У другому турі президентських виборів у Словаччині, що відбулися минулої суботи, 51-річний бізнесмен та мультимільйонер, незалежний кандидат Андрій Кіска зі значною перевагою переміг чинного прем’єр-міністра, голову соціально-демократичної партії при владі SMER («Напрям») Роберта Фіцо. За офіційними даними, Кіска здобув 59,4% голосів, a Фіцо — відповідно 40,6% голосів. Нагадаємо, після першого туру два тижні тому лідирував Фіцо, якого підтримало 28 відсотків голосів, а Кіску — 24 відсотки. «Це нове для мене відчуття — голосувати за самого себе», — сказав Андрій Кіска на виборчій дільниці у своєму рідному місті Попрад.
«Я пообіцяв, що буду президентом для усіх громадян. Я об’єднуватиму їх і мотивуватиму. Словаччина — красива, наш народ — прекрасний, і лише від нас самих залежить те, як ми користуватимемося тим прекрасним, що в нас є, щоб пишатися нашою країною, щоб молодь хотіла тут жити і щоб нам усім було добре. Я покращуватимуть нашу політику, я зроблю все, щоб політика стала людяною», — заявив Кіска, звертаючись до своїх прихильників, які святкували перемогу. Роберт Фіцо щиро привітав суперника з перемогою. Ще під час кампанії досвідчений урядовець заявив, що у разі поразки на виборах він назавжди піде з політики. Залишається почекати, яку заяву він зробить у найближчі дні, бо у даний момент він, як і його суперник, взяли декілька днів, щоб відпочити після цієї кампанії.
Оглядачі зазначають, що успіху Кіска, який серед усього іншого заснував благодійну організацію «Добрий ангел» (вона надає допомогу сім’ям із хворими дітьми), сприяло декілька обставин. По-перше, це образ новачка в політиці, не замішаного у жодних корупційних скандалах. Під час передвиборчої кампанії він обіцяв боротися з корупцією і створити більш ефективний уряд. По-друге, небажання багатьох виборців допустити зміцнення позицій соціал-демократичної партії, якій належить більшість у парламенті. Тим часом лідер руху Олано Ігор Матович вважає, що перемога Андрія Кіска принесла «величезне задоволення для всіх людей, які дивилися з жахом, як із Робертом Фіцо в Словаччині повертається період мечіаризму». Матович також висловив задоволення, що Словаччина вперше в історії матиме справді незалежного президента, який буде підзвітний тільки своїм виборцям.
Соціолог Мартін Слосарчік вважає, що Фіцо не вдалося переконати виборців, навіщо йому бути президентом. Однак, додав він, більшість людей хоче, щоб він залишався прем’єр-міністром. На думку політолога Еріка Ластіка, Фіцо повинен реагувати на свою поразку змінами в лівому однопартійному кабінеті. Слід зазначити, що під час нинішньої виборчої кампанії Роберта Фіцо підтримали відомі європейські політики лівого спрямування, зокрема президент Європейського парламенту Мартін Шульц і французький президент — соціаліст Франсуа Олланд. Новообраний четвертий президент Словаччини складе присягу 15 червня, коли закінчуються повноваження нинішнього словацького президента Івана Гашпаровіча.
ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ
Олександр ДУЛЕБА, директор дослідницького Центру Асоціації зовнішньої політики Словаччини:
— Прем’єр-міністр сказав, що для нього і для його партії ці вибори — це референдум щодо його політики. У нас два роки це перший однопартійний уряд після 1993 року. Оскільки він програв вибори, то це важливий сигнал, який свідчить, що словаки хочуть політичних змін. У другому турі Кіска зібрав увесь протестний електорат у Фіцо, хоча лідер SMER підтвердив результат парламентських виборів 2012 року. Це дуже важлива зміна у політиці Словаччини. Я зараз очікую перегляду партійної політики SMER. І сам Фіцо через кілька днів зробить заяву — чи залишається він у політиці. Хоча він може до 2016 року залишатися прем’єром, бо позиція його партії в парламенті доволі стабільна. Але тут є сильний месидж для нього особисто і для його партії, що вони втратили коаліційних партнерів. А якщо підтвердиться логіка на виборах 2016 року, то це означає, що вони не зможуть сформувати однопартійний уряд, їм будуть потрібні коаліційні партнери. Однак своєю політикою вони поляризували ситуацію і в принципі є велика перспектива, що опозиційні партії сформують новий уряд, якщо щось не зміниться в політиці Фіцо.
Добре, що з перемогою незалежного кандидата в політичній системі Словаччини буде плюралізм. Адже у парламенті домінує одна партія, їй не вдалося отримати ще й посаду президента. І перемога Кіска є позитивною новиною для Словаччини.
— А чи вплине на зовнішню політику Словаччини, зокрема щодо України, прихід на президентську посаду незалежного кандидата?
— У нас посада президента є більш символічною, зокрема щодо виконавчої влади. Але у зовнішній політиці президент може багато зробити. І я думаю, що не буде погіршення відносин, навпаки, я маю надію і сподіваюсь, що Кіска дотримається своїх позицій щодо України, які він висловлював під час кампанії. Під час других дебатів у нього була більш чіткіша позиція щодо підтримки України, ніж у самого прем’єр-міністра. Зокрема з точки зору інтерпретації окупації Криму, підходу щодо санкцій, політики Європейського Союзу. Прем’єр-міністр заявив, що ми не зацікавлені у санкціях, насправді ніхто не зацікавлений у погіршенні відносин, але ж є якісь червоні лінії. Фіцо зокрема заявив: там, де починаються економічні питання, інтереси, закінчуються значення прав людини і так далі. У Кіски була більш свідома чітка позиція: Словаччина не можне визнати ситуацію, що одна країна окупує територію суверенної і тим більше сусідньої країни Словаччини. У Кіски були однозначні акценти з точки зору його позиції щодо підтримки України. У цьому буде позитив для словацько-українських відносин.
Григорій МЕСЕЖНIКОВ, президент Iнституту громадських проблем, Братислава:
— Перемога Кіски була очікуваною, але несподіваним був результат, який він показав, зокрема — великий розрив у 19%. Вийшло так, що вигодою для нього стало і те, що він не був членом політичної партії. Він навіть відмовився від підтримки політичних партій, коли на початку виборчої кампанії до нього приходили представники партій і пропонували висуватися від них. У другому турі його підтримали всі опозиційні партії. Перемога Кіски як незалежного кандидата матиме позитивне значення для функціонування системи демократичних інститутів. Тому що в Словаччині зараз спостерігається концентрація влади в руках однієї політичної партії SMER — лівої націоналістичної партії. Ця партія має більшість у парламенті, всі механізми контролю. Виборці показали своїм голосуванням, що для них дуже важлива система розділення влади. Що не може одна партія мати в руках все.
— А чи мають під собою підстави твердження про те, що за Фіцо спостерігалося повернення Словаччини до періоду мечіаризму, як сказав лідер руху Олано Ігор Матовіч?
— По-перше, це позиція опозиційного депутата, який перебільшує. В принципі, тут були вельми несприятливі тенденції, які проявляли себе в спробах сконцентрувати владу. Природно, безпосередньо такої небезпеки як повернення до мечіаризму не було. Мі все-таки члени Євросоюзу, а за часів Мечіара Словаччина не була ні в ЄС, ні в НАТО. Те, що нагадувало період мечіаризму, — це тиранія більшості: «Ми правляча партія, у нас все в руках, а опозиція повинна в принципі підкорятися. У неї не було жодних контрольних механізмів, щоб вплинути». І не було порушень прав людини, характерних для епохи мечіаризму. Втім така жорстка практика з елементами авторитаризму нагадувала мечіаризм людям, які в 1990-х роках боролися за демократію.
— Чи слід чекати якихось змін у зовнішній політиці Словаччини з приходом на посаду президента незалежного політика?
— Я думаю, буде продовжено загальний курс на співпрацю з партнерами в ЄС і НАТО. А що стосується України, буде специфічний момент, який має своє значення, оскільки прем’єр-міністр висловлював певні сумніви щодо можливості Словаччини допомагати Україні. Офіційно Словаччина як держава підтримує Україну, засуджує анексію Криму, не визнає її, в цьому відношенні жодної різниці немає. Однак наш прем’єр-міністр кілька разів висловлювався дивним чином. І, по суті, справи поставив під сумнів, наскільки він сам дотримується цієї офіційної позиції. А якщо бути точним, то Фіцо категорично виступав проти санкцій і виходив з економічної доцільності, що, мовляв, «до нас надходить газ із Росії, то яким чином ми можемо оголосити санкції». Позиція президента, звичайно, більш слабка, тому що уряд приймає остаточне рішення, проте я думаю, що в цьому відношенні позиція Кіски більше відповідає загальноєвропейській позиції, що санкції звісно ж потрібні. Кіска постійно підкреслював, що нам необхідно зайняти позицію, яка б нас не відрізняла від Євросоюзу, що ми повинні мати загальну позицію. А Фіцо, в принципі, був здатний зайняти позицію, яка б відрізнялася. В ході виборчої кампанії Кіска ясно говорив, що Україну необхідно підтримувати, слід прагнути, щоб там все стабілізувалося, щоб країна розвивалася в демократичну самостійну державу. І тому підвищуються шанси, що Словаччина займатиме позитивнішу позицію щодо України.
