Драматичне протистояння демократичної адміністрації президента США Барака Обами і його однопартійців у Сенаті з республіканською більшістю в Палаті представників із питання про підвищення порога держборгу країни сягнуло, як відомо, своєї кульмінації 1 і 2 серпня і завершилося політичним компромісом у вигляді закону, який дозволив Президентові підняти поріг держборгу приблизно на 2,4 трлн. доларів при паралельному скороченні державних витрат приблизно на таку ж суму упродовж декількох років.
З 4 по 10 серпня торги на нью-йоркській фондовій біржі завершувалися рекордними обвалами всіх основних індексів у діапазоні 4—5%. 6 серпня рейтингове агентство Standard & Poor’s (S&P) додало гасу у вогонь, вперше в історії понизивши суверенний кредитний рейтинг США по казначейських боргових зобов’язаннях, що і привело біржі у стан, близький до паніки.
Така основна фактологічна і хронологічна канва подій, які, звичайно ж, вимагають осмислення і спроби розібратися, що саме сталося і чому.
Стрибки біржових індексів, безумовно, показали цікаву динаміку. Це динаміка розростання ерозії довіри з боку бізнес-співтовариства політичному курсу Обами. Це сигнал про зниження ступеня привабливості інвестиційного клімату в країні. Сигнал про те, що методи і принципи економічної політики демократів перестають визнаватися підприємцями як правильні, розумні або навіть просто прийнятні. Численні дослідження громадської думки зі всією очевидністю підтверджують дану тезу: 73% опитаних американців вважають, що США знаходяться на хибній дорозі, 47% чекають подальшого погіршення економічної ситуації, 49% вважають, що Обаму не слід переобирати на другий термін. Найважливіший індикативний індекс споживчої упевненості в країні у серпні знизився до 55%, що порівнювано з рівнем найгострішої кризи 1980 року, при цьому рейтинг популярності самого Обами становить вже менше 40% (своєрідний антирекорд).
Тепер, власне, про зниження рейтингу агентством S&P. Тут є сенс виділити два основні аспекти. Перший — професійний. Залишаючись у межах здорового глузду і реалізму, слід визнати, що рейтингування ступеня платоспроможності держави, чия національна валюта є також і основною світовою резервною валютою, завжди мали досить умовний характер. Адже держава-емітент валюти, що є основним платіжним засобом практично за всі товари у світі й одночасно — головним (разом із золотом) засобом формування золотовалютних резервів суверенних держав і зберігання заощаджень у більшості країн світу, завжди матиме в своєму розпорядженні можливість платити по своїх боргових зобов’язаннях. І доки зберігається такий унікальний статус долара, зберігаються і настільки ж унікальні можливості для США розраховуватися по своїх фінансових зобов’язаннях. Тому спроби агентств маніпулювати суверенним рейтингом США носять швидше характер деяких закодованих послань і не повинні сприйматися дуже буквально тими, хто не хоче бути обдуреним.
Можна скільки завгодно резонерствувати на тему «закінчення ери американського глобалізму» і тому подібних приємних для лівих матерій, проте факти уперто свідчать про прямо протилежне. З точністю до навпаки і всупереч наукоподібним прогнозам інвестори саме на тлі фінансових потрясінь, економічної нестабільності, стрибків біржових індексів і зниження суверенного кредитного рейтингу США шукають і знаходять притулок для своїх грошей саме в держоблігаціях США, які, як і раніше, продовжують розглядати як найбільш надійний засіб збереження капіталів. Так, 10 серпня 10-річні держоблігації США продавалися по рекордно низькій ставці 2,14%, цих цінних паперів казначейства було продано на 24 млрд. доларів, і попит на них перевищив пропозицію приблизно втричі. За день до цього, 9 серпня, трирічні держоблігації США на 32 млрд. доларів були продані по ще нижчих ставках.
Другий аспект питання — політичний. І ось якраз за цими параметрами рішення S&P дає рясну поживу для роздумів. Сенс того, що відбувається, неможливо зрозуміти, оперуючи параметрами виключно економічного порядку. Ключовою обставиною є в даному випадку чинники саме політичні, і найважливіший з них — президентська кампанія 2012 р., що фактично почалася в США. Вона обіцяє стати вельми неординарною. У центрі її вже зараз явно позначені проблеми серйозної зміни соціально-економічних і внутрішньополітичних пріоритетів, корегування зовнішньої політики США, переорієнтації зусиль і ресурсів країни з вирішення глобальних світових проблем на розв’язання, перш за все, проблем американських. Чого варті лише вимоги ультраконсерваторів прийняти поправку до конституції про бездефіцитний бюджет і, можливо, про повернення в тій або іншій формі до золотого стандарту долара. Подібні вимоги далеко виходять за межі не лише соціально-політичних і економічних реалій самих США, але і можливостей сучасної глобальної світової економіки, проте виглядають вельми привабливо з точки зору тих американців, які украй невдоволені економічною політикою демократів і тому будуть готові проголосувати за кандидатів від республіканської партії. Тому будь-яка серйозна ініціатива із співтовариства бізнесу не може бути прийнята без огляду на цю обставину.
S&P хоча і називається міжнародним рейтинговим агентством, являє собою складовий компонент, перш за все, американського підприємницького співтовариства. Це дочірня компанія найбільшого і широко диверсифікованого концерну McGraw-Hill Corp., до складу якого входить також впливовий рупор значного капіталу — журнал Business Week. Керівництво McGraw-Hill відзначилося тісними контактами з політичним істеблішментом правого крила республіканської партії. Намагаючись пояснити мотиви ухвалення рішення про зниження рейтингу, виконавчий директор S&P Джон Чеймберс і керівник відділу рейтингів державних боргових зобов’язань S&P Девід Бієрс і не збиралися приховувати, що основні причини рішення викликані політичними резонами: дуже гострою політичною боротьбою з приводу підняття порога держборгу і скорочення держвитрат, непередбачуваністю підсумків виборів в 2012 р., що, на їхню думку, і призвело до зниження двох із п’яти індикативних показників формування суверенного рейтингу.
Подібна аргументація виглядає, на перший погляд, просто вражаюче безглуздою. Важко серйозно передбачити, що керівники і аналітики S&P не здогадуються про те, що запекла боротьба двох провідних партій США завжди була і залишається серцевиною американської політичної системи, і тому спроба інтерпретувати її як деякий деструктивний чинник виглядає, щонайменше, безпорадною. Що ж до непередбачуваності виборів, то якраз саме неможливість заздалегідь запрограмувати і зумовити їх підсумки, і є однією з найважливіших гарантій демократії і свободи підприємництва. Про це S&P також, безумовно, добре відомо. У чому ж тоді сенс побоювань агентства? Він очевидний: не виключено, що Обама буде переобраний на другий термін. Саме це і підштовхнуло частину республіканського консервативного істеблішменту використовувати ресурс S&P, аби завдати чинному президентові настільки чутливого політичного удару вже на ранньому етапі кампанії. Ця мета була повною мірою реалізована, оскільки більшість американців розцінила зниження рейтингу США як національне приниження, викликане саме політикою президента.
Показово, що з різкою критикою рішення агентства як непрофесійного і політично заангажованого, окрім самого Обами, виступили міністр фінансів Тімоті Гайтнер, глава Національної економічної ради США Джин Сперлінг, лауреат Нобелівської премії з економіки і постійний автор колонки в рупорі ліберального крила демократичної партії газети «Нью-Йорк таймс» Пол Кругман, який назвав дії S&P «безпідставними і обурливими», скандально відомий своїми епатажно-провокаційними фільмами режисер Майкл Мур, який назвав керівників агентства «злочинцями» і навіть запропонував їх заарештувати. Комісія з цінних паперів і бірж США почала розслідування проти S&P за підозрою у торгівлі інсайдерською інформацією. У відповідь S&P знизило рейтинг державних іпотечних корпорацій Fannie Mae і Freddie Mac. З республіканського ж табору ми доки не почули критики на адресу агентства, а лише — звинувачення на адресу Обами в тому, що саме його політика призвела до такого результату.
Демократи, втім, знайшли «адекватну протидію» рішенню S&P: 16 серпня ще одне найбільше рейтингове агентство Fitch, афільоване з продемократично налаштованими великими фінансовими інститутами США (інвестиційний банк Lazard Freres & Co) і деякими транснаціональними європейськими банками, ще раз підтвердило найвищі суверенні рейтинги США за всіма основними параметрами.
Зі вступом у боротьбу за Білий дім правого республіканця, губернатора штату Техас Ріка Перрі не слід сумніватися в тому, що політичне протиборство під час виборчої кампанії 2012 р. почне набувати контурів своєрідного «хрестового походу», і ми побачимо ще немало інтригуючих сюжетів.
