Мабуть, недаремно після програшу в першому турі опозиціонер Траян Басеску обрав собі символом помаранчевий колір. Спостерігачі були здивовані, коли на вулицях Бухареста після голосування 28 листопада почали з’являтися помаранчеві хусточки та прапорці. Ефект дежа вю посилювався обвинуваченнями влади та її кандидата — колишнього прем’єр-міністра Адріана Настасе — у фальсифікації голосування. І справді, як з’ясувалося після проведення першого туру виборів, під час голосування сталися серйозні збої у комп’ютерах статистичного управління, які визнала навіть сама ЦВК. Опозиція заявила, що таким чином влада вкрала у Басеску, як мінімум, 160 тисяч голосів, або 2,5%. Крім того, за твердженнями опозиції, прибічники провладного кандидата перевозилися автобусами й голосували по кілька разів на різних виборчих дільницях. Але скарга від опозиції румунським Верховним судом була відхилена. А спостерігачі від Європейського Союзу визнали проведення першого туру голосування таким, що відповідає демократичним стандартам.
Проте уже через два тижні кандидат від опозиційного альянсу «Справедливість та правда» Національної ліберальної партії та Демократичної партії (останню Басеску й очолює) несподівано для багатьох став переможцем. У своїй перемозі румунська опозиція була переконана. Хоча проведені двома різними організаціями (Центром міської та регіональної соціології та Insomar/Metro Media) екзит-поли дали попередній результат — близько 50% кожному з кандидатів. Уже у вечір голосування опозиція вийшла на вулиці румунської столиці, заблокувавши центральну Університетську площу міста. Сам кандидат у президенти був у помаранчевому піджаку, а на помаранчевих знаменах були написані літери Д та А (абревіатура альянсу), які дуже нагадували українське ТАК. Учасники акції були серйозно налаштовані блокувати адміністративні будівлі та не залишати вулиці у разі невизнання їхнього кандидата переможцем. «Якщо Басеску програє, у нас буде друга Україна», — заявив в інтерв’ю одному з телеканалів учасник демонстрації. До речі, багато ЗМІ справді називали Басеску «румунським Ющенком».
Соромитися й недооцінювати вплив України на політичні події в сусідній Румунії не варто. Ми і справді, можна сказати, достойно увійшли до світового інформаційного простору. Про українську революцію йшлося, без перебільшення, в усіх теленовинах Європи та США, на сторінках усіх газет, навіть тих, що безкоштовно поширюються, наприклад, у віденському метро й зазвичай друкують переважно рекламну інформацію. Помаранчевий розрахунок виявився вірним. Жорстка реакція Європейського Союзу на події в Україні, схоже, вплинула й на поведінку румунської влади, головне обвинувачення якої з боку того ж ЄС — це корумпованість. А помаранчевий колір нагадав владі про можливий український сценарій розвитку подій.
Саме з нею — цієї корумпованістю, й пообіцяв боротися Басеску. Факт досить важливий. Корумпованість, недостатній розвиток демократії та неспроможність забезпечити свободу слова ставляться Румунії у вину і є серйозною перешкодою на її омріяному шляху до ЄС. І хоча дата цього вступу є вже майже визначеною — січень 2007 року — брюссельські чиновники залишили за собою право відсунути її ще на рік у разі невиконання Румунією всіх необхідних норм.
На відміну від України, тут не йшлося про необхідність вибору між «східним» чи «західним» векторами. У Румунії все однозначно — ніхто з політичної еліти країни не бачить її майбутнього поза кордонами ЄС. Протистояння на виборах полягало в іншому — хто з двох кандидатів швидше та більш гарантовано приведе Румунію до членства у ЄС. Образно кажучи, 18 мільйонів румунського електорату обирали між «прозахідним кандидатом» і «ще більш прозахідним».
ЦВК оголосила переможцем саме кандидата від опозиції: Басеску набрав 51,3% голосів, а Настасе — 48,7%. Прем’єр-міністр, що програв, повівся достойно. Він зателефонував Басеску та привітав його з перемогою. Програвати треба вміти. Але спостерігачі відзначають — попереду в Румунії тривалий період політичної нестабільності. Справа в тому, що паралельно із першим туром голосування у країні проводилися й парламентські вибори, на яких переміг провладний блок Соціал-демократичної партії А. Настасе (колишня Комуністична партія) та Румунської гуманістичної партії. Він отримав 57 місць у Сенаті та 132 у Палаті депутатів, тоді як опозиційний блок Басеску матиме лише 49 сенаторів та 112 депутатів. Інші великі партії, що пройшли до двопалатного парламенту — це партія «Велика Румунія» (націоналісти) та Демократичний альянс угорців. Природно, що блок партій- переможців у парламенті буде шукати коаліції з іншими політичними силами. Особливо небезпечним для Басеску є союз його конкурентів із угорською партією (нагадаємо, що в Румунії живе близько п’яти мільйонів угорців). Щоправда, за румунською конституцією, президент країни все одно має право висунути кандидатуру прем’єр-міністра, який затверджується парламентом. Тож насправді політична боротьба за владу в Румунії ще не скінчилася, а лише перемістилася у парламентські стіни.
Що собою являє сам Троян Басеску? Як він ставиться до розвитку відносин із Україною? Наступні п’ять років ми матимемо справу з президентом, якого іноді називають «морським вовком». Йому 53 роки, у 1976 році він закінчив мореплавний інститут, факультет навігації, та 11 років служив на флоті. Був членом Комуністичної партії. У політику Басеску прийшов у 1989 році, у рік повалення Чаушеску. Він став одним із лідерів Демократичної партії, а згодом і очолив її. У 1990 році Басеску був призначений на посаду державного інспектора торговельного флоту, а потім став міністром транспорту. Ця посада «принесла» йому скандальну сторінку в біографію. Трояна Басеску й досі звинувачують у незаконній приватизації румунського торговельного флоту, збитки від якої становили від 150 до 300 мільйонів доларів. Пізніше, у 2000 та 2004 роках, він двічі обирався мером Бухареста.
Балотуючись на посаду президента, Басеску заявив, що хоче бути президентом усіх румунів, і не лише тих, що живуть у самій Румунії, але й за її межами. Перш за все малися на увазі мешканці сусідньої Молдови, багато з яких вже мають румунські паспорти. Вони і справді виявили неабияку активність у день голосування, щоправда, віддавши перевагу прем’єр-міністру Настасе. Нагадаємо, що один із варіантів неминучого пошуку в парламенті союзників — це націоналістична партія «Велика Румунія». Що є для України не найприємнішим розвитком подій.
Басеску заявив, що насамперед він хотів би «прояснити і створити атмосферу довіри між Бухарестом та адміністраціями у Вашингтоні, Лондоні для розбудови привілейованих стосункiв трьох сторін», оскільки вважає Румунію «наймогутнішою державою в регіоні Чорного моря». «Ми — країна з потенціалом і розташовані там, де закінчується НАТО та Європейський Союз, — додав він. — Можна сказати, що ми на кордоні демократії». Не все так бачиться, як бажається. У Чорноморському регіоні багато інших держав. І одна з них — Україна.
