Схоже, що на Близькому Сході намічається «прорив» до миру. Так у Каїрі відбулася зустріч президента Єгипту Хосні Мубарака з міністром закордонних справ Ізраїлю Ціпі Лівні, на якій було досягнуто угоди про те, що представники Ліги арабських держав (ЛАД) відвідають Ізраїль з візитом. Вони особисто представлять ізраїльському керівництву основні положення, схвалені ЛАД. Слід зазначити, що Ізраїль й арабські міністри, котрі мають мандат від Ліги арабських держав, уперше від часу створення єврейської держави в 1948 році будуть напряму обговорювати близькосхідний мирний план. Робоча група, до якої увійдуть міністр закордонних справ Єгипту Ахмед Абу аль-Гейт і глава міністерства іноземних справ Йорданії Абдель Аль- Хатіб, прибудуть до Ізраїлю в найближчі тижні. Міністр закордонних справ Єгипту підкреслив, що в даний час не варто тиснути на ізраїльський уряд с ціллю переконати його прийняти саудівську ініціативу врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Глава МЗС закликав арабські країни дочекатися стабілізації в ситуації в Ізраїлі.
«Майбутній саміт буде історичною подією для Близького Сходу», — прокоментувала через півтори години після зустрічі з президентом Єгипту Лівні. Не дивлячись на те, що Єгипет та Йорданія є поки що єдиними арабськими країнами, котрі встановили дипломатичні зв'язки з Ізраїлем де- факто, відносини з двома сусідами навряд чи можна назвати дружніми. Тому майбутній каїрський саміт є важливим з двох точок зору. З одного боку, на міжнародному рівні Ізраїль розпочинає діалог з 22 примхливими членами Ліги арабських держав, закладаючи основи для партнерства, що має фундаментальне значення для взаємного виживання. Саудівський план, який передбачає повне виведення ізраїльських військ з палестинських територій, анексованих у 1967 році, є примирливим жестом стосовно Ізраїльської держави, яка буде таким чином визнана своїми заклятими ворогами. З іншого боку, на внутрішньому фронті Лівні заручається довірою ізраїльтян, які переживають кризу.
На прес-конференції після переговорів у Каїрі, Лівні відзначила, що зустріч з міністрами закордонних справ Єгипту і Йорданії, які в даному випадку представлятимуть Лігу арабських держав, стане першою в історії. «Я вірю, що думка арабського світу, коли мова йде про ізраїльсько-палестинський конфлікт, є дуже важливою. ЛАД може підтримати процес, організація може відкрити для Ізраїлю нові політичні горизонти, а також допомогти палестинцям досягти подальшого прогресу, коли мова заходить про майбутні угоди між Ізраїлем і Палестинською автономією».
Мирна ініціатива є дійсно історичною можливістю, яка не повинна бути упущеною. Оскільки, якщо її не вдасться зреалізувати, то від цього втратять усі. Ізраїльтяни і палестинці повинні скористатися цією можливістю ще й тому, що близькосхідний регіон знаходиться у небезпеці. Зростання кількості гравців ускладнює ситуацію і загрожує розширенням конфлікту. Ці події й підштовхують арабів до зондування можливостей для реалізації всеосяжного врегулювання. Бо інакше увесь регіон може зіштовхнутись з катастрофою, яка не обмежуватиметься тільки однією країною.
Виглядає так, що обидві сторони намагаються віднайти легітимні цілі для перемирення. Військові дії і конфронтація не можуть принести успіху й безпеки ані арабам, ані ізраїльтянам. Єдиний шлях як для арабського світу, так і для ізраїльтян — досягти успіху і безпеки шляхом усестороннього мирного урегулювання для припинення арабо-ізраїльського конфлікту. Неминучою альтернативою цьому є зростання екстремізму, нетерпимості і руйнувань.
Але потрібно відзначити, що не всі в арабському світі підтримують саудівську мирну ініціативу. Так, лідер «Хізбалли» Хасан Насралла обвинуватив арабський світ у тому, що він підіграє Ізраїлю. Ізраїльська газета Yedioth Ahronoth наводить слова Насралли, що «Ізраїль «розтягнувся» перед вами. Варто було б дізнатися про його сильні й слабкі сторони. Але у той час, коли Ізраїль є настільки слабким, араби вирішили оновити арабську мирну ініціативу, щоб врятувати прем'єр-міністра Ехуда Ольмерта».
Під час свого перебування у Каїрі міністр іноземних справ Ізраїлю Ціпі Лівні дала обширне інтерв'ю провідній єгипетській газеті Al-Ahram. Вона, зокрема, наголосила: «Щодо мирного процесу з палестинцями, то всі ми бачимо одну мету, а саме: дві держави, котрі співіснують поруч. Щодо урядової політики по палестинсько-ізраїльському конфлікту, то ми домовляємось про цілі. Але іноді існують розбіжності з приводу того, як краще всього досягти цих цілей. Величезна кількість ізраїльтян поділяють це, можливо, лише за винятком тактичних відмінностей. Більшість ізраїльтян відчувають не лише потребу миру, але й необхідність досягнення компромісних рішень для того, щоб цей мир здобути. У цьому контексті я представляю бачення більшості, котре підтримує існування двох держав — однієї для євреїв і другої для палестинців. Але дорога до палестинської держави починається з відмови від тероризму, що є, а я в це вірю, не лише в інтересах Ізраїлю, а й і у інтересах палестинців».
Великим позитивом зустрічей в Каїрі керівника МЗС Ізраїлю є те, що попри розбіжності в інтересах і підходах з арабами, ізраїльтяни намагаються виробити нову парадигму співіснування з навколишнім арабським світом, котрий довгий час відкидав саму ідею можливості існування єврейської держави. Втім, мир — це чудово. Обидві сторони ніби прагнуть миру. Але він не приходить у результаті інтенсивних переговорів до того часу, поки війна не виснажує ворогів і вони не звикають до ідеї, що потрібно шукати шляхи співіснування. Нав'язування миру може привести до договору на папері, але не до реального миру. Ізраїльтяни вже неодноразово домовлялися з палестинцями (й не тільки з ними), але ці домовленості також неодноразово порушувала протилежна сторона. Як підкреслюють деякі ізраїльські експерти, одурювати себе даремними договорами означає піддати небезпеці майбутнє держави, народу і кожного громадянина зокрема.
На шляху до примирення арабів з Ізраїлем існує досить значна перешкода. Як вважає держсекретар США Кондолізза Райс: «Сирія продовжує залишатися головним спонсором тероризму, покриваючи ті елементи палестинської політичної еліти, які перешкоджають досягненню мирного рішення між двома державами, і тих, хто продовжує здійснювати насильство на палестинських територіях й намагається зробити це в Ізраїлі. Таким чином, з погляду близькосхідного світу, сирійці — реальна проблема для таких лідерів, як Махмуд Аббас, які хочуть узяти інший курс на досягнення згоди між двома державами».
Але, як заявила Ціпі Лівні в інтерв'ю Al-Ahram: «У 2000 році була спроба досягти угоди в Кемп-Девіді, та це, на жаль, призводило до вибуху насильства, але якби спроба ця вдалася, то палестинці могли б святкувати цього року сьому річницю проголошення своєї держави... Ми повинні прийняти ідею, що будь-яка угода повинна бути заснована на компромісі між всіма сторонами. Ми не можемо повернути колесо історії назад до часу перед заснуванням держави Ізраїль. Фактом є те, що ми в Ізраїлі бажаємо і з нетерпінням чекаємо того дня, коли постане палестинська держава, але згідно з параметрами, які засновані на загальних цінностях і на відмові від насильства».
Втім, не виключено, що, висуваючи мирну ініціативу, арабський світ намагається використати ідеологічний досвід колишнього Радянського Союзу, який час від часу висував абсурдні мирні ініціативи, котрі, наперед зрозуміло, неможливо було реалізувати. Але потім СРСР мав можливість обвинувачувати США та їхніх союзників у тому, що вони відкидають шанси мирної розрядки. Недаремно в ті часи на Заході був поширений анекдот, в основі якого лежала гра слів — Радянський Союз бореться за «peace» чи за «world»? Можливо, що арабський світ, висуваючи мирну ініціативу, також прагне, аби його опонент відмовився, щоб потім обвинувачувати Ізраїль у небажанні досягти миру на Близькому Сході? Чи не саме тому віце-прем'єр Ізраїлю Шимон Перес зазначив, що «саудівська ініціатива нагадує мелодію без оркестру, який міг би її виконати».
