей час жодний із кандидатів не зможе кинути політичний виклик Мубараку. Половину століття патріархального правління президентська харизма й особиста привабливість та підтримка збройних сил перешкоджали пошуку політичних альтернатив. Можливо, на даний час, дійсно, не вдасться висунути багато кандидатів, котрі будуть здатні конкурувати з Хосні Мубараком на національному рівні. Однак, це все-таки є історичною можливістю. Вибір має бути справедливим і вільним. У Вашингтоні привітали рішення президента Мубарака провести «багатокандидатські» вибори. Держсекретар США Кондолізза Райс назвала цю ініціативу «позитивною».
Адміністрація Буша шукає гарантій того, що наступні президентські вибори в Єгипті у вересні 2005 року «будуть дійсно вільними й справедливими». В Америці побоюються, аби в Єгипті не відбулося повторення туніської виборчої моделі, за якої, після конституційних виправлень наприкінці 1990-х, коли також було дозволено мультикандидатські вибори, умови конкуренції з діючим президентом Зін аль-Абідіном Бен Алі були настільки «специфічними», що він вигравав ці політичні перегони, стабільно отримуючи 95% голосів. При цьому не ясно, чи будуть ЗМІ, контрольовані державою, надавати свої шпальти всім кандидатам однаково, чи дозволить уряд збори на підтримку кандидатів від опозиції, і чи буде дозволений міжнародний моніторинг виборів.
У самому Єгипті значна частина експертів досить скептично ставляться до виборів із багатьма кандидатами, оскільки, на їхню думку, в країні немає політичних постатей, бодай приблизно такої ж вагової категорії, як Хосні Мубарак. Серед імовірних його конкурентів називають генерального секретаря Ліги арабських держав Амра Муссу, відомого історика і суддю Тарека ель-Бішрі та сина чинного президента, голову комітету політики правлячої Національної демократичної партії (NDP) Гамаля Мубарака.
Чому ж президент ще донедавна непримиренно заперечував можливість конституційної реформи? Чому Хосні Мубарак після 24 років свого президентства вирішив кардинально змінити свою політику? Дотепер немає жодних ясних відповідей на ці питання. Однак, незважаючи на туманність і невизначеність, основні моменти ініціативи Мубарака є приголомшливими: уперше в сучасній історії Єгипту, армія не буде єдиними дверима до президентства. Для деяких єгипетських експертів ця ситуація означає нову еру в вітчизняній політиці, або, як вони люблять висловлюватись, «другу республіку».
Загалом, подібне рішення може мати три ймовірні сценарії, котрі із зрозумілих причин поки що не афішуються. Найбільш ризикованим є той, що президент Мубарак вирішив зачекати з передачею влади своєму сину і підготувати усі політичні структури до її плавної передачі лише через 6 років. В такому разі він дійсно ризикує тим, що у випадку виникнення непередбачуваних обставин, така запланована передача владних повноважень у межах родинного кола може дати відчутний збій. Із іншого боку, подібне «відтягування» передачі влади прокладає шлях до радикальної конституційної реформи, котра передасть реальну владу від збройних сил до цивільних політичних установ після того як Хосні Мубарак ці вибори виграє. За третього сценарію, парламент сприятиме прийняттю обов’язкових законів, котрі унеможливлять рішуче налаштованим противникам діючої влади виграти вибори чи оспорити їхні результати.
На думку єгипетських експертів і лідерів опозиційних політичних партій, щоб прокласти шлях до значущої політичної реформи, повинна бути переглянута вся конституція, а не тільки одна її стаття. Так як, єгипетська конституція була розроблена таким чином, щоб зосередити всю повноту виконавчої влади в руках однієї людини. Серед деяких опозиціонерів взагалі лунають заклики проігнорувати подібні президентські вибори, бо вони вважають, що їхній результат визначений наперед. Отож, можна лише гадати, чи дійсно почалися реформи на Близькому Сході.
Цілком очевидно, що сьогодні будь-які значущі близькосхідні реформи мають починатися не з Іраку чи іншої арабської країни, а саме з Єгипту. Цей аргумент не є новим, оскільки культурна й політична вага Єгипту в регіоні незаперечна. Крім того, схоже, що рішення Хосні Мубарака таки стало реакцією єгипетського керівництва на заклик Джорджа Буша до Єгипту й Саудівської Аравії взяти ініціативу реформ в регіоні у свої руки. При цьому, обрання президента через проведення загальнонаціональних виборів ніколи не було популярною внутрішньою вимогою єгипетського суспільства. Скоріше це бажання невеликої групи єгипетських інтелектуалів та політичної опозиції. Для пересічних єгиптян більш нагальною виглядає потреба забезпечення роботою, поліпшення умов життя та усунення корупції й бюрократичного засилля.
Варто пам’ятати, що регіон не стикався з модернізацією з того часу, як Наполеон прибув до Єгипту два сторіччя тому. А більшість реформ, котрі мали місце в регіоні, були реакцією на іноземні впливи, а не результатом зовнішнього тиску. Єгиптяни рухалися від однієї революції до іншої, завжди борючись з іноземцями. Тим часом жодна революція не відбувалася заради внутрішніх реформ і демократії. Тому спроби Мубарака внести конституційні зміни та провести прямі і таємні вибори є, безперечно, найбільш смілим реформуванням, котре лише бачила ця держава, бо до того протягом багатьох десятиліть нею керували президенти, обрані недемократичними методами.
Наразі, схоже, Хосні Мубарак і його радники впевнені, що жоден конкуруючий кандидат не буде здатен скинути президента під час виборів. Скидається на те, що найбільші шанси перебрати президентську посаду має Гамаль Мубарак. Ніхто не зможе заперечити проти нього за умови, коли вибори будуть вільними й балотуватимуться на них декілька кандидатів. Прямі вибори визначають поворотний історичний момент у політичному житті Єгипту.
