Останні заяви британського прем’єр-міністра Девіда Кемерона, його суперечка з німецьким канцлером Ангелою Меркель щодо міграційної політики ЄС стала темою для світових ЗМІ. І чимало коментаторів, особливо після слів Меркель: можете виходити з ЄС, якщо не збираєтеся робити внесок у бюджет ЄС, говорили про вихід Великобританії з Європейського Союзу. А в пресі почали вживати слово Brexit — скорочено Британія виходить. Свого часу віконт Пальмерстон заявив: «У нас немає вічних союзників, і у нас немає вічних ворогів. Наші інтереси вічні і постійні, отже, наш обов’язок їх дотримувати». Виникає запитання, який інтерес Лондона до ЄС, іншими словами — в якому Союзі хотіла би залишитися Великобританія. Про це розповів «Дню» директор департаменту з питань зовнішньої політики Центру європейських реформ Ян БОНД.
— У нас величезні економічні інтереси в ЄС. І політична дискусія є радше абсурдною й одержимою проблемою міграції з Євросоюзом, яка, насправді, принесла відчутну користь британській економіці. А люди не зважають на це і не помічають вигоди від єдиного європейського ринку. Отже, ви абсолютно праві, наш вічний інтерес — це участь у найбільшому у світі єдиному економічному просторі. І тут у Великобританії існує уява, що можна мати вигоду від членства в Європейському Союзі завдяки доступу до єдиного ринку, не будучи членами євроспільноти. Якщо ви — член клубу, ви платите внесок, дотримуєтеся правил клубу і маєте вигоду від членства в клубі. А чимало людей у Британії думає, що ми можемо не платити грошей, не підкорятися жодним правилам, і все ще мати доступ до єдиного європейського ринку. Це просто фантастика.
— Так чому Кемерон грає цю міграційну карту?
— Це політичний опортунізм. Партія Кемерона традиційно дуже розділена щодо Європи, і він подумав, що це було б розумно запропонувати провести референдум 2017 року. Прем’єр вважав, що це зробить однопартійців більш лояльними щодо його керівництва і припинить розмови про Європу. Насправді, він заохотив їх повірити, що у них тепер є реальний шанс вивести Великобританію з Європейського Союзу. Отже, замість того, щоби говорити про якісь реальні проблеми, ми обговорюємо питання, яке навмисно придумали політики.
І тепер, по суті, ми кажемо: ось проблема, яку придумав британський уряд; решта Європи має вирішити її для нас. І немає жодної реальної ознаки того, що решта Європи хоче вирішити проблему, яку ми придумали. І я думаю, що ви можете бачити дурість становища, в якому опинилися, порівнюючи з позицією уряду Німеччини, який поділяє деякі з наших побоювань щодо людей з інших європейських країн, що приїжджають до Німеччини тільки для того, щоб мати соціальну допомогу та соціальні виплати.
У Верховному суді ЄС розглядалась одна важлива справа, в якій ідеться, що насправді Німеччина може обмежити виплати, якщо хтось з іншої держави-члена ЄС переїздить до Німеччини і не має наміру працювати там, а їде за тим, щоб отримати соціальні виплати. Отже, німці звернулися до Європейського суду, щоб почути відповідь, яка повинна задовольнити британців. А ті начебто сказали: «Це дуже хороша відповідь, але нам усе одно треба змінити фундаментальний договір Європейського Союзу». І не дивно, інша частина Європи каже: «Ну, насправді, ні, цього вам не треба робити». Ми опиняємось у дуже небезпечному становищі через нашу внутрішню політику і можемо майже випадково покинути Європейський Союз.
— Британська The Telegraph, коментуючи останню суперечку між Меркель та Кемероном написала: «Це кінець їхніх відносин?» Що ви скажете на це?
— Будемо сподіватися, що ні. З мого погляду, є чимало, з чим вони погоджуються. Зокрема це і щодо важливості створення єдиного ринку, збереження бюджету ЄС під твердим контролем. Вони навіть згодні щодо важливості не дозволяти людям з бідних країн-членів експлуатувати системи соціальних пільг багатших країн-членів. Але у них немає згоди щодо необхідності галузевого перегляду договорів ЄС з метою досягнення поставленої мети. Меркель вважає, що більшість з цього можна зробити в рамках існуючих правил, і тепер назване вище рішення суду у деякому сенсі посилає ясний сигнал, що багато чого можна зробити без необхідності переписувати будь-які договори.
«БРИТАНСЬКИЙ УРЯД НЕ ВИСУНУВ БУДЬ-ЯКИХ КОНКРЕТНИХ ПЛАНІВ»
— Ми говорили про позицію Кемерона, а яким є консенсус у британців щодо ЄС, частиною якого вони б хотіли залишитися?
— Це складне питання, тому що британський уряд не висунув будь-яких конкретних планів. Він заявив, що хоче обмежити міграцію з інших країн ЄС. У загальних рисах уряд заявляє, що хоче менше регулювання на європейському рівні, хоча насправді він не зміг конкретизувати, що це означає. Офіційний Лондон стверджує, що є прихильником створення єдиного ринку, хоча я думаю, що багато людей, які виступають на підтримку єдиного ринку не дуже розуміє, що це таке. Я маю на увазі, що вони не розуміють так звані чотири свободи: вільне пересування робочої сили, капіталу, послуг і товарів. А вони, насправді всі пов’язані; якщо обмежуєте одну із свобод, то, насправді, у вас — менш досконалий ринок. Таким чином, ми не маємо від уряду узгодженого порядку денного щодо його діяльності. Зате у нас є багато людей, що досить ірраціональні в своєму підході до Європейського Союзу. І знову ж таки, розгляньмо іншу сферу діяльності ЄС, законодавство, порядок, правосуддя і так звані міністерства юстиції та внутрішніх справ. У нас були абсурдні парламентські дебати на початку цього тижня, на яких розглядалась низка заходів поліцейського і судового співробітництва, до якого зазвичай була долучена Великобританія. Потім вона вирішила відмовитись від попередньої угоди, а тепер хоче повернутися до неї.
Група членів парламенту від правлячої Консервативної партії не хоче повертатися до заходів, які на думку начальників поліції та служби безпеки є дуже важливими для національної безпеки, тому що депутати-консерватори вважають, що це дозволяє ЄС втручатися в нашу правову систему. Таким чином, у цій країні ведуться абсолютно незрозумілі дебати про Європу; й єдиний позитив це те, що насправді британський бізнес починає говорити більш голосно, що він підтримує наше незмінне членство в Європейському Союзі. І світ починає помічати, що ті, від кого залежить наше економічне процвітання, висловлюються на користь нашого подальшого членства в Європейському Союзі.
— А якою є позиція Лейбористської партії чи є вона більш про європейською, як це було раніше?
— Так, вона є більш проєвропейською. Але я побоююсь, що й вона також починає долучатися до цих дебатів про імміграцію. Консервативній партії вдалося перетворити її на важливе політичне питання. Ще два або три роки тому це було питання, яке навряд чи хто-небудь вважав важливим. І тепер лейбористська партія змушена про це дебатувати з консерваторами. Але все-таки ця партія вважає, що в інтересах Великобританії залишатися в Європейському Союзі. І лейбористи не обіцяли референдуму щодо ЄС, і якщо вони сформують уряд, то згідно з їх політикою плебісцит провадитиметься у разі передачі значних повноважень Брюсселю. Іншими словами, якби йшлося про новий договір ЄС, тоді був би референдум, але на даний момент немає жодних ознак, що хто-небудь в Європі хоче новий договір.
«Є МОЖЛИВІСТЬ ЗРОБИТИ БІЛЬШЕ, ЩОБ ПРИДУШИТИ РОСІЙСЬКІ ГРОШІ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ ЧЕРЕЗ ЛОНДОН»
— Я читав, що нинішнього лідера Лейбористської партії Еда Мілібенда закликають піти у відставку. Чи розпочалась у середині партії боротьба за владу і чи не замінить його брат Девід, який був міністром закордонних справ?
— Його особисті рейтинги популярності є надзвичайно низькими. Згідно з опитуваннями громадської думки, дуже небагато людей вважають, що він готовий стати прем’єр-міністром. Утім, немає жодних ознак, що Мілібенд подумує про відставку. Тому я припускаю, що саме він поведе Лейбористську партію на наступних виборах.
Що ж до його брата, то Девід працює у Нью-Йорку. Він очолює Міжнародний комітет порятунку, міжнародну організацію з розвитку неурядових організації та надання гуманітарної допомоги. Девід Мілібенд задоволений своєю роботою і думаю, що не планує вплутуватися у боротьбу за владу у партії. Але підозрюю, що є низка людей, які були б готові виставитися кандидатами, але це не означає, що хтось з них готовий першим всадити кинджал в Еда Мілібенда. У британській політиці людина, яка першою робить спробу повалити лідера партії, дуже рідко стає його наступником. До таких людей, як правило, ставляться з підозрою інші члени партії. Таке сталося з Маргарет Тетчер 1990 року, коли тодішній віце-прем’єр Майкл Хезелтайн намагався повалити її, то він не став лідером Консервативної партії; це був Джон Мейджор, який завжди був лояльним до Маргарет Тетчер, саме його обрали її наступником.
— Девід Кемерон різко критикує Путіна через російську агресію в Україні. Чи не здається вам, що одним з важелів, що має Британія, щоб зупинити Росію, міг би стати Лондон, через банки якого проходять російські гроші?
— Нещодавно проведене дослідження показує, що дуже незначний відсоток від грошей у лондонському Сіті надходить з Росії. Тому цей чинник не має значного впливу на британську політику. Разом із тим, я думаю, так, є можливість зробити більше, щоб придушити російські гроші, які обертаються через Лондон. Важливо, щоб британські фінансові інститути активно виконували закони щодо відмивання грошей, щоби гарантувати, що російські гроші, які надходять у Лондон, не є продуктом злочинної діяльності, хабарництва, корупції, злодійства в Росії. І я побоююся, як ми бачили з Януковичем, використання підставних компаній, які мають зв’язки в Лондоні, це дуже популярний спосіб приховування того, що політичні діячі в країнах колишнього Радянського Союзу пересилають гроші у Великобританію або в Європейський Союз. Отже, надзвичайно важливо, щоб британські фінансові інститути енергійно імплементували існуючі закони.
