Зазвичай по всій Росії 1 вересня як початок навчального року відзначається урочисто, передусім для першокласників. Святково вбрані сім’ї супроводжують дітей до школи. «День знань» — традиційно радісний, святковий день. Але цього 1 вересня в Північній Осетії, автономній республіці в складі Росії на Кавказі, школи були закриті, міліція та сили безпеки були приведені в стан повної бойової готовності. Початок навчального року було перенесено в Північній Осетії на 5 вересня.
А в північноосетинському містечку Беслан з того самого 1 вересня 2004 р. нормальне існування припинилося. Того дня загін з 32 терористів, здебільшого жителі сусідніх республік Інгушетії та Чечні, захопили в бесланській школі 1120 заручників. Три дні заручники перебували під наглядом терористів. У результаті загинула 331 людина, серед них 186 дітей. Сотні заручників були поранені, дехто з них тяжко.
Беслан, рік по тому. Міліція й працівники спецслужб контролюють машини, підозрілими поглядами супроводжують приїжджих, передбачаючи небезпечні сюрпризи. На Північному Кавказі не стало спокійніше. У північних районах Кавказу переміщаються озброєні бойовики, як і раніше, часто більш професійно навчені, ніж міліція. Тиждень тому внаслідок замаху ледь не загинув прем’єр-міністр Інгушетії.
Того ж тижня під час розшукових дій було убито офіцера міліції. Цей чоловік, будучи працівником служби внутрішньої безпеки МВС, одночасно працював на лідера чеченських бойовиків Шаміля Басаєва. Басаєв узяв на себе відповідальність за напад на школу в Беслані, а декілька днів тому він призначив себе «віце-прем’єром» підпільного чеченського уряду.
Російські спецслужби, які аналізують дії Басаєва силами сотень експертів, однак не можуть його спіймати, викликають у багатьох громадян, зокрема й у Беслані, сумніви щодо ефективності держави. При цьому російський президент Володимир Путін після бесланської трагедії пообіцяв, що надалі все буде інакше. У своїй промові по телебаченню 4 вересня Путін сказав: «Ми виявили слабкість. А слабких б’ють». Терористи, говорив президент, ведуть «тотальну, жорстоку й широкомасштабну війну» проти Росії. У той же час світовий досвід свідчить, що такі війни не закінчуються швидко». Тому необхідно створити «значно ефективнішу систему безпеки», але головне — це мобілізація нації проти всюдисущої загрози.
Рік опісля нічого цього практично не видно. І хоча щотижня сили безпеки доповiдають про «знищення» учасників і місцевих ватажків чеченських бойовиків, однак озброєні сепаратисти продовжують залучати до своїх лав молодих бойовиків не лише в Чечні, а й у сусідніх автономних республіках Росії — Дагестані та Кабардино-Балкарії.
Як регулярне «зникнення» молодих чеченців та інгушів, яких російські спецслужби підозрюють у підтримці збройного підпілля, так і московське «відновлення» Чечні продажними балакунами мобілізує нових бунтівників. Удавані помічники відновлення безкарно збагачуються самі, тоді як чеченська столиця Грозний і через 6 років після військового походу Москви лежить у руїнах.
Чеченський збройний опір далеко відійшов від романтичних уявлень про вільнолюбних повстанців, якими колись захоплювалися поети, а сьогодні — товариства захисту малих народів, яким загрожує знищення. У липні лідер чеченських бойовиків намагався виправдати теракт у Беслані тим, що у війні проти Росії «немає меж допустимого» й що «російські єретики» давно перейшли ці межі.
Мовладі Удугов, міністр пропаганди підпільного чеченського уряду, виправдовує ескалацію терору нібито «геноцидом чеченського народу». Пропагандистська теза про «геноцид» iз боку Росії абсурдна вже з погляду значного зростання населення Чечні, широко поширена серед чеченців. Ця зручна теза чудово підходить для найму нових поколінь підривальників бомб і захоплювачів заручників. При цьому рушійною силою російської політики на Кавказі є не воля до етнічних чисток, а імперська помилка, що чеченців можна зробити законослухняними громадянами Росії.
Особливу ненависть лідери чеченських екстремістів відчувають до Осетії, «чиє населення бере участь в агресії проти Чечні», — обурювався Удугов, перебуваючи в одній iз арабських країн. Осетинам, кавказькому народу, що сповідує християнство, доводиться дорого платити за свою лояльність до Росії. Неодноразово, ще до трагедії в Беслані, як припускають, чеченські бандити організовували вибухи в Північній Осетії. 700000 осетинiв є найбільшою перешкодою для ісламських стратегів, що прагнуть перетворити Кавказ на «халіфат» для створення плацдарму мусульманських екстремістів з усього світу.
Кордон Північної Осетії з Чечнею та Інгушетією, формально лише адміністративний, обладнано загородженнями та блокпостами як державний кордон між двома ворогуючими державами. У тих, хто цими днями розмовляє з жителями Беслана та інших населених пунктів Північної Осетії, не складається враження, що народ на цьому «передовому рубежі на півдні Росії» (Путін) почувається сьогодні більш безпечно, ніж рік тому. Навіть розслідування причин трагедії Беслана майже не просувається вперед. Ні генеральна прокуратура, ні два парламентські комітети — в Північній Осетії та Москві — поки не оголосили результатів своїх розслідувань.
Московська комісія неодноразово, головним чином під натиском генеральної прокуратури, відкладала заплановане оприлюднення свого звіту. Зараз воно призначене на жовтень. Своїми суперечливими відомостями генеральна прокуратура викликає великі сумніви у своїй компетентності й щирості. Досі однозначно не сказано, скільки людей з 31 убитого терориста ідентифіковано. Невідомо також, в який момент останнього дня трагедії по школі почали вести обстріл танками застосовувати вогнемети. Потерпілі підозрюють, що внаслідок та застосування цієї зброї могли загинути заручники. Про ці болючі питання йшлося, коли 2 вересня Путін приймав делегацію організації потерпілих унаслідок захоплення заручників «Матері Беслана».
До центральної, московської, комісії з розслідування входять депутати Державної думи і Ради федерації, здебільшого віддані Кремлю. Відповідно до цього складені й попередні «рекомендації», що містяться в секретних робочих документах комісії. Вони є в розпорядженні журналу «Шпігель» . У них пропонується скасувати мораторій на смертну кару — треба, щоб терористів можна було страчувати. «Зону антитерористичної операції», поки обмежену чеченським районом воєнних дій, слід поширити на «республіки Інгушетія, Дагестан і Північну Осетію». Держава до того ж має створити новий «орган з акредитації», щоб у кризових ситуаціях «наглядати» за журналістами.
Поки голова комісії з розслідування Олександр Торшин не коментував ці пропозиції. Однак його комісія, як він говорить без надмірної скромності, буде «не гіршою, ніж комісія США, що вела розслідування після 11 вересня».
Торшину, колишньому працівникові президентської адміністрації, досі вдавалося не допускати неприємних питань до верхівки ФСБ і МВС. Але найближчими тижнями робити це стане важче. Оскільки голова північноосетинської комісії з розслідування Станіслав Кесаєв, заступник голови регіонального парламенту, звинувачує генеральну прокуратуру в логіці заперечення.
І він запитує, чому міністр внутрішніх справ Рашид Нургалієв і Микола Патрушев, керівник служби внутрішньої безпеки — ФСБ — протягом трьох днів, коли розгорталася драма із захопленням заручників, не з’являлися ні в кризовому штабі, ні ще деінде. Багато чого вони б у ті трагічні дні вересня минулого року не зробили. Тому що в неопублікованих документах московської комісії з розслідування, які має у своєму розпорядженні «Шпігель», говориться, що під час операції в Беслані «не було дотримано принципу згуртованості» міліції, спецслужби й армії. Кризовий штаб очолював керівник ФСБ у Північній Осетії. Після операції цю людину замінили, й відтоді її більше не бачили.
