Весняний наступ НАТО і афганських сил безпеки у Афганістані — є контрзаходом, аби упередити традиційний весняний наступ талібських заколотників і наркобаронів, котрі протягом двох років поспіль «пожинали» рекордні врожаї наркозілля. До операції «Achilles» в південній провінції Гельменд, котра стала найбільш масштабною в Афганістані за останній час, залучено 4,5 тисячі вояків НАТО і 1 тисяча афганських солдат. Війська НАТО мають намір відбити у талібів невелике містечко Мусса Кала, котре бойовики зайняли біля місяця тому і встановити свій контроль над рядом інших територій, що не підкоряються уряду. Крім того, військові НАТО прагнуть забезпечити безпеку стратегічно важливого об'єктa — гідроелектростанції Кажакі, яку планується відремонтувати і запустити в експлуатацію.
Операція «Achilles» проводиться, щоб знищити або витіснити ісламських екстремістів з «Талібану», іноземних найманців-терористів та їхніх партнерів наркоторгівців, які продовжують свою злочинну діяльність, затесавшись серед цивільного населення. Це дуже важливо, оскільки Гельменд є не лише головним афганським регіоном, де виробляється наркотичні препарати, а й провідним виробником героїну в світі.
На сьогодні НАТО є ключовим компонентом реалізації зобов'язань міжнародного співтовариства в Афганістані, допомагаючи афганській владі у забезпеченні безпеки і стабільності й прокладаючи шлях до реконструкції і ефективного керування. Після десятиліть конфлікту, руйнувань і бідності ціллю НАТО є допомогти встановити в Афганістані представницьке правління, безпеку і мир. НАТО — ключовий компонент «Afghanistan Compact» — п'ятирічного плану, розробленого урядом Афганістану і міжнародним співтовариством, що має на меті безпеку, керування й економічний розвиток країни.
На сьогодні перед силами НАТО в Афганістані стоять два головних завдання — завершення процесу становлення афганської державності і запобігання афгано-пакистанського конфлікту. Пакистанський фактор є чи не ключовим в актуальному афганському політичному процесі. Афгансько-пакистанські протиріччя, незважаючи на тривалу американську військову присутність в Афганістані та прагнення США помирити афганців і пакистанців, об'єднавши їх для спільної боротьби з талібами, залишаються вкрай гострими. В основі цих протиріч лежать як об'єктивні причини (взаємні територіальні претензії, проблема кордону, нерозв'язаність «пуштунського питання», стратегія створення і підтримки гарячих точок на території один одного — як механізм стримування взаємної експансії), так і суб'єктивні (стереотипи, історична традиція, взаємна негативна компліментарність, недовіра нинішнього керівництва Афганістану, що прийшло до влади в результаті скинення режиму талібів, до Ісламабада, котрий довгий час підтримував «Талібан».
Нині НАТО починає змінювати свою тактику в Афганістані, котра призначалася для індивідуальної роботи з лідерами «Талібану» й мала на меті доводити до їхньої свідомості заподіювати менше людських жертв і переконувати місцевих жителів не приєднуватись до лав заколотників. У 2006 р., котрий було оголошено роком реконструкції, НАТО ввело тисячі своїх солдатів на південь Афганістану, але їх було швидко втягнуто в найважчу боротьбу з часу повалення «Талібану» у 2001 році. Таліби почали ухилялися від масштабних бойових дій з натовськими військами, котрі б привели до великих жертв у їхніх рядах у минулому році, і замість цього почали масово використовувати пришляхові міни і бомби та напади самогубців-смертників.
Відповідно до щорічної доповіді державного департаменту «Стратегія міжнародного контролю за наркотиками», підготовленого для Конгресу США, у 2006 році Афганістан продовжував залишатися найбільшим у світі виробником опіуму. На цю країну доводиться більше 90% світового опіумного виробництва. Афганістан також є найбільшим у світі виробником і постачальником героїну. В минулому році посіви опіумного маку в Афганістані збільшилися на 9%, а врожай в 2006 році став рекордним. Особливу тривогу, на думку американських експертів, викликає участь «Талібану» в торгівлі наркотиками. Доходи від наркоторгівлі йдуть на фінансування талібів і організацію нападів на війська США і НАТО в Афганістані.
У 2007 році виробництво опіуму в Афганістані може зрости, оскільки прибуток від наркотиків використовується талібами для терористичної діяльності. Порочне коло фінансування тероризму за допомогою наркотиків і підтримки терористами наркоторгівців зміцнилось як ніколи на півдні Афганістану. При цьому в країні склався чіткий поділ на зони поширення посівів маку між півднем країни і більш стабільним центром і північними районами Афганістану. А це означає що вирощування опіумного маку на півдні Афганістану стало питанням не тільки наркоторгівлі, а проблемою фінансування бойовиків. Тому настільки важливою є одночасна боротьба з цими явищами.
Значне зниження виробництва опіуму очікується у центральній і північній частинах Афганістану. Це стане можливо завдяки реалізації проектів по наданню селянам пільг, котрі стимулюють законну трудову діяльність. Тільки 6% сіл, які одержали підтримку ззовні у формі медичної допомоги, будівництва нових шкіл, доріг, електропостачання і зрошення полів, займаються вирощуванням опіумного маку. Фермери не сумніваються в своїх перевагах, і у відповідь на надання стимулюючих пільг і реальну допомогу припиняють вирощувати опіум. За останні два роки США витратили більше 300 млн. доларів на розвиток альтернативних способів господарювання афганських селян. Частина коштів 10-мільярдного пакету допомоги, яку президент США Джордж Буш просить Конгрес США виділити Афганістану, буде спрямована на програми боротьби з виробництвом і контрабандою наркотиків.
Утримання афганського плацдарму під контролем атлантичного співтовариства (шляхом будівництва державних інститутів), запобігання афгансько-пакистанського військового конфлікту, боротьба з талібами на півдні та сході Афганістану, руйнування незалежності «пуштунської зони», нейтралізація спроб політичної модернізації «Талібану» — це сьогодні стратегічні завдання для сил НАТО в Афганістані. Варто підкреслити, що афганський плацдарм має стратегічне значення насамперед для США. Він дозволяє Вашингтонові не тільки наблизитись до Ірану і контролювати стабільність в ядерному Пакистані, але й, використовуючи зацікавленість Індії в афганському врегулюванні, формувати нову геополітичну конфігурацію на західних і південних рубежах Китаю, пов'язуючи в загальний проект політичні сили в Кабулі, Ісламабаді і Делі.
Україна, котра вже не перший рік успішно співробітничає з НАТО, разом з Польщею, Литвою, Чехією, Латвією, Словаччиною і Новою Зеландією пошле свій миротворчий персонал до Афганістану. Він буде задіяний в складі литовського контингенту в Афганістані. Для України, не будучи поки що ще членом цього оборонного Альянсу, дуже важливо приймати участь у миротворчих операціях НАТО. Чіткий курс України на НАТО і подальший вступ у цю оборонну міжнародну організацію — це швидкий шлях, котрий допоможе покінчити з подвійністю і суперечливістю ситуації остаточного українського вибору. А всі істеричні оцінки російських експертів з приводу величезної загрози для Росії з боку України, якщо вона стане членом НАТО, через деякий час просто відпадуть, бо зникне сама можливість безкінечно спекулювати на цій темі.
