Події останніх двох тижнів вселяють смуток у тих, хто стурбований імперськими амбіціями Росії й співчуває слабким. Проте абсолютно безнадійним їхній підсумок також не назвеш. Починалося все погано: прийняте наприкінці квітня рішення естонської влади перенести військовий меморіал радянської епохи з центру Таллінна на військове кладовище викликало вибух ворожості в росіян і їхніх прихильників, однак союзники Естонії аж ніяк не поспішали надати їй тверду підтримку. Усі чотири великі європейські держави — Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія — не заявили з цього приводу нічого, або майже нічого. Євросоюз і НАТО вичікували, доки Росія, як водиться, не зіпсувала собі всю справу несумірними діями. Америка зрештою виклала на стіл козирну карту — запросила естонського президента Томаса Хендріка Ільвеса (Toomas Hendrik Ilves) відвідати Білий дім, але це можна було зробити й тижнем раніше.
Дехто взагалі повністю встав на бік Кремля. Колишній німецький канцлер Герхард Шредер (Gerhard Schroeder), який очолює сьогодні компанію, що займається прокладкою спільного російсько-німецького трубопроводу, заявив, що дії Естонії суперечать «усім нормам цивілізованої поведінки». Враховуючи, що до цього часу в Москві хулігани вже взяли в облогу — і погрожували зруйнувати — естонське посольство, було б дуже цікаво дізнатися, що пан Шредер має на увазі під словом «цивілізоване».
Але те, що відбувається, мало й обнадійливі результати. Так, естонці, які раніше схилялися до участі в проекті пана Шредера, відразу ж скасували його запланований візит до Таллінну.
А дехто з найкращих незалежних журналістів Росії, спочатку збитих з глузду незграбними діями Естонії в цьому питанні, пізніше спробував роз'яснити читачам, що в медалі є й зворотній бік.
У статті, розміщеній на російському інформаційному інтернет-сайті Gazeta.ru, Наталія Геворкян указала на крайнє лицемірство радянських міфів про війну, які, зокрема, поєднуються з ганебною черствістю у відношенні до немічних ветеранів. Чому Росія підіймає такий шум з дрібниць, наприклад, через пам'ятник, й ігнорує серйозніші проблеми? А Юлія Латиніна в ефірі «Эха Москви», єдиної незалежної радіостанції Росії, висловила припущення, що скандал з Естонією — лише генеральна репетиція більшої за масштабом і непривабливої провокації, покликана дати президенту Володимиру Путіну привід, щоб залишитися при владі всупереч конституції.
Вселяє надію й те, що після першого приступу паніки, естонська влада, схоже, опам'яталася й розвернула контрпропагандистську кампанію. Так хтось вигадав термін «нашизм» для характеристики авторитарно-популістської (тобто фашистської) ідеології керованого Кремлем молодіжного руху «Наші». Після того, як два тижні вороги Естонії хитромудро обігравали дешеву пропагандистську тезу про те, що країна буквально захлинається від ностальгії за есесівцями, перейменовуючи її в «ЕССтонію», президента — в «ІльвеССа», а прем'єр-міністра — в «АнССіпа», приємно бачити, що Таллінн переходить у контратаку. Мало знайдеться країн, здатних вести пропагандистську війну в кіберпросторі так само ефективно, як Естонія, що здійснила стрибок в епоху інтернету — не варто також забувати, що багато її громадян добре володіють як англійською, так і російською мовами.
Проте головна перевага Естонії — це незграбність дій самої Москви. Якби демонстранти в Таллінні організували мирну акцію протесту, копіюючи тактику українських «помаранчевих» революціонерів, і розбили наметове містечко навколо меморіалу, будь-які спроби поліції їх розігнати створили б враження про жорстокість влади. Однак шпані, що зібралася, швидко набридла мирна політична демонстрація, і вона з насолодою прийнялася бити вікна, грабувати магазини, громити «фашистські автобусні зупинки» і здійснювати інші хуліганські дії. Це повністю зірвало задум московських шпигунів у Таллінні — представити справу як мирну боротьбу ідейної молоді за свої права.
Відключення серверів естонських державних установ за рахунок потоку помилкових запитів також, імовірно, здалося організаторам вдалою ідеєю. Однак кібератаки досить сильно занепокоїли суспільство, і сьогодні Альянс, засновуючись на досвіді естонських комп'ютерних фахівців, розробляє заходи для запобігання подібним діям щодо інших країн.
Загалом, Росія в черговий раз виявила себе досить невмілим шантажистом. Але це не знімає тривожного запитання, що стосується не тільки Естонії, Грузії чи Польщі, але і всіх нас: що трапиться, якщо Москва хоч раз зіграє свою партію розумно та ефективно?
