Днями міністри закордонних справ п’яти країн-членів Європейського Союзу надрукували у газеті The New York Times статтю під назвою «Сповзання України», яка написана до п’ятої річниці початку переговорів Брюсселя і Києва щодо Угоди про асоціацію. Пропонуємо читачам переклад цієї статті, а також думку українського і польського експертів, що означає поява такого листа. Адже нечасто у дипломатичній практиці міністри, у цьому разі їх п’ятеро, пишуть лист на адресу іншої країни.
Сповзання України
У цей день п’ять років тому почалися переговори між Європейським Союзом та Україною про підготовку засадничо-новаторської Угоди про асоціацію, яка мала на меті прискорення політичної та економічної інтеграції України до ЄС. Ми вже святкували би підписання та ратифікацію цієї Угоди, а Україна просувалася б уперед до ще тіснішої інтеграції з ЄС. Замість цього перед нами відкривається новий етап, який виглядає занадто довгим і складним.
У березні 2007 року великі надії покладалися на стабільний демократичний розвиток України. Тоді країна вважалася світочем демократії на тлі інших країн колишнього Радянського Союзу, й вона могла пишатися проведенням чесних та прозорих виборів, на відміну від інших країн регіону. Завдяки цьому Європейський Союз зміг запропонувати Україні тісніше співробітництво та відкрити шлях «Східному партнерству» — амбітній ініціативі, покликаній зміцнити політичне зближення й економічну інтеграцію до ЄС його шести східноєвропейським країнам-партнерам.
Проте зараз ми опинились у тупиковому становищі щодо процесу асоціації. В той час, коли переговори про укладення Угоди про асоціацію було успішно завершено в грудні 2011 року, подальший прогрес, а — підписання й ратифікація, насправді блокується діями української сторони. Причина проста — розвиток подій в Україні впродовж останніх двох років змушує нас поставити під сумнів наміри Києва щодо дотримання фундаментальних цінностей, які є основою Угоди й наших відносин у широкому контексті.
Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року, виборах, які визнано такими, що відповідали міжнародним стандартам, Україна схвалила амбітну програму реформ, націлену перш за все на посилення економічного розвитку, пом’якшення наслідків фінансової кризи та підготовку країни до більш глибокого та тісного зближення з ЄС. З нашого боку ми могли тільки підтримати таку відданість реформам. Ми палко вітали європейський вибір України.
Незважаючи на це, ми не можемо приховати зростаючу занепокоєність щодо стану демократії в Україні. Незалежні засоби масової інформації й організації громадянського суспільства повідомляють про тиск із боку влади. Наприкінці 2010 року карні справи були розпочаті проти деяких провідних представників опозиції. А через рік колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко була засуджена на сім років позбавлення волі й оштрафована на суму приблизно 140 мільйонів євро за начебто зловживання посадовим становищем у результаті судового розгляду, який як в Україні, так і за її межами було піддано критиці за недотримання міжнародних стандартів. Крім того, такі звинувачення були висунуті проти десятка інших опозиційних політиків. 27 лютого колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко був засуджений до чотирьох років позбавлення волі по завершенню ще одного судового процесу, який також викликав розчарування.
Вищезгадані судові процеси несуть відбиток політичної заангажованості й вибіркового правосуддя. На думку незалежних експертів, процеси відбулися всупереч принципам верховенства права та порушують права підсудних.
Згадані процеси є несумісними з європейським вибором України. Демократія, права людини та верховенство права — це базові цінності Угоди про асоціацію, й Україна вже взяла на себе зобов’язання щодо їх дотримання в рамках співпраці з ОБСЄ, Радою Європи та ЄС. Таким чином, буде справедливо сказати, що Угоду про асоціацію було «ув’язнено», а ключ знаходиться в руках керівництва країни.
У жовтні 2012 року українці обиратимуть новий парламент. Ці вибори стануть лакмусовим тестом для демократії. В цей день увагу міжнародного товариства буде прикуто до України з надією та очікуваннями, що країна не зрадить своїй традиції проводити прозорі та чесні вибори. Поняття прозорих та чесних виборів, без сумніву, передбачає повноправну участь опозиції. Перш за все ми хочемо підкреслити, що обов’язком влади є забезпечення участі у виборах на рівних умовах усіх політичних партій, включаючи опозицію та її лідерів. Ми закликаємо Україну запросити заздалегідь спостерігачів від БДІПЛ (Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ) для підготовки підѓрунтя для представницької делегації міжнародних спостерігачів.
Ми вважаємо себе союзниками України. Ми віримо в українських громадян і в демократичний та економічний потенціал України. Ми знаємо, що шлях реформ, обраний Україною, буде тривалим і вимагатиме великих зусиль. Але ми переконані, що тісніші політичні й економічні зв’язки між ЄС та Україною, а також особисті контакти громадян будуть надзвичайно корисними для обох партнерів. Двадцять років незалежності та суверенітету остаточно змінили менталітет українського народу. Українці є європейцями, й вони поділяють європейські цінності. Наша мета — ще більше залучити України до європейської сім’ї, що передбачається підписанням та ратифікацією Угоди про асоціацію. Сьогодні ми звертаємося до української влади із закликом проявити політичну мужність та мудрість для досягнення цієї мети.
Карл БІЛДТ, Вільям ХЕЙГ, Карл ШВАРЦЕНБЕРГЕР, Радослав СІКОРСКІ та Гідо ВЕСТЕРВЕЛЛЕ — міністри закордонних справ Швеції, Британії, Чеської Ресчпубліки, Польщі та Німеччини.
ДУМКИ ЕКСПЕРТIВ
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:
— Мені здається, що це останній серйозний сигнал нашій владі, в якому чітко й дуже ясно сказано: якщо ситуація у внутрішній політиці України не зміниться, якщо буде продовжено той самий курс, то для цієї влади питання про підписання угоди та про її ратифікацію буде закрито. На мою думку, це не означає, що йдеться про Україну як таку, а йдеться саме про теперішню владу, з якою Європейський Союз не захоче більше говорити про підписання і ратифікацію угоди. При цьому я переконаний, що ще цього місяця відбудеться парафування угоди, щоб зафіксувати конечність процесу з її узгодження. Але наступні кроки буде відкладено і, скоріше за все, щось у цьому плані прийматиметься лише після виборів і в тому разі, якщо вони будуть проведені чесно і якщо у них братимуть участь усі без винятку опозиційні діячі Отже, це останній сигнал, який можна було собі уявити. Але це — не приреченість у контексті зачинення дверей перед Україною. Подібна ситуація була колись у Словаччині, коли один політик (Мечіар. — «День») проводив у політику таку лінію, яка йшла всупереч європейським стандартам і нормам. Але після того, як він програв на виборах ,Словаччина повернулась на євроінтеграційний шлях і дуже швидко подолала всі перешкоди, які перед нею були. Я схильний оцінювати цього листа як спрямованого не проти України, а проти представників теперішньої влади. Чи вважається це втручанням у внутрішні справи України? Ні, тут не йдеться про втручання, а про те, що нам ще раз говорять про правила, які прийнятні для того, щоб набути перспективи, а потім — членства в Європейському Союзі. Тут не йдеться про якесь втручання. Бо, власне, ми ж задекларували свій намір у майбутньому стати членами Європейського Союзу. І для того, щоб це реалізувати, треба відповідати певним критеріям. Якщо такої відповідності не буде, тоді не можна говорити про наше майбутнє членство в ЄС. Тобто це не є якийсь ультиматум чи якесь втручання. Просто констатація того факту, якщо ви будете іншими, тобто не такими, як ми, тоді ми не зможемо вас долучити до своєї сім’ї. Якщо ж ви будете такими, як ми, тоді дорога перед вами відкрита. Таке моє прочитання цього листа.
Павло КОВАЛЬ, голова делегації Європейського парламенту в Комітеті парламентської співпраці «ЄС-Україна», екс-віце-міністр закордонних справ Польщі:
— Справді, рідко трапляється, що лист із підписами кількох міністрів направляють одній країні. Але при цьому треба підкреслити, що в даному випадку цей лист підписали міністри, які останніми роками були справжніми друзями України. І тому так треба і сприймати, що це лист друзів України. Я думаю, що наразі всі стомилися висловлювати стурбованість, нагадуючи владі України про ситуацію з Луценком і Тимошенко. Всі вже концентруватимуть увагу на виборах. Але незалежно від цього, напевно, повертатимуться до цього питання, зокрема, Європейський парламент. Я думаю, що було багато розмов про демократію в Україні, наскільки ці прокурорські розслідування мають підставу в юридичному плані і демократії в країні. Відповіді української сторони завжди були такі: так, це все відповідає демократичним принципам. Тому всі зараз дивитимуться на вибори як на найважливіший прояв демократії. І парламентські вибори в Україні 28 жовтня будуть лакмусовим папірцем дотримання демократії в Україні. Чи чують про цю стурбованість міністрів представники української влади, з якими ви спілкувалися днями в Києві. Так, в Україні розуміють, що ситуація стала набагато складнішою, ніж приблизно рік тому. Чи можна чекати якихось змін. Ви знаєте, всі зміни, особливо в Україні, починаються з виборів, як це було з помаранчевою революцією. Тому я думаю, що ці вибори також сприятимуть змінам.
