Проблема релігійних споруд у світі залишається досить складною. Особливо це стосується тих, які опинилися на території, де панує інша конфесія. Християнські храми, наприклад, у Туреччині потребують відновлення, і ця проблема залишається вкрай гострою. Про це наполегливо запитували президента Туреччини Абдуллу Гюля в інтерв’ю газеті Chicago Tribune.
А якщо такі споруди — на прикордонній території і через них безпосередньо навіть проходить кордон, проблема переростає стає надзвичайно гострою.
Так сталося з монастирським комплексом Давид Гареджі (азербайджанська назва «Кешиш даг» — «Гора священиків»). Це ряд грузинських печерних монастирів VI століття, розташований за 60 км на південний схід від Тбілісі, на грузинсько-азербайджанському кордоні, і який тягнеться на 25 км уздовж схилів майже безлюдного Гареджійського кряжа. Державний кордон між Грузією і Азербайджаном монастирський комплекс Давид Гареджі ділить на дві частини.
Комплекс складається з висічених у скелях близько 20 монастирів. Головною вважають лавру св. Давида на північному схилі гори, яка розділяє Грузію й Азербайджан. Кордон пролягає через вершину гори, яку грузинські історики називають Удабно, за назвою одного з монастирів. Ця обитель — на азербайджанській території, на південному схилі гори. Крім них, на південному схилі гори є понад 100 печер, які служать ченцям як келії. Найвіддаленіший від кордону монастир Бертубані (датований XII століттям), що на відстані приблизно двох кілометрів від нього. У багатьох церквах і трапезних монастирів збереглися фрески VIII — XIV століть із портретами історичних осіб, зокрема й цариці Тамари.
Кордон було встановлено за радянських часів абсолютно без урахування церковних і релігійних міркувань. Як вважають грузинські історики, головним винуватцем цього є Серго Орджонікідзе, для якого проблем монастирів, історичних умов і традицій просто не існувало. Так це чи ні, нині сказати важко, але факт залишається фактом: проблема між двома країнами є. Хоча робота з делімітації кордону триває, понад 65% його довжини погоджено, але комплекс залишається спірним питанням.
Ситуація навколо Давид Гареджі останніми роками загострювалася не раз. Як правило, напруженість виникала, коли азербайджанські прикордонники з якихось причин забороняли паломникам і туристам відвідувати церкви й монастирі комплексу на своїй території. Нещодавно ченці повідомили світській і духовній владам Грузії про те, що азербайджанська сторона знову перекрила доступ до святинь, за винятком лише місцевих служителів. Азербайджанське керівництво не допустили до комплексу журналістів грузинського каналу «ПІК», хоча вони мали акредитацію МЗС і дозвіл на знімання.
Ситуація стала дуже напруженою. Головний грузинський опозиціонер Бідзіна Іванішвілі відрядив до комплексу групу соратників, щоб з’ясувати на місці про події. Звіт був невтішним: заглибитися на територію комплексу опозиціонерам не дали грузинські прикордонники, а за отриманою від ченців інформацією виходило, що азербайджанські вартові кордону висунули вперед свої пости. Піднявся ажіотаж, і мовчати далі було вже неможливо.
Заступник міністра закордонних справ Ніно Каландадзе на брифінгу закликала суспільство до спокою, заявивши, що робота з делімітації й демаркації грузинсько-азербайджанського кордону не завершена, і є деякі складнощі. Але ділянка, на якій частина комплексу Давид Гареджі, сказала вона, не є спірною, вона належить Азербайджану, і щодо неї може бути призначено окремі переговори. Прес-секретар президента Грузії Манана Манджгаладзе під час брифінгу в Тбілісі заявила: «Ми впевнені, що всі питання, пов’язані з демаркацією кордонів, буде розв’язано в спокійній, колегіальній і дружній атмосфері разом із нашими азербайджанськими друзями».
Проблема комплексу ускладнюється низкою чинників внутрішнього значення як у Грузії, так і в Азербайджані. Восени в Грузії мають відбутися парламентські вибори, на яких опозиція хоче дати серйозний бій партії влади й президентові Саакашвілі. Саме тому опозиція всіляко «підігріває» територіальне питання, тим паче що воно стосується православної святині. Зрозуміло, що й грузинська церква не може залишитися осторонь, а вона в країні має дуже великий авторитет. На це повинна зважати світська влада. На останньому мітингу в Тбілісі в опозиції було багато гасел, які стосуються комплексу Давид Гареджі.
В Азербайджані свої складнощі. Для країни територіальна проблема є особливо гострою з урахуванням того, що 20% її перебуває під контролем вірменських формувань. Саме тому Баку відповідає відмовою на всі пропозиції Тбілісі обміняти територію комплексу на азербайджанській стороні на рівноцінну грузинську.
Досить непроста територіальна проблема, звичайно, ускладнює загалом хороші відносини між Азербайджаном і Грузією. У загостренні не зацікавлена одна, ні друга сторона. Навпаки, об’єктивні умови спонукають їх до пошуку компромісу, оскільки доцентрові чинники діють набагато сильніше, ніж відцентрові. Тим паче що погіршити відносини між двома стратегічними партнерами багато хто хотів би. У Тбілісі прямо називають Росію, в Азербайджані натякають на Вірменію.
Проблему обговорювали на зустрічі президентів Саакашвілі й Алієва в рамках саміту в Чикаго. Окремо питання обговорили міністри закордонних справ. Було досягнуто домовленості, що азербайджанські прикордонники відійдуть на лінію, яку вони займали до 6 травня.
Поки що знайдено тимчасове рішення — спірну ділянку охороняють прикордонні служби двох країн, вона відкрита для грузинських і азербайджанських громадян, а також для іноземних туристів, що перебувають у Грузії. «До завершення процесу делімітації грузинсько-азербайджанського кордону сторони домовилися робити все, щоб уникнути яких-небудь ускладнень і політичного ажіотажу довкола монастирського комплексу Давид Гареджі. При цьому має бути захищено правила, щоб не були порушені законні інтереси Азербайджану», — заявив на брифінгу в Тбілісі перший заступник голови МЗС Грузії Ніколоз Вашакідзе.
Навіть тимчасове розв’язання дуже складної проблеми свідчить, що такі питання можуть бути вирішені без зайвого ажіотажу і з доброї волі двох сторін. І цей приклад гідний наслідування.
