Російський інститут стратегічних досліджень (РІСД) — велика державна структура, створена ще в 1992 році указом президента Росії. Він вивчає широке коло тем. Доктор історичних наук Євген Кожокін уже багато років очолює структуру, що займається інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності вищих органів законодавчої та виконавчої влади в Росії. Очевидно, що багато рекомендацій РІСД враховує путінська адміністрація. «День» поставив «найгарячіші» запитання Євгену КОЖОКІНУ, до висновків якого прислухаються в органах влади Росії.
— Які, на вашу думку, матимуть наслідки заяви грузинського президента Михаїла Саакашвілі про можливий вихід Грузії зі складу СНД? Чи справді Тбілісі може піти так далеко, щоб вийти зі складу цієї організації?
— На жаль, грузинське керівництво досить часто виступає із заявами, дуже рішучими та дуже радикальними. Потім не відбуваються відповідні політичні та юридичні кроки. Тому їх важко сприймати як заяви відповідальних політичних діячів, між заявами та реальною політикою грузинського керівництва існує дуже великий розрив, що перешкоджає ефективній взаємодії з Грузією. Росія зацікавлена в нормалізації відносин із Грузією. Ми ніколи не розглядали Грузію як ворожу державу та вважаємо, що певний віраж, який зараз спостерігається в політиці Грузії, пов’язаний з особливостями керівництва, котре прийшло до влади в Тбілісі під час революції троянд. Через деякий час цей віраж буде виправлений, і Грузія стане добросусідською державою по відношенню до Росії, оскільки це необхідність і для нашого народу, і народу Грузії.
— А як тоді розглядати дії Росії по відношенню до Грузії, зокрема заборону на ввезення грузинського вина та мінеральної води... Адже багато хто в Росії зазначає, що ці заходи мають політичний характер?
— Навіть грузинське керівництво визнало, що в Росію експортували дуже багато фальсифікованої алкогольної продукції, що в Грузії порушена система контролю якості виготовленої продукції, і тепер її треба відновлювати. Вважаю, в Грузії зацікавлені в тому, щоб продукція виноробства користувалася належною репутацією. Ми також зацікавлені, щоб репутація була відновлена. І тоді грузинські вина зможуть надходити на російський ринок.
— Чи не вичерпала себе СНД?
— СНД дуже специфічна структура, яка забезпечує режим політичного діалогу з відповідних питань. Що стосується вирішення реальних економічних проблем, то реальною інтеграційною структурою на пострадянському просторі є ЄврАзЕС. Що стосується проблем безпеки, то реальною структурою є Організація договору колективної безпеки. СНД — це «зонтична» структура, яку розхитати, мені здається, досить складно.
— Як ви оцінюєте вільнюський міжнародний форум «Загальна стратегія бачення спільного добросусідства», в якому взяли керівники низки європейських країн і віце-президент США Дік Чейні?
— Ми зацікавлені в тому, щоб наші сусіди, в тому числі й балтійські держави були більше звернені в майбутнє, а не в минуле. Нам дуже важливо, щоб на форумах, на зразок вільнюського, не розглядали і не творили з Росії образу ворога. Ми не є ворогом ні для Естонії, ні для Литви, ні для Латвії. І важливо, щоб ці малі країни також не розглядали Росію як ворога та не намагалися подати нашу країну як ворога для всієї Європи. Це просто не відповідає дійсності.
— Ви сказали, що вони дивляться в минуле. А яким ви бачите майбутнє?
— Майбутнє уявляється як відкритий простір Європи для переміщення осіб, товарів, ідей. Саме над цим майбутнім, нам здається, треба працювати та його створювати.
— Україна якраз і прагне до цього, однак, схоже, це не викликає особливого ентузіазму в Росії...
— ЄС не треба розглядати як реалізацію мрії про комунізм. ЄС треба розглядати об’єктивно з його плюсами та мінусами. Тоді можна буде тверезо розглядати рішення про вступ до ЄС або невступ. Тим паче, що в найближчому майбутньому членство в ЄС не очікується ні для Росії, ні для України.
— Україно-російські відносини переживають не найкращі часи. Яких кроків Росія чекає від України, щоб зняти це напруження?
— Є один символічний і політичний жест, який міг би здійснити Київ. Його сприймуть суто позитивно на рівні політичної еліти в Москві та на рівні народу. Цей крок полягає в тому, що Україна оголосить про неактуальність питання вступу до НАТО. На сьогодні немає таких серйозних загроз у сфері безпеки для України, що змушували б її вступати в цю військово- політичну організацію. Якщо Україна відмовиться від вступу в НАТО, то це буде хороший знак для всіх у Росії.
— Ви вважаєте, що це найголовніша проблема, яка перешкоджає розвитку російсько-українських відносин?
— Проблеми у взаємовідносинах існують. Але вони можуть вирішуватися в різному руслі.
— Можливо, сама Росія своєю політикою змушує Україну йти під парасольку НАТО?
— На початку 1990-х значна частина російської еліти підтримувала виникнення України як незалежної держави. Потім Росія підписала Великий договір з Україною, у якому було зафіксоване визнання територіальної цілісності України. Росія разом зі США, Францією, Великою Британією та Китаєм виступили гарантом безпеки України після того, як вона відмовилася від ядерної зброї. Моя країна зробила багато для того, щоб допомогти Україні в її становленні як незалежної держави. Оце я бачу. Це зафіксоване не в якихось деклараціях окремих політиків або аналітиків, а в міжнародних договорах, що відомі всім. Це реальна політика, це не слова.
— Але ж були проблеми з газом, які багато хто інтерпретував як енергетичний шантаж із боку Росії, був також інцидент із Тузлою...
— Порівняйте значення Великого договору з крихітним інцидентом щодо Тузли. Будь-який політичний експерт вам скаже, що це непорівнянні за своєю значущістю речі. Тим паче, що інцидент із Тузлою був досить швидко врегульований.
— Деякі українські політики виступають за закріплення за Україною статусу активного нейтралітету. Як у Росії можуть поставитися до такого повороту подій?
— Я вважаю, що це відповідатиме такому документу, як Декларація про державний суверенітет України, прийнятому у 1990 році. Росія завжди наголошувала на глибокій повазі до принципу нейтралітету, який ми аж ніяк не вважаємо таким, що вичерпав себе. У нинішній міжнародній ситуації нейтральний статус держави — це дуже значущий чинник для зміцнення стабільності і водночас для підвищення статусу країни в міжнародних відносинах. Я думаю, що для нас статус активного нейтралітету України становить інтерес. В Україні є економічні, психологічні передумови, а також передумови у сфері безпеки для такого статусу. Чи буде нейтралітет прийнятий — це справа українських політиків. Я не можу відповідати за всі структури російської влади. Але мені здається, що в Москві реакція буде позитивна.
