Нинішньому президенту Литви Далі Грибаускайте, на відміну від президентських виборів 2009 року, не вдалося забезпечити перемогу в першому турі. Вона набрала майже 47% голосів, а друге місце з майже 14% відсотками голосів посів кандидат від соціал-демократів Зігмантас Бальчитіс.
Перед виборами експерти передбачали, що перемогти в першому турі, незважаючи на високий рівень підтримки, чинному президенту буде непросто. Крім того, вони не виключали несподіванок у разі другого туру. За оцінками експертів, рейтинг Грибаускайте виріс завдяки жорсткій позиції щодо анексії Росією Криму.
«День» звернувся до старшого аналітика Центру Східноєвропейських досліджень у Вільнюсі Маріуса ЛАУРІНАВІЧЮСА з проханням прокоментувати результати виборів і розповісти, якою бачать із Вільнюса ситуацію в Україні і роль у цій кризі Росії.
«ГРІБАУСКАЙТЕ ВЗАГАЛІ НЕ ВЕЛА ПЕРЕДВИБОРНОЇ КАМПАНІЇ»
— Ці вибори у Литві не були справжніми. І також не було справжньої передвиборної кампанії. У нас дуже дивна ситуація вийшла, коли ніхто реально не змагався за крісло президента Литви. І сама Даля Грибаускайте взагалі не вела передвиборної кампанії. Вона просто виконувала свої обов’язки президента Литви. Всім було зрозуміло, що вона виграє ці вибори, а конкуренти навіть не прагнули виграти ці вибори. У них були інші цілі. Наприклад, кандидат від соціал-демократів опинився на другому місці. У нього головна мета — перемогти на виборах до Європарламенту, які відбудуться за два тижні. І виникає дивна ситуація, коли він того самого дня балотуватиметься в члени Європарламенту і в президенти Литви.
— А чому Грибаускайте не вела кампанії? Розраховувала на свою популярність?
— Я думаю, так. Це може бути однією з її помилок. Вона хотіла перемогти в першому турі, але цього не вийшло. Я дещо здивований, що вона не перемогла. Але для мене найбільше здивування — це майже 9% кандидата від польської партії Томашевського, який зумів об’єднати не лише польську меншість, але й російську. Ця партія постійно нагнітає обстановку, що утискаються якісь їхні права. Є, звісно, проблеми з деякими речами. І я з цим згоден. Литва не дозволяє їм ставити двомовні покажчики міст, населених пунктів. У паспортах не дозволяють писати прізвища та імена польською мовою. Я думаю, що це можна вирішити. Вони маніпулюють цими дрібними речами, щоб нагнітати обстановку і використовувати це у своїх політичних цілях. І таким чином вони збільшили свою популярність. На минулих виборах вони подолали п’ятивідсотковий поріг і зуміли потрапити до парламенту. Нині вони набрали 9%. Це означає, що вони зуміли об’єднати не лише польську меншість, але й російську, що становлять відповідно 5 і 4 відсотків.
«БАГАТО ХТО В ЛИТВІ З ВЕЛИКИМ ПОБОЮВАННЯМ ДИВИТЬСЯ НА СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ»
— Чим пояснюється низька явка на цих виборах, адже здавалося, що події в Україні повинні були збільшити активність громадян Литви?
— За нормальних умов 50% — це звична явка у Литві. Якби президентські вибори не збіглися з виборами до Європарламенту, думаю, що явка становила б приблизно 30%. Люди не надто охоче йдуть на вибори. З одного боку, події в Україні повинні були підняти явку, адже багато хто в Литві з великим побоюванням дивиться на обстановку в Україні і вважає це небезпечним і для Литви. Але з іншого — оскільки не було реальної передвиборної кампанії і боротьби, багато хто вирішив не йти на вибори. Для всіх було зрозуміло, що в першому або в другому турі Даля Грибаускайте все одно переможе.
— Оскільки в один день із другим туром президентських виборів відбудуться вибори до Європарламенту, яким може бути представництво вашої країни в цьому законодавчому органі?
— Я думаю, перше місце посяде партія соціал-демократів. Непогано виступлять і консерватори. У Литві, як багато років поспіль, реального переможця не буде. І наразі в парламенті дуже широка коаліція. Думаю, що ця тенденція триватиме. У нас чотири-п’ять партій, які постійно отримують свою кількість голосів. Вважаю, що те ж саме буде й зараз.
Оскільки президентські вибори збігатимуться з виборами до Європарламенту, явка може бути трохи вищою, ніж зараз. Не думаю, що вона буде набагато вищою за 53%.
«БІЛЬШІСТЬ КРАЇН НЕ РОЗУМІЄ, ЯКА ЗАГРОЗА НАРАЗІ Є З БОКУ РОСІЇ»
— У цьому контексті хотілося б запитати, чи не розчарувались громадяни Литви у членстві країни в Європі і НАТО?
— Ні. Щодо Європи і НАТО у литовців жодного розчарування немає. Ми зовсім нещодавно святкували 10-річчя вступу до ЄС. Усі розуміють, що без Євросоюзу Литва була б зовсім іншою країною в сенсі економічного і соціального розвитку. У контексті українських подій усі теж розуміють, що якби не членство в ЄС і НАТО, то доля України також спіткала б і нас, можливо, навіть раніше, ніж Україну. Ми як аналітики водночас говоримо, що багато країн у ЄС просто не розуміють того, що відбувається в Україні — це загроза і самій Європі, не лише Україні або іншим якимось сусіднім країнам, скажімо, Молдові. Ми це критикуємо і про це говоримо, але з цього не випливає, що є якесь розчарування в Євросоюзі. Ми просто розуміємо, що в ЄС дуже складно ухвалюються рішення. Звісно, проблемою є й те, що більшість країн не розуміє, яка загроза є з боку Росії.
— І що ж треба зробити, щоб це розуміння було донесено і до французів, і до німців, серед яких є чимало «таких, що розуміють Путіна»?
— Просто треба пояснювати, говорити, дискутувати з ними. Є там люди, які розуміють. Їм дуже важко пояснити, тому що вони думають у логічних категоріях. Коли дискутуєш із ними в цих категоріях, вони говорять: слухайте, яка загроза з боку Росії може бути Європі і НАТО, порівняйте військову потужність НАТО і Росії — це непорівнювано. Або порівняйте економічну потужність ЄС і Росії — це теж непорівнювано. Вони просто не намагаються думати, оскільки думають деякі люди, які затіяли всю цю кампанію в Україні.
Справді, як можна зіставити військову й економічну потужність НАТО і ЄС із Росією. Але це нічого не вирішує в тому, що відбувається в Україні. Росіяни винайшли нову форму війни. Їм навіть не треба використовувати регулярну армію в Україні, але вони все одно там воюють і поки що, на жаль, дуже успішно.
КІЛЬКА СЦЕНАРІЇВ ПУТІНА
— І ваш прогноз — де ця «червона лінія» для Путіна, що його може зупинити в цій новій війні проти України?
— Зараз найцікавіше — чи триматиме Путін слово, яке він дав європейцям чи американцям. Він, зокрема, запропонував відкласти референдум і сказав, що підтримує проведення президентських виборів в Україні. Це відповідає плану американських і європейських лідерів, включаючи німців, розв’язання української кризи. Путін публічно підписався під цим планом. І тепер цікаво, що він робитиме далі. На мою думку, існує кілька сценаріїв.
Перший сценарій. Путін навіть не думає виконувати своїх обіцянок. Він просто ще раз обдурив Захід, що робив неодноразово.
Другий сценарій. Путін начебто згоден із цим планом, про який ми говорили вище. Він не вводитиме війська, підтримує проведення виборів в Україні, не підтримує сепаратистів. З іншого боку, Захід погоджується, що потрібна федералізація, двомовність, статус нейтралітету в Конституції. І таким чином Путін досягає всіх своїх цілей. Адже ці цілі записані в документі, який став відомим публіці в середині березня після зустрічі Лаврова і Керрі в Лондоні.
Третій сценарій. Ті сили, які все це затіяли, можуть просто не послухати Путіна. І те, що цей референдум проводили, може пояснюватися тим, що вони не отримали вказівки від своїх безпосередніх керівників. Я говорю про тих диверсантів, які все там творять. Якби там не було диверсантів, я думаю, Україна успішно впоралася б із цією кризою. Вся проблема в тому, що у вас діє кількасот реальних диверсантів і добре підготовлених. Причому не лише у військовому плані, а напівполітичному: що робити і як управляти ситуацією, що робити з населенням, як заохочувати його протестні голоси проти Києва.
І те, що було зроблено в Одесі — це теж частина плану, щоб розпочалася громадянська війна.
Ці добре підготовлені люди водночас намагаються досягти багатьох цілей. Інколи важко сказати, яка мета є головною. Наразі вони намагались і, напевно, намагатимуться зірвати вибори. Водночас вони провокують громадянську війну. Третя мета — знищити Україну як державу руками цієї кризи, не військової, а політичної й економічної, сіяти хаос у всій країні, щоб Україна втратила державність і через цей хаос не могла збудувати державні структури і щоб держава не функціонувала.
— А що можете сказати про роль Заходу, чи може впровадження чергових санкцій ЄС і США проти Росії вплинути на події?
— Те, що Путін словесно підписався під західним планом, означає, що санкції впливають. Загрози нових санкцій теж впливають. Здається, Путін як був, так і залишається прагматиком. Він, звісно, був би радий приєднати всю Східну Україну. Але водночас розуміє, що не лише для Росії, але й для його режиму це коштувало б дуже дорого.
