Реакція Росії на обговорення Польщею, Чехією та Сполученими Штатами розміщення в Європі системи протиракетної оборони кого завгодно може збентежити. Немало слів, сказаних днями, наприклад, неприкрита загроза генерал- лейтенанта Ігоря Хворова направити на європейські об'єкти протиракетної оборони російських бомбардувальників або натяки, які надходили від інших представників Росії, про розрив Договору РСМД 1987 року, за яким були знищені ядерні ракети середньої й малої дальності, — це не що інше як відкат в еру, яка залишилася в минулому й повинна залишатися там і надалі.
Москва повинна чітко усвідомити, що оборонні об'єкти, про розміщення яких йдеться, будуть направлені проти загрози, що виникає з боку Ірану. Навряд чи російські стратеги настільки погано знають фізику й географію, що не розуміють, що радар у Чехії, направлений на південь, і десяток протиракет у Польщі не являють собою ніякої загрози для російських сил ядерного стримування, в які входять тисячі боєголовок. Протиракети, розміщені в Польщі, фізично неспроможні перехоплювати російські ракети, направлені на Північну Америку. Російські ракети дуже швидко летять, і на догонному курсі в оборонних перехоплювачів проти них немає шансів. Що ж до захисту Європи від нападу з боку Росії, то вони не зможуть вийти з шахт досить швидко, щоб запобігти такому нападу, навіть якщо радар буде направлений на Росію — а він туди направлений не буде. Радар не зможе вчасно засікти російські ракети і, знову ж, перехоплювачам доведеться працювати не на зустрічному, а на догонному курсі. Іншими словами, ясніше ясного, що система, яку пропонується розмістити в Польщі й Чехії, призначена для захисту від Ірану, а не від Росії. У цьому не може бути ніяких сумнівів.
На відміну від країн НАТО, які тільки почали розробляти системи протиракетної оборони, у Росії вже давно є власна система захисту від балістичних ракет, встановлена навколо столиці, що примушує ще більше замислитися про істинні мотиви російських протестів. Більш того, Кремль уже не перший день активно співробітничає з НАТО в питанні протиракетної оборони на оперативно-стратегічному рівні. Альянс і Росія не раз проводили комплексне моделювання та імітації пусків, обмінюючись досвідом про способи захисту від ракет ближнього радіуса дії. У рамках діяльності Ради Росія — НАТО між ними проводилися спільні вчення й вироблялися механізми оперативного управління, що дозволяють спільно — російські війська працювали пліч о пліч iз натовськими — організовувати територіальну оборону від ракетного нападу. Більш того, НАТО постійно пропонує Росії можливість активніше брати участь в організації протиракетної оборони, і, якщо не зважати на риторику останніх днів, відносини між ними аж ніяк не нагадують відносини ворогів; це були дуже позитивні, дружні стосунки.
Саме тому виникла думка, що система протиракетної оборони, про розміщення якої говорять Польща, Чехія й Сполучені Штати, не те щоб не викличе ніяких протиріч, а, навпаки, зустрінеться схвально, Росією в тому числі. Здавалося б, ядерні амбіції Ірану й невиконання ним резолюцій Ради Безпеки ООН, одним із постійних членів якого є Росія, укупі з активною програмою ракетних випробувань і планів «запустити супутник» на багатотонній ракеті, повинні розглядатися як достатні причини для міжнародного співробітництва щодо захисту від цих планів.
В Ірані вже сьогодні є небагато балістичних ракет, здатних уразити територію деяких членів НАТО, і не викликає сумнівів, що він хоче домогтися можливості тримати під прицілом всю Європу й Північну Америку. Непокоїть уже те, що Іран, проводячи небезпечну ядерну програму, випробовує ще й ракети, але саме небезпечне — це його агресивна поведінка.
Цим літом терористичне угруповання «Хізбалла» почало «вивантажувати» поставлені їй Іраном ракети на ізраїльські міста. Сьогодні є неспростовні докази того, що Іран постачає іракським терористам саме сучасну зброю: це й сучасна вибухівка іранського виробництва, захоплена в арсеналах бойовиків; також в Іраку було захоплено кілька іранських емісарів.
Сьогодні нам доводиться працювати з дійсно гримучою сумішшю: президент Махмуд Ахмадінежад вороже ставиться до Ізраїлю й взагалі до Заходу; іранські військові надають істотну підтримку терористичним угрупованням; розкручуються ядерні центрифуги; проводяться випробування ракет. Які ще причини потрібні, щоб дружні країни працювали разом і старалися ефективно захистити своїх громадян?
Переваги системи, що пропонується для розміщення в Європі, полягають у тому, що її можливості чітко розраховані, вона займає мало місця й може бути розгорнена досить швидко. Ця техніка вже не раз перевірена, надійність її доведена. Власне, таку ж систему США вже розвернули проти Північної Кореї. При тому ж підході — будівництво радіолокаційної станції, розміщення десятка протиракет і об'єднання системи з мережею зв'язку, що включає кілька інших країн НАТО — така система забезпечить оборону Європи й посилить обороноздатність Північної Америки проти ракет дальнього радіуса дії, що запускаються з Ближнього Сходу.
Крім того, ракетний щит над Європою збереже й посилить солідарність Альянсу перед лицем існуючих і зростаючих загроз. Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер уже не раз підкреслював, що безпека Альянсу «неподільна». Добре, що в якихось країн НАТО — у тих самих США, наприклад, — протиракетний щит вже є. Хіба всі їхні партнери з НАТО не заслуговують того ж?
Хоча НАТО витратила на загальний план захисту європейського континенту в разі різних сценаріїв ракетного нападу вже багато часу й зусиль, поки що ця організація вибрала як головне докладання зусиль ракети малого радіуса дії. На недавньому саміті в столиці Латвії, Ризі, НАТО підписала перший контракт на розгортання надійної мобільної системи оборони від таких ракет, які, до речі, вже стоять на озброєнні Ірану. Чесько-польсько-американська ініціатива, звичайно, ширша й сама по собі не є частиною натовської програми, але вона однак заповнить діру й створить системи захисту від ракет більшої дальності. Коли її інтегрують iз програмами протиракетної оборони НАТО, в Європи з'явиться справді «ешелонована» оборонна система.
Замість того, щоб сваритися між собою щодо протиракетної оборони, політикам слід було б зосередитися та уважно поглянути на реальну загрозу безпеки — поведінку Ірану, Північної Кореї та інших деструктивних режимів. Щодо Ірану Росія може зіграти вирішальну роль, якщо припинить постачати техніку, яку можна застосувати в ядерних програмах, що непокоять Захід, і продовжить рішуче підтримувати позицію Ради Безпеки ООН.
У кожної країни є невід'ємне право себе захищати. Більш того, це обов'язок будь-якого демократичного уряду. Якщо росіяни нам допоможуть, то система протиракетної оборони стане не єдиною й не останньою лінією захисту від Ірану.
Маршалл БІЛЛІНГСЛІ — колишній помічник генерального секретаря НАТО, колишній голова робочої групи щодо оперативно-стратегічної протиракетної оборони (ПРО ТВД) при Раді Росія — НАТО
