Корупція не зовсім нове явище в Латинській Америці. Справді, скандали, пов’язані з корупцією, були постійним елементом у характеристиці регіону з давнiх часів. Таким чином, у принципі немає нічого нового або дивного в тривалій, майже нескінченній драмі, що охопила президента Бразилії Луїса Ігнасіо «Лулу» да Сильва, його політичну організацію — Partido dos Trabalhadores (РП — Робоча партія) — і більшу частину політичної еліти країни. Але цей скандал, на відміну від багатьох інших до нього, розгортається в об’єднаному демократичному середовищі та в лівому крилі.
Звісно, не було причин припускати, що ліві будуть чеснішими, ніж будь-хто інший. Безумовно, соціаліст, комуніст або рухи та лідери кастроїзму в Латинській Америці традиційно засуджували хабарництво, торгівлю впливом і крадіжки на рівні уряду, що характеризували традиційні диктатури правих або навіть центристські конституційні режими в цій півкулі. Також безперечним є те, що ліві, які рідко були при владі, мали менше можливостей привласнити державну скарбницю з будь-якою метою.
Завжди легше бути чесним, коли ти в опозиції, хоча водночас у Латинській Америці завжди було набагато небезпечніше, іноді смертельно небезпечно, не мати влади або перебувати в немилості. Але в міру того, як у Латинській Америці чимраз більшає лівих урядів — у цей час у Бразилії, Чилі, Венесуелі, Уругваї й частково Аргентині, і можливо, в Мексиці, Болівії та Нікарагуа в найближчому майбутньому — чому їх не повинні стосуватися вічні біди в регіоні.
Безсумнівно, лівому крилу Бразилії, як і його соратникам із Венесуели, Аргентини, Уругваю, Мексики та Болівії, не робили щеплення від корупції. Якщо ліві в Чилі здаються несприйнятливими до цієї тенденції, це набагато більше стосується історії та культури країни, ніж її соціалістичних партій.
Таким чином, обвинувачення — і факти — про кричущі порушення РП бразильських законів фінансування кампанії разом із її явно безсоромними спробами купити голоси виборців на Конгресі (що досить часто трапляється й у державах зі сталою демократією) не дивні. Тільки завдяки наївній вірі у притаманну лівим чесність можна подумати, що повністю дисфункціональна організаційна структура — в Бразилії, Аргентині і Мексиці — та історія спадкової культури держави, як назвав її Октавіо Паз, не приведуть до таких самих наслідків серед лівих, до яких вони вже привели правих і центр.
Але є інше пояснення трагедії Лули. Однією з умов для процвітання корупції є її поширення по всьому уряду в тіні диктатури й авторитарного правління. (Навряд чи можна дізнатися, наскільки насправді корумпованими були або є режими лівих на Кубі, в Нікарагуа або Венесуелі). Зовсім інша річ, коли це відбувається в абсолютно іншому середовищі, в якому прозорість, вільна преса, незалежний Конгрес i активне громадянське суспільство зміцнили свої позиції, як наприклад, у цей час у Бразилії, Мексиці або Чилі.
Парадокс сьогоднішнього скандалу в Бразилії, пов’язаного з корупцією, і широко поширеної корупції серед мексиканських лівих у Мехіко, полягає в тому, що прихід демократії, яка викрила, довела та привернула увагу до корупції, значною мірою є продуктом боротьби лівих протягом останніх двох десятиріч в обох країнах. Малоймовірно, що без лівих демократичне правління настало б так скоро, або що воно настільки міцно вкоренилося б, як це здається сьогодні. Але ліві, здавалося б, ігнорують цю демократію і прозорість, які мають до них такий самий стосунок, як до правих або будь-кого.
Чи переживе Лула потік обвинувачень і викриттів, що стрясають його уряд у цей час? Чи оберуть колишнього мера Мехіко Андреса Мануеля Лопеза Обрадора президентом Мексики наступного року, попри обурливу корупцію, що охарактеризувала той період, коли він був мером найбільшого міста у світі?
Відповіді полягають головним чином у розмаху скандалу та фактів, а також у стомленому ставленні багатьох латиноамериканців до обвинувачень у корупції: всі це роблять, і ліві нічим не гірші за інших.
Можна сподіватися, що Лула може вижити, не покладаючись на такий цинізм. Але мексиканців уже належно попередили про те, як Лопез Обрадор управлятиме країною, якщо його оберуть наступником президента Вінсенте Фокса: точно так само він управляв їхньою столицею.
Хорхе КАСТАНЬЄДА — колишній міністр закордонних справ Мексики, кандидат у президенти Мексики.
