Лише 48% американців під час нового опитування, проведеного Associated Press і Ipsos poll, визначили Джорджа Буша як «чесного». У січні так відповіли 53% опитуваних. Дві третини респондентів усе ще вважають Буша «приємним» і «рішучим», проте 56% характеризують його як «зарозумілого» (порівняно з 49% в січні). Повністю схвалили роботу Буша на президентській посаді 42%, а 56% не погодились із таким визначенням. Такою оцінка схвалення праці президента була протягом літа, але вона стала дещо нижчою від початку року. Схвалення його підходів до іракської війни висловили лише 38%.
Занепокоєність іракською ситуацією може значно вплинути на падіння рейтингу Буша. Вона може стати головною проблемою в 2006 році під час виборів до Конгресу та визначальним чинником, якщо війна все ще триватиме в 2008 році, в передвиборчій боротьбі за президентську посаду. Зниження довіри до чесності Джорджа Буша частково зумовлене втратою віри у правильності реалізації ним іракської кампанії, однак усе це не може не позначитися під час наступних президентських виборів на рейтингу самої Республіканської партії, представником якої є чинний президент.
Проте імпульсивне президентство Буша також ставить під удар стартову позицію наступного президента Америки, чи він буде демократом, чи республіканцем. Наступний господар Білого дому, який отримає США у спадок від «президента-ковбоя», змушений буде ліквідувати в першу чергу всі ті проколи, котрі дістануться йому від Буша-молодшого. А саме: зменшення контролю американцями над міжнародною ситуацію й економічно неконкурентну супердержаву.
Джордж Буш-молодший любить, коли його порівнюють із Вiнстоном Черчиллем. Хоча з цією аналогією виникає одна проблема. Черчилль був щирим консерватором, який не виношував намірів зруйнувати порядок світу, в якому він жив. Навпаки, він прагнув до збереження старої Британської імперії, яку збудували його попередники. Жоден із цих намірів не наближує Буша до Черчилля. Нині президент Джордж Буш реалізує війну з тероризмом і намагається привнести демократію на великий Близький Схід, незважаючи навіть на небезпеку дестабілізації таких американських союзників у регіоні, як Саудівська Аравія та Єгипет. Можливо, французів i образить подібне порівняння, але за своїми бажаннями перекроїти світ під своє власне бачення й уявлення президент Буш більше схожий на Наполеона, ніж на Черчилля. Наполеон залишив по собі слід у пам’яті людства як диктатор, закоханий у війну, якого нарешті перемогла коаліція європейських країн на чолі з Великою Британією. Хоча й тут подібне порівняння не буде точним. По суті, Наполеон заклав підґрунтя сучасної французької держави, судову систему, кодекс законів i армію. Разом із тим і Буш намагається закласти основи нового світового порядку. Його так само ненавидять за кордоном, але вдома він залишається ще доволі популярною особою.
Звичайно, не можна не визнати, що Наполеон прийшов до влади після десятиліття революції, кривавих бунтів і вбивств коронованих осіб. А Джордж Буш, навпаки, лідер демократичної країни, котра більше ста років є одним зі світових лідерів. Те, що нині намагається реалізовувати на світовій арені Буш, є не що інше, як безкровна революція, котра разюче нагадує початок протистояння в 1980 році Рональда Рейгана з «імперією зла».
Наполеон, використовуючи свою військову славу та політичну інтуїцію, представляв себе співвітчизникам, як захисника французів і гаранта їхньої безпеки. Хіба не в цьому намагався переконати своїх співгромадян-американців Буш кожного передвиборчого року? Після всіх війн і руйнувань, які він приніс Європі протягом 15 років, Наполеон любив зображувати себе борцем за свободу, який звільняє країни та людей після довгих століть королівської тиранії.
Якщо замінити Європу на Близький Схід, то наполеонівські завоювання не дуже відрізняються від війни в Іраку, яку ведуть США за ініціативою президента Буша. Спочатку запускаються твердження про необхідність захисту батьківщини від зовнішньої агресії, які, з часом, переростають у ширшу схему — просування демократії та звільнення народів від тоталітарних режимів. І хоча 2 листопада 2004 року і не стало «політичним Ватерлоо» для Джорджа Буша, перебування його другий термін на президентській посаді ймовірно за такого розбазарювання величезних фінансових ресурсів може призвести до втрати Америкою своєї колишньої економічної могутності.
Буш завжди діє прямолінійно, але в досягненні результатів він значно поступається своєму попереднику на президентській посаді Біллу Клінтону. Назагал, адміністрація Клінтона виявилася більш спритною, реалізуючи власну політику, що використовувала непрямий підхід накладання свої бажань і стратегічних інтересів на бажання інших націй. Під час реалізації моделі Клінтона США керували світом, але це робилося в такий замаскований спосіб і так ненав’язливо, що дозволяло добиватися значних поступок від тих націй, над яким вони домінували. Використання протягом 1990-х років переваг вільної торгівлі та можливостей капіталістичної економіки маскувало владу і міць Америки, роблячи її в очах інших якщо не м’якою, то принаймні природною й неминучою.
Нинішнє падіння рейтингу президента США лише підкреслює той факт, що дедалі більше американських громадян починають розуміти: агресивний мілітаризм Джорджа Буша може закінчитися економічним, і, не виключено, й політичним крахом для їхньої країни.
