Тривалий економічний прогрес досягається головним чином завдяки винаходу та поширенню вдосконалених технологій. Наукова революція відбулася завдяки друкарському верстату, промислова революція — паровому двигуну. Нинішня ера глобалізації виникла паралельно з поширенням комп'ютерів та інтернету. Отже, коли ми шукаємо рішення деяких із найскладніших проблем у світі, вони також, хоча б частково, можуть бути знайдені у запровадженні нових технологій, які можуть розв'язати старі проблеми, що здаються нерозв'язними.
Візьмемо бідність в Африці. Їй уже дали всі мислимі пояснення, що, як правило, вказують на те, що саме африканці роблять не так. Але всього одного відвідування африканських сіл достатньо, щоб усвідомити, що ці проблеми більше пов'язані з боротьбою за існування у важких фізичних умовах, ніж із якимись особливими проблемами, унікальними для африканських народів.
Африканські фермери отримують приблизно третину або менше врожаю з гектара орної землі порівняно зі своїми колегами в іншому світі, що призводить до масового голоду, що посилюється важким тягарем хвороб. Унікальну в своєму роді загрозу несе малярія, головним чином через африканський різновид москітів, які є особливо активними переносниками хвороби. Інші паразитарні тропічні захворювання також надзвичайно обтяжливі для Африки. Додайте сюди реальні труднощі через розбиті дороги та брак легковиків і вантажівок — і економічна ізоляція забезпечена. Проблеми з виживанням, таким чином, просто величезні.
Тим часом практичні рішення у нас під рукою, бо прості й малозатратні технології можуть розв'язувати конкретні проблеми. Низьку врожайність ферм можна підвищити вдосконаленими сортами сім'я, спеціально адаптованими до африканських умов, з одночасним використанням технологій для відновлення грунту й водокористування.
Малярію можна стримувати шляхом використання недавно винайдених москітних сіток тривалого користування та нового покоління ефективних лікарських препаратів. Можна стримати й інші тропічні хвороби, а прикладні технології постачання чистої питної води можуть різко скоротити кількість захворювань. Мобільні телефони, місцевий бездротовий інтернет і прокладання додаткових доріг із твердим покриттям могли б істотно допомогти прорвати блокаду економічної ізоляції африканських сіл.
Країни-донори невпинно умовляють африканців змінити свою політику в сфері торгівлі, реформувати урядові інститути, методи держуправління тощо. Деякі з таких змін дійсно важливі, однак роль багатих країн набула однобокого характеру, коли в поле зору потрапляє все, крім фінансування та впровадження прикладних технологій для розв'язання реальних проблем.
Проблеми розвитку в Африці — всього лише один із прикладів того, як тяжкі проблеми суспільства можуть вирішуватися розробкою та поширенням вдосконалених технологій. Це буде справедливо й стосовно того, як весь світ справляється з викликаними людською діяльністю кліматичними змінами — ще однією з глобальних проблем, яку, здається, розв'язати не можна.
Уже зараз багаті країни змінюють світовий клімат, щорічно викидаючи в атмосферу мільярди тонн вуглекислого газу внаслідок використання вугілля, нафти та природного газу. У наступні роки Китай та Індія також зроблять вагомий внесок у збільшення викидів вуглекислоти в атмосферу. Проте жодна країна, багата вона чи бідна, не бажає скорочувати споживання енергоносіїв, боючись, що це означало б поставити під загрозу робочі місця, прибутки та економічне зростання.
Ключову роль у розв'язанні цієї проблеми зіграють нові технології. Сучасні «гібридні» автомобілі, що споживають разом бензин і енергію акумуляторів, можуть майже вдвічі підвищити ефективність палива, скоротивши при цьому викиди вуглекислого газу наполовину. Серед інших досягнень, інженери розробили способи уловлювання вуглекислоти, яка виділяється при спаленні вугілля на електростанціях, і безпечного її зберігання під землею. Ця нова технологія, що отримала назву «уловлювання та ізоляція вуглеводу», може на 80% скоротити викиди вуглекислого газу при виробленні електрики. За попередніми оцінками, витрати на неї відносно невеликі.
Або ж візьмемо виснаження океанських місць рибного промислу внаслідок надмірного вилову риби. Світовий попит на споживання риби зростає, і разом із ним розширюється й світовий рибний промисел, ставлячи деякі види на межу зникнення. Більш довершена аквакультура, коли рибу вирощують у штучних ставках і резервуарах, усе ще далека від того, щоб назвати її ідеальною технологією, хоча при цьому вона надзвичайно перспективна.
Під час нещодавнього візиту в Африку один із високопоставлених вчених у галузі сільського господарства заявив, що в сучасному світі вчений став ближче ніж будь-коли до фермера, але далі ніж будь-коли від політиків. Політики не розуміють науку і при вирішенні важливих питань рідко звертаються за порадами до вчених та інженерів. Усе розглядається крізь призму політики та голосів виборців, а не як проблеми технічного характеру, що потребують технологічних же рішень, унаслідок чого бідність у Африці й ув'язується так часто з корупцією, а не з екологічними проблемами.
Легко відкинути думку, що технології можуть врятувати становище. Зрештою, для технологічних досягнень також потрібне грамотне керівництво, ринкові сили, ефективні університети і так далі. Політика все одно продовжить грати свою роль.
Проте настав час усвідомити, що правлячі сили погано підготовлені до розуміння складних технологічних проблем і можливостей, що стоять перед світовою спільнотою, й що потрібні нові шляхи, щоб забезпечити належну увагу до науки та технологій, необхідну для рішення широкого спектра все більш нагальних глобальних проблем. Настав такий час, коли кожна велика міжнародна організація та уряд кожної країни мають взяти на себе відповідальність за науково-технічні досягнення, які їм знадобляться у XXI столітті.
Джеффрі САКС — професор економіки та директор інституту Землі при Колумбійському університеті.
