Відчайдушні спроби Федеральної резервної системи США утримати від падіння американську економіку заслуговують на увагу, принаймні, з двох причин. По-перше, лише кілька місяців тому загальноприйнятою була думка, що США зможуть уникнути рецесії. Сьогодні ознаки рецесії очевидні. По-друге, дії США не приносять явних результатів. Незважаючи на те, що були значно знижені процентні ставки і ФРС щедро наповнила ліквідністю банки, яким бракує готівки, криза продовжує поглиблюватися.
Великою мірою криза США була спровокована ФРС, чому сприяли дії адміністрації Буша, яка видавала бажане за дійсне. Один з головних обвинувачених — Алан Грінспен, який залишив сьогоднішньому спадкоємцю посади голови ФРС Бену Бернанке жахливий стан речей. Проте Бернанке був управляючим ФРС за часів Грінспена, і він також не зміг правильно спрогнозувати зростаючі проблеми, які створилися внаслідок політики, що проводиться.
Сьогоднішня фінансова криза бере свій безпосередній початок 2001 року, коли закінчився iнтернет-бум і було вчинено шокуючу терористичну атаку 11 вересня. Саме в той момент ФРС розпочала здійснювати політику грошового крана у спробі зупинити спад економіки. ФРС накачала грошима економіку США і значно знизила свою основну процентну ставку — Федеральну фондову ставку — з 3,5% в серпні 2001 року до 1% до середини 2003 року. ФРС дуже довго утримувала цю ставку на дуже низькому рівні.
Грошова експансія, звичайно, робить доступною позики і знижує їх вартість для всієї економіки. Це також сприяє ослабленню валюти і збільшенню інфляції. Все це почало відбуватися в США.
Відмітною рисою даного випадку стала концентрація нових позик у житловій сфері. Як правило, нижчi процентні ставки сприяють купівлі житла, але цього разу, як стало добре відомо, комерційні і інвестиційні банки створили новий фінансовий механізм, надаючи позики на житло особам з незначною кредитоспроможністю. ФРС не стала регулювати ці спірні операції. Насправді кожний міг отримати позику на купівлю будинку, з виплатою незначного першого платежу або зовсім без нього, а виплата відсотків розподілялася на довгі роки наперед.
Розпочався бум житлових позик, який сам себе підтримував. Велика кількість купівель житла підштовхнула вгору ціни на житло, що давало можливість банкам вважати безпечним давати гроші в борг некредитоспроможним особам. Навіть якщо позичальники не виплачували кредит, банки отримували у власність будинки, які вже мали вартість, що зросла. Принаймні, так було в теорії. Звичайно, така система працює, поки зростають ціни на житло. Як тільки вони знижуються і продовжують падати, умови щодо позик стають жорсткiшими, і в результаті банки отримують житло, яке вже не покриває розміру боргу.
Разюче було те, що ФРС під керівництвом Грінспена спостерігала спокійно, як кредитний бум набирав пари і скочувався до подальшого краху. У самих фінансових колах було кілька супротивників цього, але вони були нечисленні. Банки були дуже зайняті збиранням відсотків з нових позик і виплатою своїм менеджерам фантастичних бонусів.
У вирішальний момент 2005 року, обіймаючи пост управляючого, але ще не ставши головою ФРС, Бернанке описав житловий бум, як відображення надійної і добре врегульованої фінансової системи, а не мильною бульбашкою. Він доводив, що великі обсяги іноземного капіталу, які пройшли через американські банки в житловий сектор, стали результатом оцінки інвесторами «глибини і мудрості фінансових ринків країни (які серед інших можливостей дозволяли родинам отримати легкий доступ до житлового багатства)».
Протягом 2006 і 2007 років фінансова бульбашка, яка сьогодні руйнує колись могутній фінансовий інститут, роздулася до найбільших своїх розмірів. Балансові звіти банків до того часу були заповнені значною кількістю ризикованих іпотек, завуальованих так, що складно було оцінити ризики. Банки почали сповільнювати темп видачі своїх нових кредитів, і почали збільшуватися випадки іпотечних дефолтів. Ціни на житло злітали в міру того, як стало сповільнюватися кредитування, і потім ціни почали падати. Минулої осені житлова бульбашка почала вибухати, і банки, будучи держателями великої кількості іпотек, стали декларувати величезні втрати, іноді великі настільки, щоб зруйнувати сам банк, як це сталося у випадку з «Bear Stearns».
З обвалом житлового ринку і зменшенням витрат ФРС у спробі стримати рецесію і допомогти банкам з крихкими балансовими звітами розпочала зменшувати процентні ставки, починаючи з осені 2007 року. Проте цього разу розширення кредитних можливостей не привело до припливу грошей в житлове будівництво, а швидше сприяло спекуляції товарами і іноземними валютами.
Сьогоднішня вільна грошова політика ФРС радше сприяє інфляції, ніж допомагає виходу з кризи. Ціни на нафту, продовольство і золото досягли свого історичного максимуму, тоді як долар досяг свого історичного мінімуму. Євро сьогодні коштує близько $1,60, почавши з $0,90 в січні 2002 року. Проте, у відчайдушній боротьбі з рецесією у США ФРС продовжує вливати гроші в систему, таким чином ще активнiше збільшуючи інфляційний тиск.
Посприявши буму, сьогодні ФРС не може домогтися навіть короткочасної відстрочки рецесії економіки США, і, можливо, тільки посилює ситуацію. Якщо вона дуже наполегливо продовжуватиме грошову експансію, то тим самим не зможе запобігти вибуху, а радше призведе до стагфляції — інфляції і економічної стагнації. ФРС потрібно уважно стежити за будь- якими проблемами ліквідності, стримуючи інфляцію і уникаючи видачі необгрунтованих термінових кредитів, що фінансуються платниками податків, для ризикових банків.
По всьому світу можуть спостерігатися схожі наслідки, оскільки іноземні банки також тримають незабезпечені іпотеки США на своєму балансі, або, в гіршому випадку, розпочнеться загальна фінансова криза. А втім, все ще залишаються великі надії, що спад у США обмежено позначиться тільки в Америці, в якій і спостерігався основний житловий бум і його провал. Я вірю, що шкоду всій іншій світовій економіці можна обмежити.
Джеффрі САКС — професор економіки і директор Інституту Землі при Колумбійському університеті.
