Всупереч поширеній думці, Україна має багато спільного з європейськими державами — принаймні у тому, що стосується економічних проблем. І хоча вирішує ці проблеми кожна країна самотужки, запозичення досвіду інших у цьому питанні могло б стати майбутньому українському президентові у пригоді.
Із країн Європейського Союзу за ступенем ураження економіки найближчою до України є королівство Іспанія, хоча і з певними особливостями. По-перше, іспанська криза почалася навесні 2008 року як національне явище. По-друге, іспанський уряд не визнавав її прояви як загрозу власній економіці та схаменувся тільки тоді, коли про кризу заговорив увесь світ. По-третє, через перші два фактори Іспанія є країною, якій Європейський Союз прогнозує вихід із кризи останньою з двадцяти семи (хоча, принаймні, не пропонує принизливої процедури втручання у стратегію національних антикризових заходів, як у випадку з Ірландією та Грецією).
Утім, хід хвороби має багато спільних з Україною рис. Як і в Україні, криза прийшла тоді, коли економіка країни стрімко зростала. В Іспанії рівень зростання кількості робочих місць у період з 2004 по 2008 рік був найвищим у Євросоюзі. Перш за все, причиною тому було будівництво нерухомості, яке привертало чисельні іноземні інвестиції. (В Україні, тим часом, у 2007 році рівень іноземних інвестицій був вищим, ніж в Угорщині, яка вже тоді користувалася перевагами перебування у євро клубі).
Як і в Україні, рівень довіри до керівників Іспанії стрімко впав. Наразі 78% іспанців, за соціологічними опросами, мають низьку довіру до прем’єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро. Що до рейтингу Президента Ющенка серед населення, то він був відображений голосами виборців 17 січня.
Панові Сапатеро пощастило: у нього ще є шанс покращити свою репутацію до виборів 2012 року. Втім, задача в нього подвійна: він має не тільки терміново вжити дієвих антикризових заходів, але й гідно провести період піврічного головування Іспанії в Європейському Союзі. Іспанський лідер поєднав ці завдання в одне, зробивши пріоритети іспанського національного розвитку пріоритетами його європейського президентства. Зокрема, він справедливо визначив спільні цілі європейських держав: вихід із фінансової кризи, боротьба з безробіттям та захист прав громадян. А напередодні Нового року оголосив конкретні кроки національної антикризової стратегії.
Характерною рисою іспанських антикризових заходів є те, що вони поки що обходяться без кредитів МВФ — при тому, що дефіцит бюджету Іспанії становить близько 11% ВВП. Іншою важливою ознакою є вчасно затверджений бюджет на 2010 рік, відповідно до якого зазначені заходи «кладуть» на конкретні розрахунки.
Отже, якою є нова антикризова стратегія Іспанії? Сутність її можна охарактеризувати так: інвестиції, підтримка громадян та заощадження. На перший погляд, здається, що останній елемент погано поєднується із двома попередніми. Втім, саме інвестиції мають на меті призвести до заощаджень у середньостроковій перспективі, а держава тим часом підтримає уражену кризою частину населення субсидіями та новими можливостями.
ІНВЕСТИЦІЇ
Пан Сапатеро неодноразово підкреслював, що у 2010 році фінансування жодного проекту в галузі досліджень, розвитку та технологічних інновацій не буде скорочене через кризу. Зокрема, його особливо цікавлять досягнення у сфері альтернативних джерел енергії та енергозбереження. Але витрати на цьому не закінчуються. Іспанський уряд надає громадянам субсидії для оздоблення осель теплоізолюючими склопакетами та для придбання електричних автомобілів. Таким чином, під прицілом відразу кілька зайців: мова йде не тільки про заощадження палива, але й про охорону навколишнього середовища та боротьбу зі зміною клімату, вже не говорячи про безпеку енергетичних ресурсів. Піклування лідера Соціалістичної робочої партії Іспанії про екологію навіть знайшли відображення у Законі про сталий розвиток економіки, одному з ключових законодавчих документів антикризової стратегії. Пріоритетом у ньому зазначається розвиток секторів економіки, які є дотичними до боротьби зі зміною клімату.
ПІДТРИМКА ГРОМАДЯН
Іспанський уряд не зважає на бюджетний дефіцит та щедро виділяє кошти на підтримку фізичних осіб та підприємств. Так, Сапатеро планує підвищити мінімальні зарплати і пенсії. Громадяни віком від 25 до 40 років, які зазнали скорочення, мають право безкоштовно вступити до вищого навчального закладу з метою використання несприятливого для працевлаштування часу для отримання ступеню магістра. Більш того, держава стимулює працедавців брати молодь на роботу на постійній основі. Проблема тимчасової зайнятості, поширена в Іспанії та інших країнах Євросоюзу, ставить велику частину населення під загрозу опинитися без роботи, коли дія короткострокового контракту спливає. Уряд намагається вирішити цю проблему шляхом збільшення погодинної платні за тимчасову роботу в порівнянні з оплатою роботи на постійній основі. Іще одним заходом, який, втім, не підтримує опозиція, є зменшення розмірів соціальних виплат, які підприємство зобов’язується виплатити працівнику в разі звільнення. Таким чином, підприємства могли б створити вакантні місця та покращити власну продуктивність за рахунок нових кваліфікованих кадрів. Іще однією мірою, направленою на створення робочих місць, є виділення коштів місцевим адміністраціям для створення кон’юнктурних вакансій.
Окрім цього, уряд хоче спростити бюрократичні процедури для бізнесу та сприяти конкурентному середовищу. Зокрема, запланованою є лібералізація у сфері послуг, яка має назву Закон «Омнібус» та змінює 46 чинних законів. Так, тепер підприємства матимуть набагато менше обмежень у наданні послуг (наприклад, газетні кіоски зможуть продавати тютюнові вироби), що збільшить їхню конкурентоспроможність та, як сподівається уряд, пожвавить внутрішньоекономічні процеси.
ЗАОЩАДЖЕННЯ
Що стосується усіх інших сфер державного функціонування, то антикризова програма за наполяганням опозиції передбачає план жорсткої економії на державному рівні. Деталі плану поки що не розголошуються публічно, але, ймовірно, відображають проект «оздоровлення» національної економіки, який активно лобіює опозиційна Народна партія. Перш за все, план стосуватиметься ліквідації непотрібних державних органів та скорочення витрат державної адміністрації, але так само адресується іспанським автономним спільнотам, які відповідають за місцеві публічні витрати.
Чи зможе така політика принести бажані плоди, покаже недалеке майбутнє: Сапатеро прогнозує повільний вихід із кризи вже у 2010 році. Беззаперечним є той факт, що для певної групи іспанських громадян криза надає істотні переваги та, можливо, призведе до вирішення давніх проблем, як, наприклад, працевлаштування молоді. Спроба скористатися суворими негативними обставинами на користь держави — як-от зниження рівня забруднення повітря за рахунок альтернативної енергії — є сміливою та інноваційною і, зрештою, подає добрий приклад. Іще одна позитивна риса іспанського антикризового урядування — інвестиції у якість реформ, а не у швидкість їхньої реалізації.
Те, в чому іспанський уряд безумовно перевершує український — це наявність цілісної антикризової стратегії та конкретних пропозицій, зрозумілих для пересічних громадян. Сподіваймося, що подібна стратегія для України так само стане реальністю.
